УДК 94:273(477.64)

Н. Г. Максимчук ЗАСЕЛЕННЯ СТАРООБРЯДЦЯМИ СЕЛА ВЕЛИКА ЗНАМ'ЯНКА

У статті висвітлюється заселення села Велика Знам'янка, що розпочалося у 1786 році. Основну масу переселенців складали старообрядці з с. Знам'янка (сучасної Кіровоградської області). Переселив їх сюди князь Г. Потьомкін, у якого було завдання заселити край, який відійшов Російській імперії. Розглядаються умови переселення та подальший розвиток села.

Ключові слова: Велика Знам'янка, заселення, Г. Потьомкін, старообрядці.

На сучасному етапі розвитку української історії відбувається актуалізація досліджень з регіоналістики. Для створення загальноукраїнського історичного наративу важливим є різнобічне вивчення окремих аспектів краєзнавства, що дозволить більш комплексно та об'єктивно відобразити загальні історичні процеси. Дослідження даного питання на прикладі окремого населеного пункту дозволить конкретизувати загальні напрямки історичного процесу.

У XVIII ст. князю Потьомкіну як наміснику Таврійського краю, який ввійшов до складу Російської імперії, було надано наказ його заселити. Розглядаючи дане питання можна прослідити як Потьомкін впорався зі своїм завданням. Існує багато версій стосовно місця осідання новоприбулих селян, причин, з яких головні переселенці - старообрядці - знайшли собі інше місце для заснування поселення, які пільги були надані князем новим переселенцям Таврійського краю.

Відомості про заселення села Велика Знам'янка містяться лише в контексті інформації про переселення старообрядців на узбережжя Дніпра наприкінці XVШ ст. Зокрема, можна виділити книгу А. В. Макидонова «К светской и церковной истории Новоросии (ХVШ-ХІХ вв.)», в якій подаються листування Г.О. Потьомкіна та І.М. Синельникова, де вони обговорюють імовірні місцевості для переселення, повідомляють селян про тутешні сприятливі природні умови та пільги, запропоновані старообрядцям для кращих умов їх проживання. Переселення на територію сучасних сіл Велика Знам'янка, Водяне та смт. Камя'нка-Дніпровська почалося з 1785 року - це були маленькі сім'ї, про які розповідається в листуванні. Потьомкін та Синельников слідкували за всіма діями у цій місцевості. Також деякі відомості можна знайти у місцевих газетах, таких як «Знамя труда», «Новини дня», де інформацію подають місцеві жителі з своїх домашніх архівів або співробітники Кам'янського музею де зберігається багато старих книжок, мемуарів, газет та документів.

Проблема полягає у тому, що існує дві дати заснування села Велика Знам'янка. Перша дата - серпень 1785 р., коли Г.О. Потьомкін у своїй доповіді цариці повідомляє про початок заселення у числі 40 сімей. Проте велика частина прибувших селян не захотіла селитися на відведеній місцевості, де нині розміщена Кам'янка-Дніпровська. Вони самовільно зайняли місцевість, яка пустувала в пониззях річки Конки. Однак, оскільки вся земля по Конці до урочища Лепетихи кілометрів з 30 у довжину після зруйнування Запорізької Січі вже була пожалувана князю В'яземському, тому їх звідти вигнали. Заснувавши друге поселення вище нині села Водяне, селяни і там не змогли прижитись. Покидали цю місцевість вони загалом через несприятливі кліматичні умови: зарослі в плавнях, падіння рогатої худоби через мошку та інше [1; 3]. Селяни боролися з своїми недугами, адже місцевість була вільна просто не обжита.

Втретє селяни оселились вище Білозерського лиману. Першими офіційними засновниками і поселенцями Великої Знам'янки були селяни з села Знам'янка Єлисаветградської провінції, які прибули сюди весною 1786 року у кількості 172 дворів на запрошення князя Г.О. Потьомкіна [1-5].

Ще у 1752 році у Правобережну Україну переселилось багато руських старообрядців з Австрії, Молдавії, Польщі, які втекли туди за Петра І. На відведених їм землях вони заснували декілька сіл, укріплених від татарських набігів. З цих сіл найбільш поширеним і багатим було с. Знам'янка. Нині це місто Знам'янка, районний центр Кіровоградської області [1].

У 1783 році знам'янські старообрядці, які вийшли з Молдавії, разом з московськими та чернігівськими старообрядцями, посилали депутацію до Г.О. Потьомкіна для прошення права мати свого єпископа, на цю депутацію князь відповів відмовою але у свою чергу скориставшись нагодою, що старообрядці не приходять до згоди з церквою у своїй місцевості, запропонував їм переселитися до Таврійського краю з можливістю мати свого єпископа у новому поселенні. Потьомкін обіцяв їм нові будинки не гірші за їх старі, землю без сплати податків на 8 років. Селяни погодились на ці пропозиції - для них це був кращий варіант. Так ці старообрядці і потрапили у Таврійський край назвавши своє село Велика Знам'янка - імені Єлізаветської Знам'янки, з якої прийшли. Осідали тут служилі й біглі солдати, а також кріпаки - втікачі з Росії [4, с.50].

Переселенцям було сплачено матеріальну допомогу від казни по 50 рублів на двір і компенсацію за покинуті будинки, дані пільги на сплату податків на 8 років. Один з перших поселенців Знам'янки, священик Карп Маркіанов, у своїх мемуарах писав про труднощі, які переживали переселенці, пов'язані з природними умовами, певні пропозиції виконувались не відразу - селяни не відразу жили в своїх обіцяних будинках. С кожним роком життя ставало кращим, місцевість обживалась, природні умови ставали більш нормальними для землеробства. З'явилася можливість більш продуктивно займатись скотарством; селяни поступово почали звертати увагу на майбутнє садівництво. Головна, не відразу вирішена проблема, була пов'язана з церквою [4, с.52]. Через рік 17 травня 1787 року Катеринославській і Херсонесо-таврический архієпископ Амвросій (Аврам Серебреников, 1745-1792) поблагословив грамотою, «по проханню Таврійського губернатора, новонаселеної слободи Знам'янки священика Карпа