днів свого завідування Гаврило Якович звернув увагу на визначення зв'язку між метеорологічними факторами та сільськогосподарським життям. Без перебільшення можна визнати, що велике наукове значення мають праці Г.Я. Близніна, присвячені циркуляції вологи в ґрунті. Дослідження вологості ґрунту науковець проводив протягом майже п'ятнадцяти років. На той час у Російській імперії ще не було жодної установи, яка дбала про організацію сільськогосподарської метеорології. На державному рівні це питання постало лише 1894 року, коли Міністерство земельних справ та державного майна, розпочало організацію сільськогосподарських метеорологічних спостережень, запровадивши при Вченому комітеті Метеорологічне бюро на чолі з метеорологом. Завданням бюро була організація згаданих станцій та об'єднання діяльності вже існуючих, що було дуже важливо для землеробської практики. Г.Я. Близнін, завідуючи земською метеостанцією переважно досліджував, у першу чергу, ті питання, що цікавили земство. Серед таких можна згадати дослідження кліматичних умов з метою визначення найбільш сприятливих для врожаю озимої пшениці в Єлизаветградському повіті. Матеріалом для цієї наукової роботи Г.Я. Близніна послужили сільськогосподарські записи декількох економій в повіті за довгий час, з якими науковець порівняв результати спостережень Єлизаветградської та інших станцій. В результаті проведеної роботи висновки науковця були такими: середні врожаї озимої пшениці були в ті роки, коли показники відхилень температури, вологості та опадів від норми були не значними, зростання врожайності відмічали лише тоді, коли відхилення від норми згладжували нерівності, що характерні порам року. В своїй праці «К вопросу о народных приметах» [6] Г.Я. Близнін порівняв народні завбачення погоди з даними метеорологічної станції, звернув увагу на періодичність холодних і теплих зим. Отже, Г.Я. Близніна можна назвати піонером у справі становлення та розвитку сільськогосподарської метеорології.
Перевага досліджень Близніна перед дослідженнями інших науковців по визначенню вологості ґрунту [7] полягала в тому, що вони велися науковцем у взаємозв'язку з вивченням температури ґрунту на різній глибині при різних умовах. Поєднуючи дослідні спостереження з лабораторними роботами науковцю вдалося виявити дуже важливий факт, що в багатьох випадках зміна вологості окремих шарів ґрунту пояснюється переміщенням вологи у вигляді пари з більш теплих у більш холодні шари та утворенням у них роси. Отримані в результаті дослідів висновки Гаврило Якович застосував при вирішенні питання про найбільш вигідну глибину оранки.
Велику увагу Г.Я. Близнін приділяв поширенню серед населення краю прогнозу погоди. За його порадою земство Єлизаветградського повіту подало клопотання про те, щоб Головна Фізична Обсерваторія щоденно телеграфом сповіщала передбачення погоди, та давала коротку довідку про стан погоди в Європі. Отримана інформація завідуючим станції передавалася сільським господарям [8].
Щомісячно під керівництвом Гаврила Яковича видавали спеціальні таблиці з коротким оглядом погоди та інформацією про розподіл опадів у повіті. Короткі бюлетені станція подавала щодня до сільськогосподарського столу повітової земської управи та в редакцію «Ведомостей Елисаветградского Городского Общественного Управления». Регулярно найважливіші відомості за місяць подавав Г.Я. Близнін до метеорологічної обсерваторії Новоросійського університету, в редакцію «Метеорологического Вестника», до Головної Фізичної Обсерваторії та Імператорського Російського географічного товариства.
Організаційна, практична та наукова діяльність Г.Я. Близніна була визнана за його життя. В 1884 році на сільськогосподарській та фабрично-заводській виставці в Одесі метеорологічна станція при Єлизаветградському земському реальному училищі була удостоєна почесного відгуку за систематичне проведення спостережень та перше використання їх на півдні Росії з сільськогосподарською метою. Через рік за заслуги по дослідженню клімату Імператорською Академією Наук Г.Я. Близніна було затверджено кореспондентом Головної Фізичної Обсерваторії. Товариство природознавців при Новоросійському університеті вибрало Гаврила Яковича спочатку дійсним, а згодом почесним членом товариства. Золоту медаль науковець отримав за атлас метеорологічних таблиць, який експонувався в 1890 році на Херсонській земській сільськогосподарській та промисловій виставці. Імператорське Московське товариство сільського господарства нагородило метеоролога срібною медаллю за діаграму вологості ґрунту, що була представлена на Всеросійській виставці 1895 року. На Всеросійській промисловій та художній виставці в Нижньому Новгороді Г.Я. Близніну присудили диплом першого розряду за організацію зразкової метеорологічної станції та за перші в Росії, дуже важливі для сільського господарства, дослідження вологості ґрунту. 1897 року Імператорське Вільне Економічне Товариство за плідну та довготривалу діяльність на користь науки та російського землеробства присудило метеорологу Г.Я. Близніну малу золоту медаль.
Наукова спадщина відомого в минулому метеоролога складається з монографічних досліджень, статей, різного роду діаграм, таблиць, карт, метеорологічних довідок, що були надруковані окремими виданнями та опубліковані в «Метеорологическом Вестнике», «Трудах Императорского Вольноэкономического Общества», «Трудах Метеорологической сети Юго-западной России», «Известиях Елисаветградского Общества сельского хозяйства», «Сборнике Херсонського Земства», «Ведомостях Елисаветградского Городского Общественного Управления» та інш.
Заслуги Гаврила Яковича Близніна перед сільським господарством значні, як і те, що завдяки йому на Півдні України в останній третині ХІХ століття розпочався процес формування мережі сільськогосподарських метеорологічних пунктів та станцій. Серед яких Єлизаветградська земська метеостанція була зразковою та чимало зробила для становлення метеорології як науки.
Проведене дослідження допомогло з'ясувати, що досвід діяльності відомих у минулому метеорологів Степового Побужжя, є повчальним і корисним у період реформування агропромислового комплексу. Відтворення вітчизняної історії метеорологічної дослідної справи та сільськогосподарської метеорології зокрема є актуальним. Використання досвіду попередніх поколінь у цій справі може сприяти більш ефективному, бережному використанню українських степів та раціональному господарюванню сьогодні.
Джерела та література
Веселовский К.С. О климате России. - Спб., 1857.