На підставі таких даних поліція звинуватила Ф. Бондаря у розповсюдженні серед місцевого населення брошури "злочинного змісту, попередньо знаючи її зміст". А зміст її був спрямований до повалення існуючого в країні суспільного ладу, народ закликався до збройного повстання, щоб заснувати республіку на чолі з Установчими зборами, несплати податків, ненадання новобранців до війська, відняття у поміщиків, стражників та інших посадовців зброї, грабувати казенні заклади, використовувати гроші на справу революції, розгорнути пропаганду у війську та організовувати повсюдно таємні бойові дружини, які у випадку розпуску ІІ Думи повинні брати участь у збройному повстанні. За цей злочин він підлягав суду Одеської судової палати за участю станових представників [12, спр.297,арк.4].

Захищаючись у суді, Ф. Бондар просив суд викликати свідків (3-ох осіб), які б могли підтвердити, що у нього таких брошур не було і він не розповсюджував їх серед місцевого населення. А приказчик лавки та сторожа В. Бойко та П. Швець обмовили його через ворожі до нього відносини [12, спр.297,арк.8]. Але суд не прийняв це прохання до уваги. Вирок судової палати - Ф. Бондаря було визнано винним і покарано за 362 ст. Улож. про покарання. Більш детальні відомості про фінал цієї справи в архіві, на жаль, не збереглися [12, спр.297,арк.44].

Розповсюдження прокламацій та іншої нелегальної літератури українських політичних партій проводилося по-різному. Саме про це свідчить одна зі справ уже названої судової палати, яка надійшла до неї на розгляд 21 квітня 1908 р. і стосувалася міщан м. Махновки Бердичівського повіту Київської губернії А. Беліловського, Х. Коновалова, Л. Ройтмана та Л. Гросса, які знаходилися під особливим наглядом поліції і були звинувачені у політичному "злочині" проти влади за 2 п. 132 ст. Кримін. Улож [12, спр.321, арк.1,4].

У обвинувальному акті, складеному в.о. товариша прокурора Одеської судової палати В. Нестеровським 17 квітня 1908 р. [12, спр.321,арк.4зв.] на підставі попереднього жандармського дізнання, яке тривало з 6 червня 1907 р. по 27 березня 1908 р. [12, спр.321,арк.107], зазначалося, що 27 травня 1907 р. близько 10 години вечора на шляху, що веде з м. Новокостянтинове до м. Старокостянтинове Литинського повіту поліцейськими чинами - урядником і стражником, які їхали на пошуки викрадених у селян коней, було замічено підводу з п'ятьма пасажирами-євреями, що їхала з м. Новокостянтинове. Вони почали їх переслідувати, і з підводи її пасажирами були викинуті декілька пачок якихось паперів.

Коли поліцейські їх наздогнали і затримали, то в підводі ними були знайдені три примірники єврейської газети "Фолькцейтунг", п'ять брошур: "Профессиональное движение и социал-демократия", "Труд и капитал", "Роспуск Думы и задачи пролетариата" Леніна та брошура єврейською мовою "Сказание о царе Симеоне". За розпорядженням урядника, стражником були підібрані ті папери, які були викинуті з підводи на шлях. Вони виявилися прокламаціями під назвами: "Товарищи сельские рабочие и крестьяне" в кількості 65 примірників і "1 Мая" в кількості 19 примірників - видання Головного Комітету УС "Спілка", що закликали до боротьби з урядом [12, спр.321,арк.3-3зв.]. На допиті затримані не визнали себе винними, а свою мандрівку пояснили тим, що їхали до м. Старокостянтинове за музикантами, бо хотіли влаштувати танці в м. Новокостянтинове.

Попереднє дізнання визнало їх винними у вказаному злочині, який було передбачено 2 п. 132 ст. Кримін. Улож., а тому на підставі 1 п. 1032 ст. Вст. кримін. судоч. зазначені особи підлягали суду Одеської судової палати без участі станових представників [12, спр.321,арк.4зв.]. Суд відбувся 28 листопада 1908 р. і розглянув лише справу Х. Коновалова, 24 років, якого виправдав через брак доказів, оскільки не було доведено, що література належала йому і що саме він викидав її з підводи. При цьому судом було враховано його порядну поведінку в минулому. А інші підсудні сховалися від суду, виїхавши до Америки [12, спр.321,арк.95зв.].

Наведемо ще приклад. 21 квітня 1908 р. прокурор Одеської судової палати надіслав до неї своє подання, в якому пропонував розглянути справу про А. Шнайдера та А. Слободянюка, які на підставі п. 2 ст. 1032 Устан. кримін. судоч. звинувачувалися за п. 2, ч. 1, ст. 129 та п. 2, ст. 132 Кримін. Улож., разом з обвинувальним актом, складеним на підставі жандармського дізнання, та речовими доказами. Справу пропонувалося слухати за зачиненими дверима [12, спр.322, арк.1-1зв.].

В обвинувальному акті вказувалося, що 14 серпня 1907 р. поліцейський урядник Гайсинського повіту Подільської губернії Д. Продан, отримавши агентурні відомості, що в с. Бджільне цього повіту, у хаті А. Слободянюка, сходяться односельці та до них приходять якісь "панки" і збираються збори, з двома стражниками прибув у це село для з'ясування характеру і мети таких зібрань. На той час у хаті А. Слободянюка були 6 односельців та двоє невідомих молодих осіб, мешканців м. Теплик Гайсинського повіту М. Рабинович та А. Шнайдер, у яких було знайдено збірник революційних пісень під назвою "Вперёд". При обшуку у хаті А. Слободянюка під подушкою було знайдено дві прокламації УС "Спілки" РСДРП та одне видання Головного Комітету того ж Союзу - "Аграрное письмо от с.-д.