УДК 94:656.86(477.72)"1905/1907"

О. В. Федорченко ВПЛИВ РЕВОЛЮЦІЇ 1905-1907 РР. НА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОШТОВОЇ СЛУЖБИ У ХЕРСОНСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ

На архівних джерелах та матеріалах періодичної преси висвітлюється вплив революційних подій 19051907 рр. на діяльність поштової служби у Херсонській губернії. Особлива увага приділяється участі зв'язківців у страйку та впливу криміногенної ситуації на функціонування поштової служби. Ключові слова: революція 1905-1907 рр., поштова служба, періодика.

Події 1905-1907 рр. сучасні історики оцінюють неоднозначно, пропонуючи діаметрально протилежні оцінки: від бунту до революції [1, с.72]. Але ясно одне, вони вплинули на перебіг життя в імперії. Не оминули такої важливої сфери державного функціонування, як поштова служба, без злагодженої роботи якої не міг нормально існувати державний апарат.

Вплив подій 1905-1907 рр. на функціонування поштової служби у Херсонській губернії отримав деяке висвітлення у роботах з історії революційних подій в імперії, на Херсонщині [2; 3] у загальних працях з історії зв'язку [4-6], а також у дослідженнях, присвячених участі зв'язківців у загальнополітичному та професійному страйках 1905-1907 рр. в імперії та Україні [7-10]. Однак треба визнати, що дана тема недостатньо розроблена у вітчизняній історіографії і тому потребує дослідження. Звідси випливає необхідність дослідити основні аспекти діяльності поштової служби у зазначений період, що були спричинені надзвичайною ситуацією. У той же час автор не претендує на всебічне висвітлення даної проблеми, приділяючи головну увагу перебігу поштово-телеграфного страйку в губернії та впливу кримінальної ситуації на поштову службу.

Відгомін неспокою, спричинений січневими подіями 1905 р. у Санкт-Петербурзі, докотився до поштових і поштово-телеграфних установ губернії дещо із запізненням. Циркуляри, відомості начальника Одеського поштово-телеграфного округу (далі ОПТО) не дають змоги простежити факти заворушень у середовищі службовців до листопада 1905 р. [11, с.69]. Це можна пояснити низкою особливостей у становищі і характері праці поштових службовців, що зумовили деяку політичну інертність у перші місяці революції. Тут відіграло роль насамперед те, що вони були зайняті на державних підприємствах, отже, їх протест відразу був спрямований тільки проти порядків, зведених у силу державного закону. Проти якого, політично недосвідчені державні службовці не могли виступити [10, с.111-112]. Головною причиною поштово-телеграфного страйку вважають тяжке матеріальне становище більшої частини чиновників і службовців [7, с.34].

Не залишились осторонь і взяли участь у ньому чиновники та службовці поштових і поштово- телеграфних установ Херсонської губернії [7, с.40]. Перші кроки у громадсько-політичне життя вони здійснили при обговоренні проекту майбутнього поштово-телеграфного союзу, пункти, якого включали вимоги до царського уряду. Новаторами у цій справі стали працівники Одеської поштової контори (далі ОПК). їхні вимоги мали економічний характер: збільшення заробітної плати; зменшення кількості робочих годин; зменшення років вислуги на пенсію. Крім того, зв'язківці Одеси розсилали в інші установи «записки» та агітували приєднатися до союзу.

У Херсонській поштово-телеграфній конторі схилялися до програми працівників Московського поштамту, яка поряд з економічними вимогами висувала і політичні: звільнити міністра внутрішніх справ П.Дурново, начальника Головного управління пошти і телеграфів (далі ГУПіТ) М.Севастьянова; надати чиновникам виборчих прав; скликати установчі збори; провести вибори до Думи шляхом таємних, прямих, рівних і прямих виборів; визнати законність існування Всеросійського поштово-телеграфного союзу; ліквідувати форму, чини та ордени [12, 7 червня, с.3].

Судячи, з переписки між установами і керівництвом округу та останнім і ГУПіТ, можна зробити висновок, що керівництво управління та округу не орієнтувалося в ситуації і не передбачили масштабів майбутнього страйку та організованості підлеглих. Тому не змогли вчасно провести превентивні заходи і запобігти страйку. Так, начальник ОПТО обмежився тільки забороною збиратися працівникам ОПК в приміщенні установи для обговорення ситуації в імперії та питання приєднання до поштово-телеграфного союзу [13, арк.11]. Згодом, визнав бездіяльність начальників поштово-телеграфних округів і П.Дурново [11, с.70].

Епіцентром став Московський поштамт, його працівники оголосили страйк 12 жовтня 1905 р. Організований поштово-телеграфний З'їзд проголосив загальний страйк, який починав свій відлік від 15 листопада 1905 р. [4, с.42-43; 10, с.112]. Специфіка роботи зв'язківців давала можливість підтримувати постійні контакти між собою, тому інформація про страйк поширилася миттєво. У відомостях ГУПіТ серед вузлових пунктів страйку значилися Миколаїв, Херсон, Одеса. У цілому з 15 найбільших установ Херсонської губернії страйкували 232 чиновників, що складало 59% чиновників, нижчих службовців 336 - 76% (підраховано за [7, с.401]). Припинили роботу майже всі установи зв'язку в губернії [3, с.135,137]. Масштаби були настільки значними, що для стабілізації ситуації прибув помічник начальника ГУПіТ А.Кормілєв [7, с.406].

Разом з тим, можна припустити, що не всі страйкуючи були активними учасниками й існує відсоток осіб, які стали пасивними страйкарями не з власної волі. Методи тиску і примусу були різні, від засобів словесного переконання до фізичного впливу. Ілюструє, останнє твердження, рапорт чиновника І-го розряду ОПК, датований 17 листопада 1905 р., у якому, зокрема, значиться: «Я йшов на роботу...у провулку вдарили палкою по голові та сказали: «Щоб Ви на роботу не ходили».» [12, 7 червня, с.3-4; 13, арк.15зв.]. В ОПК були зареєстровані випадки споювання нижчих службовців з метою їхньої лояльності до страйку [14, с.311].

На час страйку операції по прийманню, сортуванню і відповідно розносці листів проводилися в обмежених масштабах, завдяки діяльності роботі незначного відсотка не страйкуючих і штрейкбрехерів. В установах,