надають поштово-телеграфні службовці [37, арк.194]. До речі, у сусідній Таврійській губернії, було зафіксовано, що один із нападів на грошову пошту було сплановано за допомогою службовця, звільненого за участь у поштово-телеграфному страйку [19, 28 березня, с.4]. Звісно, керівництво не могло це залишити без уваги. За грифом цілком таємно визначили: максимально обмежити коло осіб, яким було відомо про рух пошти; суму залишати у таємниці; якщо сума більше однієї тисячі крб. викликати охорону. При ризику нападу на пошту вночі, відправляти вдень, але без додаткових витрат, навіть ціною уповільнення руху пошти [37, арк.194,195,195зв.]. Останнє, ще більше загальмувало роботу пошти і посилило невдоволення її діяльністю.
Не можливо оминути факт, що під час нападів на пошту чиновники і службовці ставали для грабіжників об'єктами, які треба було, якщо не ліквідувати, то хоча б нейтралізувати. Тому нерідко, під час виконання службових обов'язків, зв'язківці отримували поранення. Лише законом від 18 березня 1909 р. їм була встановлена пенсія та допомога як постраждалим від злочинних дій у 1905-1907 рр. [38, арк.240].
Даний період був сприятливий для активного промислу аферистів, шахраїв, які додавали клопоту чиновникам і завдавали збитків відомству. Найчастіше злочинці обирали махінації з поштовими переказами, шляхом отримання їх з допомогою фальшивих або вже використаних документів. Нерідко, за недогляд, чиновники змушені були компенсувати невірно видану суму [25, 14 серпня, с.3; 29, арк.102-102зв.]. З метою максимально обмежити поле діяльності шахраїв, чиновникам, які відповідали за видачу грошей, наказали посилити увагу перед видачею переказів на значні суми, робити підтверджувальний телеграфний запит з місця відправлення [18, арк.84]. Не всі установи мали телеграф, тому існував деякий відсоток переказів, які було неможливо перевірити, або потребувався деякий час.
Простежувалися випадки шахрайства із знаками поштової оплати. Не гребували цим засобом досить солідні фінансові установи. Так, італійський торговий будинок «Луї Дрейфус» (мав представництва у Миколаєві, Одесі, Феодосії, Генічеську) для відправлення бандеролей у Геную, використовував марки покриті спеціальним засобом, які після відправлення можливо було знову використовувати. Для протидії даного явища, чиновникам наказали бути уважнішими і нагадали, що марки покриті клеєм, лаком або іншим засобом вважаються недійсними [39, арк.90].
Криміногенна ситуація послабла, після того, як основні осередки «бунту» були придушені, а сили поліції і військових були спрямовані на ліквідацію злочинності. З початком 1908 р. ситуація поліпшилася (з першого березня у Херсоні було знято посилену охорону, в установах губернії відновили вечірній прийом кореспонденції) [40, арк.31]. Загальна відміна військової та поліцейської охорони була здійснена лише у квітні 1909 [41, арк.57-57зв.]. Хоча пошта завжди залишалася бажаним і відносно легким засобом для збагачення асоціальних елементів суспільства.
Отже, події 1905-1907 рр. неоднозначно вплинули на діяльність поштової служби Херсонської губернії. З одного боку, чиновники та службовці місцевих установ взяли активну участь у загальному поштово- телеграфному страйку, тим самим показавши хиткість влади без надійного зв'язку. Контрзаходи влади, політична недосвідченість, розбіжність поглядів у середовищі поштово-телеграфних працівників не дали змогу довести справу до кінця. У той же час, самодержавство змушене було піти на поступки, задовольнивши деякі економічні вимоги зв'язківців. З іншого боку, події зазначеного періоду сприяли активізації злочинності, яка негативно впливала на діяльність поштової служби. Непідготовленість уряду до масштабних надзвичайних ситуацій, змусили вживати заходи щодо охорони пошти, які ускладнили її' роботу і звичайно викликали незадоволення у населення.
Джерела та література
Лукашенко А. Перша російська революція і Георгій Гапон // Історичний журнал. - 2009. - №1.
Ерман Л.К. Интеллигенция в первой русской революции. - М., 1966.
Сусоров В.Д. Революційні події 1905-1907 років на Херсонщині. - Х., 2009.
Псурцев Н.Д. Развитие связи в СССР 1917-1967 гг. - М., 1967.
История развития средств связи на Харьковщине. - Т.2. Почта / С.И. Татарчук, В.Г. Гулян, В.И. Семененко и др. - Х., 2003.
Від гінця до Інтернету: Нариси з історії української пошти / Мухін В., Мороз В., Дюков П. та ін. - К., 2002.
Базилевич К.В. Основные моменты профдвижения работников связи в 1905-1906 годах. - М., 1926.
Лебедев В.Н. Участие работников связи в революционном движении в России. - М., 1974.
Иванова Н.А., Шелохаев В.В. Всероссийская почтово-телеграфная забастовка в ноябре 1905 года // Вопросы истории. - 1976. - №10.
Іллюшина Л.І., Кормич А.І. Участь поштово-телеграфних службовців у революції 1905-1907 рр. // Український історичний журнал. - 1981. - №7.
Коник О.О. Циркуляр Петра Дурново в Бериславській поштовій конторі // Константи. - 2007. - №1(13).
Херсонский курьер : Ежедневная газета. - Херсон, 1907.
Державний архів Одеської області. - Ф.308. - Оп.6. - Спр.19.
Материалы по истории связи в России с ХУІІІ по начало ХХ вв. - Л., 1966.
Революционная борьба на Херсонщине в 1905-1907 гг.: Сб. док. / Ред. кол. и составители Н.А. Даниленко, Г.А.Голубев, В.П. Завгородский и др. - Х., 1962.
Державний архів Миколаївської області (далі - ДАМО). - Ф.229. - Оп.4. - Спр.257.
Державний архів Херсонської області (далі - ДАХО). - Ф.82. - Оп.1. - Спр.40.
ДАХО. - Ф.82. - Оп.1. - Спр.46.
Родной край: Ежедневная газета. - Херсон, 1906.
Родной край: Ежедневная газета. - Херсон, 1907.
ДАМО. - Ф.87. - Оп.1. - Спр.114.
Юг: Ежедневная газета. - Херсон, 1906.
Юг: Ежедневная газета. - Херсон, 1907.
ДАХО. - Ф.82. - Оп.1. - Спр.43.
Южный курьер: Ежедневная газета. - Херсон,