УДК 94:332.1(477.6)"17/18"

Л. М. Кулакевич, О. О. Петрушин

ФАКТОРИ ЗМІНИ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІВДНЯ УКРАЇНИ УПРОДОВЖ ХVІІІ-ХІХ СТ.

У культурі економіки відображаються загальні процеси,які впливають і на соціально-політичний тип країни. В цьому відношенні Південь України мав велике значення. Якщо в 17 ст. економічна і соціальна мапа України була під мілітарним впливом козаччини, то в 18-19 ст. змінюються методи і характер управління під впливом економічних,торгових і комерційних зрушень на всій території України.

Ключові слова: етнічна спільнота, соціально-економічна карта, ринок, толерантність, приватне володіння.

На жаль, так склалося, що в офіційній економічній географії, історії економіки, історії політики не приділяється належної уваги так званому „немілітарному дискурсу", який, на нашу думку, значно розширив би значення зв'язків між різноманітними економічними процесами і те, наскільки торгівля та обмін впливали на політику держави і на формування етнопсихологічних рис народу. На тлі різноманітних інертних концепцій історії України показовими в цьому плані є дослідження Н. Яковенко [1], які системно аналізували не тільки історичні події, але й досліджували матеріально-культурні артефакти. Але в загальному масиві досліджень явно не вистачає того, що свого часу академік Д.С. Ліхачов назвав „тонкими дослідженнями" [2]. Такі розвідки дали б можливість зрозуміти, як формувалися різні етнокультурні групи і вибудовувались міжкультурні контакти, а також досліджувати причини можливих конфліктів; та формувались толерантні відносини між різними етносами. Ігнорування так званих незначних явищ в історії призводить, на нашу думку, до викривлення історичної картини в цілому.

Незаперечним є той факт, що цивілізації торували свої шляхи не тільки шаблею, але й через ремісництво, торгівлю, обмін. До середини ХІХ ст. Південь-Схід України географічно і кліматично був співвідносний з укладом життя і відповідав основним економічним нормам - торгівля, сільське господарство, вівчарство, промисли, що відзначав ще Яворницький [3].

До відкриття покладів високоякісної залізної руди на Саксагані та покладів високоякісного вугілля на Сході Південь-Схід України „дрімав". Впродовж віків український Степ, будучи місцем проживання різних етносів (скіфів, трипільців, хозарів, половців). Упродовж століть були наторовані торгівельні шляхи - Чорнобаївський, Кагарлицький, Чорний, Муравський, які проходили на межі Лісостеп-Степ.

Можна тільки уявити, як склалися б відносини України та сусідньою Портою і Шляхтою, але після приєднання Півдня до Російської Імперії вибудовується нова структура зв'язків Південь - Степ - Імперія.

З геополітичної точки зору з'являються сильні гравці на теренах Європи: Росія, Польща, Порта, Швеція, під впливом яких і опиняється Україна. Якщо згадати історію політичного устрою України від Литовської доби до Люблінської унії, то можна відзначити відносне погіршення демократичних інституцій, а це всі параметри життя українців - зменшення загальної активності життя, ерозія інститутів влади (судочинство, самоуправління). Польські інституції в цьому відношенні мало відрізнялись від російських, у своєму прагненні до гомогенності українського суспільства, дифузії всіх соціальних структур, що взагалі було неприйнятним для українців, ступінь автономії українського державотворення знижується відповідно до залежності від Речі Посполитої та Московського уряду. З одного боку, Річ Посполита нав'язує адміністративні форми, прямовані на полонізацію, з іншого боку відбувається інтенсивний процес московізації, відповідно до геополітичних інтенцій Росії. Географічно і політично місце України співпадало з европейськими намірами. Можна згадати, що за Литовської доби більшість міст мало Магдебурзьке право, сільські громади ґрунтувались на самоуправлінні, самоврядування працювало повною мірою. Торгівельні відносини мало залежали від держави і їх розвиток був лише відносним стосовно державних інтенцій, значною мірою залежали від ринкових відносин. Шляхи України продовжували виконувати інфраструктурну роль, пов'язуючи Московію, Польщу, Крим і Західну Європу. Росія, користуючись цими шляхами, вивозила до Західної Європи та Близького Сходу хутра, віск, моржові ікла та ін. Селища та торгівельні містечка України виконували дуже важливу торгівельну функцію, формуючи торгівельне середовище та внутрішній ринок. Окрім цього, вони ставали осередками соціально-етнічного співіснування різних за культурним та релігійним походженням груп населення. У торгівельних містечках, зазвичай, досить толерантно проживали вірмени, євреї, поляки, німці. Поступово формується поліетнічна карта України, що зумовила подальший непростий розвиток суспільних відносин; міжетнічні конфлікти; породження таких явищ, як українофобія, русофобія, юдофобія.

Посилення польського впливу призвело до того, що Польща почала перекривати торгівельні шляхи та формувати преференційне поле для своїх. Корона надала низку привілеїв для польських купців та підприємців, для українців було впроваджено високі мита, їх відтісняли в роздрібну торгівлю та в неприбуткові види діяльності. З іншого боку в Росії занепали старі торгівельні шляхи на півночі і вона починає активно просуватись на Схід і Південь. Знову ж таки більш слабка Україна стає заручницею геополітики цих великих держав. Представники різних етнічних груп все активніше впливають на економічні та політичні відносини в Україні, часто виконуючи і важливі політико-посередницькі функції. Варто зауважити, що експансія Польщі (панщина, дозвіл на торгівлю, заборона обробляти своє збіжжя на своєму дворі, дозволи на одруження), консервували природну українську динамічність, призводили до вимушеної міграції, знижували розмаїття ділових стосунків (відповідальність, свобода прийняття рішення, знецінення навичок домашнього господарювання), а все це шкодило в цілому формуванню етнотипічних та психофізичних рис, які є підґрунтям громадянського суспільства, як це було в Західній Європі. Урізання прав призвело також до розшарування населення, його зубожіння, появи міжетнічних конфліктів, частішали випадки втечі молодих чоловіків до Степу, що