УДК 94:551.501(477.5)

О. В. Волос

МЕТЕОРОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗЕМСТВ СТЕПОВОГО ПОБУЖЖЯ

В історичному аспекті автор розглядає процес становлення земської метеорологічної служби в Степовому Побужжі. Підкреслює велике значення метеорологічних досліджень для розвитку сільського господарства в регіоні. Висвітлюється внесок О. В. Клоссовського та Г.Я. Близніна у розвиток мережі метеорологічних станцій на Півдні України.

Ключові слова: земство, метеорологічна служба, метеорологічні станції, Степове Побужжя, О. В. Клоссовський, Г.Я. Близнін.

В умовах глобального потепління на початку ХХІ століття роль постійних метеорологічних спостережень та аналітичних досліджень кліматичних змін має визначальне значення як в цілому, так і в окремих сферах життєдіяльності людини, особливо в сільськогосподарському секторі. Досвід попередніх поколінь, напрацювання відомих у минулому науковців-метеорологів - ентузіастів своєї справи, є основою для подальшого вдосконалення вивчення погоди сьогодні.

Історія становлення метеорологічної служби на теренах українських земель розглядається переважно через призму становлення науково-дослідницької справи в галузі сільського господарства та інколи як самостійна наукова діяльність окремих метеорологічних станцій при вищих навчальних закладах.

Дана стаття обумовлена необхідністю вивчення історії становлення та розвитку однієї з складових метеорологічної системи - земських метеорологічних спостережень, які відігравали значну роль у розвитку сільськогосподарської науки в Україні. На прикладі Херсонської губернії можна прослідкувати доволі активну земську діяльність у цій сфері та тісну співпрацю земств з метеорологічною станцією Новоросійського університету та Миколаївською обсерваторією, проаналізувати процеси становлення земської метеорологічної служби в Степовому Побужжі та її значення для піднесення розвитку сільського господарства в регіоні.

Історіографію становлення та розвитку метеорологічної служби в Степовому Побужжі можна умовно поділити на періоди: перший - 20-ті роки ХіХ ст. - до 1917 року; другий - радянська доба; третій - часи незалежної України, а також історіографічна література сучасних науковців за кордоном (Молдова, Росія).

Аналіз періоду заснування й розвитку (20-ті роки ХІХ ст. - початок ХХ ст.) української метеорологічної мережі та зокрема на півдні України є недостатньо систематизованим, і потребує більш глибшого вивчення. Загальні історичні відомості про розвиток метеорологічних спостережень у Російській імперії подані в працях К.С. Веселовського, Г.І. Вільда, О.В. Клоссовського, О.І. Воєйкова [1]. З розширенням мережі метеорологічної служби наприкінці ХІХ століття зросла кількість публікацій різного характеру метеорологічних досліджень, що мали переважно регіональну специфіку. Які на сьогодні не є детально проаналізовані та узагальнені. Серед регіонів на українських теренах, де метеорологічні спостереження та дослідження велися активно, слід зазначити Степове Побужжя.

За радянських часів увага науковців, краєзнавців-дослідників переважно була звернута на висвітлення внеску окремих вчених у процес становлення та розвиток метеорології як науки та значенні окремих наукових установ у цьому процесі [2].

Слід зазначити, що серед сучасних історичних розвідок, увага дослідників більше звернена на історію та науково-дослідницьку діяльність різного плану товариств, установ. Метеорологічні спостереження та дослідження не виокремлюються, а подаються як складова діяльності таких підрозділів [3].

Серед сучасних праць в галузі історії дослідної справи, що опубліковані за кордоном, слід завважити на двотомне видання науковця з Росії О.Ю. Єліної та дослідження В.П. Пономарьова з Придністров'я [4].

Аналіз літератури дозволив ознайомитися з науково-дослідною діяльністю установ, товариств, органів місцевого самоврядування, окремих науковців на різних етапах організації метеорологічної служби. В результаті чого було виявлено той факт, що наукові дослідження до 1917 року мають переважно несистемний, фрагментарний характер. Сільськогосподарські метеорологічні дослідження не виокремлювалися та не розглядався внесок земських установ по створенню мережі метеорологічних станцій та пунктів.

Вивчення, аналіз і визначення можливостей використання набутого досвіду в цій сфері, має велике значення для практичного і концептуального вирішення сучасних проблем різного плану, в тому числі сільськогосподарських, продовольчих, кліматичних.

Метеорологічні дослідження на Півдні України були започатковані в першій третині ХІХ століття. Збудована в цей період Миколаївська астрономічна обсерваторія згідно з вказівкою Академії Наук паралельно проводила метеорологічні спостереження, про що не раз писав директор обсерваторії К.Х. Кноре [5, 166-171]. Справу науковців Миколаївської обсерваторії було підхоплено професором Новоросійського університету В.І. Лапшиним, який в 1865 році організував регулярні метеорологічні спостереження при кафедрі фізики і фізичного землезнавства та був фундатором Одеської обсерваторії. За перші роки завідування професор В.І. Лапшин чимало зробив для здійснення спостережень: був змонтований особливий жалюзійний балкон; встановлені прилади для виміру температури й вологості повітря; флюгер і дощомір, а згодом самописні прилади для реєстрації температури й вологості. Спостереження велися шість разів на добу, результати друкували в газеті «Одеський Вісник» та пересилали телеграмою до Петербургу та Парижа. Згодом обсяг спостережень був значно розширений. В період завідування обсерваторією професором Ф.М. Шведовим, а це 70-ті початок 80-х років ХІХ століття, були сформульовані теорії опадів та утворення граду, та велося лабораторне дослідження виникнення блискавки.

В цей же час у степовій Україні розпочинається процес становлення мережі метеорологічних станцій, що були переважно віддалені від великих міст та наукових центрів. В облаштуванні станцій на місцях були зацікавлені земства, які мали на меті використати результати метеорологічних досліджень для покращення сільськогосподарського виробництва в регіоні. Ці метеорологічні станції були побудовані на добровільних засадах: спостерігачами були сільські вчителі, писарі, конторники, освічені селяни та інш.

З появою в Одеській обсерваторії О.В. Клоссовського процес формування мережі набрав значного розмаху. Маючи амбіційні плани, професор у 1883 році запропонував Херсонській губернській земській управі розглянути його