УДК 94(151.24):008(477.6)

С. О. Телюпа

ЗНАЧЕННЯ ЯВИЩА ЧУМАЦТВА У КУЛЬТУРНОМУ ПРОЦЕСІ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ

У статті проаналізовано внесок чумацтва в розвитку культури регіону на основі аналізу спогадів і наукової літератури, топографічних і географічних описів Південної України, статистичних свідоцтв і повідомлень генерал-губернаторів. Доведено виняткове значення чумацтва як передавача культурного спадку епохи козаків.

Ключові слова: чумацтво, Південна Україна, культурний спадок.

На сьогоднішній день з одного боку досить популярним, а з іншої досить проблемним залишається питання про процес формування української культури, елементи, що були привнесені з інших культур, залежності від культур сусідніх держав та багато інших. Одним з таких малодосліджених питань постає проблема дослідження процесу передачі культурної спадщини в різні періоди розвитку регіону Південної

України. Одним з таких питань залишається момент формування культури Південної України після занепаду запорізького козацтва, що було важливим носієм націо- та культурнотворчих процесів регіону. На нашу думку, розглядаючи дану проблему не можна не звернути увагу на таке явище історії регіону та країни в цілому, як чумацтво.

Існує багато праць щодо дослідження даного явища, в яких отримали відображення питання розвитку, організації даного промислу, а також його економічне значення для населення та держави, роль у міжнародних відносинах. Невирішеним залишається питання соціального значення чумацтва та, взагалі, сприймання представників даного явища у населення. І якщо першому, тобто соціальному значенні чумацтва, в незначній мірі приділялась увага у працях різних періодів, то проблема сприйняття та значення даного явища у процесі розвитку культури регіону Південної України почала розглядатись зовсім нещодавно. Були праці, в яких дослідники намагалися дати оцінку загальному розвитку чумацтва. В більшості своїй вони спиралися на фольклорні джерела, зокрема на пісні. Першою такою спробою була дисертація М.І. Костомарова, що мала назву "Про історичне значення руської народної поезії". Для нього чумацтво уявлялося як перехідна ланка від козака до землероба [1]. Ця точка зору в подальшому була спростована вже наступним дослідником чумацтва І.Я. Рудченко у його роботі "Чумацькі народні пісні", де обґрунтовується існування чумацтва паралельно з козацтвом [2]. Достатньо ґрунтовний опис значення явища чумацтва робить Г.П. Данилевський у своєму великому нарисі "Чумаки", в якому акцент робиться не тільки на етнографічний бік чумацтва, а ще й на соціальне розшарування серед чумаків. У невеликій за обсягом праці досліджується сезонний цикл робіт чумака, в контексті чого розглядаються взаємовідносини останнього зі своєю сім'єю, іншими селянами [3]. Не можна оминути і монографію І.С. Слабєєва "З історії первісного нагромадження капіталу на Україні", що повністю присвячена явищу чумацтва та його ролі у соціально-економічному розвитку України XVIII - першої половини XIX ст., хоча більший акцент зроблено все ж на економічному аспекті [4]. Що ж стосується проблеми сприйняття та значення даного явища у процесі розвитку культури регіону Південної України, то у статті А.В. Бойко "Запорожское казачество и чумачество: проблема исторического наследия последней четверти XVIII - середины XIX вв." починає розглядатись дана проблема вперше. В статті розглядаються питання пов'язаності явищ чумацтва та козацтва, їх взаємодію та взаємовплив. На основі аналізу мемуарної літератури робиться висновок про чумаків як передавачів культурної спадщини козацтва [5, с.25-26]. В подальшому ці питання були побіжно окреслені в статтях В. Горленко та Н. Стеценко, що були розміщені в історико-етнографічній монографії у двох книгах "Українці" [6; 7].

Як бачимо, значення чумацтва у формуванні культури регіону Південної України, роль даного явища як передатчика культурної спадщини від козацтва та чумацтва залишаються майже недослідженим, окресленим лише в загальних рисах при розгляді чумацтва в цілому.

Основним цілями даної статті є розгляд культурних взаємовпливів козацтва та чумацтва, роль останнього у формуванні культури Південної України в цілому.

На початку окреслення масштабів впливу чумацтва на формування культури необхідно, на нашу думку, відмітити значні масштаби промислу взагалі. На основі аналізу широкого кола мемуарної літератури, топографічних та географічних описів Південної України, статистичних свідоцтв та звітів генерал- губернаторів ми можемо стверджувати, що тільки протягом періоду кінця XVIII - середини XIX ст. чумацьким промислом в окресленому регіоні було охоплено майже 80% дорослого чоловічого населення [8]. Певна кількість населення в певний час обов'язково було залучене до чумацького промислу. Тільки за матеріалами топографічного опису 1821 року в Катеринославському повіті нараховувалось 95 чумацьких валок; у новомосковському - 136; у Павлоградському - 400; Александрівському - 155 [8, с.37]. Подібні дані спростовують твердження про слабкий розвиток чумацтва на Катеринославщині. Кількість чумаків навіть на момент занепаду промислу залишалась досить значною, що в певній мірі обумовлюється швидким темпом занепаду чумацтва. Так по загальнонародному перепису 1897 року, по чотирьом губерніям Новоросії (Херсонській, Катеринославські, Таврійській та Донецькій областям) кількість промисловців, які займалися візництвом, тобто чумаків на останній стадії свого існування, для яких візницький промисел був головним або навіть виключним джерелом засобів до існування, визначала цифрою більш ніж 24 тис. осіб обох статей; з якими налічувалось до 53 тис. членів їх сімей; тобто візництвом, як основним промислом, утримувалось більш ніж 77 тис. осіб, що складало більше 1% всієї маси сільського населення південних губерній. Крім того в тих самих губерніях візництво давав заробіток ще в якості підсобного заняття майже 14