Ініціаторами проведення спеціальних досліджень умов праці та побуту сільськогосподарських працівників були П. Діатроптов, М. Уваров та ін. [14, с.71; 18, с.64]. Розроблена М. Уваровим у 1889 р. "Программа исследования пришлых рабочих и надзора за ними" включала вивчення їх у дорозі до місця праці (для прийшлих робітників), на ринках - місцях найму та в економіях - на місці праці [19, с.20-27]. Позитивними рисами розробленої програми були її' конкретність, ретельна підготовка запитань, застосування реєстраційних карток тощо [14, с.71].

Вивчення працівників під час їх руху до місця найму покладалося на кореспондентів. Вони мали надавати відомості з пунктів, через які проходили два основних і одинадцять другорядних шляхів до ринків найму у Херсонській губернії та до найбільш крупного ринку робочої сили на Півдні України - містечка Каховки Дніпровського повіту Таврійської губернії [19, с.20].

Вивчення робітників у місцях найму передбачало карткову реєстрацію відомостей щодо робітничої артілі та окремого працівника [19, с.21-22], яку мали здійснювати кореспонденти, санітарні та дільничні лікарі [19, с.23]. Всі працівники на робітничих пунктах піддавалися опитуванню та добровільному зовнішньому огляду, результати яких заносилися до артільних карток. Інформація про всіх, хто харчувався у народних їдальнях, відбивалася в особових картках. Така реєстрація дозволяла визначити місця виходу працівників, статевий і віковий склад, стан здоров'я та ступінь економічної забезпеченості, напрями міграцій, розміщення по губернії тощо.

Вже перший досвід проведення санітарно-статистичних обстежень та організації санітарного нагляду на Каховському ярмарку у 1889 р. сприяв виявленню хворих на віспу, тиф, сифіліс тощо, наданню їм медичної допомоги та ізоляції гострозаразних хворих від решти найманих робітників [17, с.47]. Примітно, що заробітчани не перешкоджали реєстрації [20, с.70] - напевно, розуміючи власну вигоду від діяльності лікарів та важливість відповідних досліджень для підвищення санітарного становища у регіоні.

Проте реалізація програми супроводжувалася певними складнощами. Зокрема, майже неможливим виявилося вивчення найманих працівників у дорозі до місць найму, а присутність санітарних лікарів та організація амбулаторій на робітничих ярмарках зумовили суттєве збільшення кількості працівників і, відповідно, ускладнення роботи лікарів. Крім того, повітові земські управи не надавали необхідної допомоги: ігнорували рекомендації лікарських нарад щодо відрядження повітових санітарних лікарів до місць проведення ярмарків, відмовлялися від безкоштовного лікування хворих робітників тощо [17, с.47]. Від подолання зазначених проблем залежав рівень результативності ініційованих херсонськими лікарями досліджень.

Обстеження заробітчан на місці праці покладалося виключно на лікарів. Крім вивчення санітарно- побутових умов, стану здоров'я, статево-вікового складу найманих працівників, ступеня безпеки і рівня оплати їх праці, програма дослідження також включала з'ясування інформації про власника економії, характер господарства, кількість та стан будівель, топографію місцевості тощо [19, с.25-27]. Для встановлення чисельності найманих робітників (місцевих та прийшлих) землевласникам крупних та середніх господарств губернії були розіслані опитувальні бланки з проханням надати відомості про кількість робітників та дозволити санітарним лікарям обстежити їх [21, с.55-56]. Однак саме застосування анкетної методики призвело до низької результативності дослідження, оскільки більшість власників відмовилися від співпраці, мотивуючи це "добрим станом здоров'я всіх своїх робітників" [16, с.274]. Зокрема, землевласники Ананьївського повіту запевняли, що "робочі здорові, як ніколи, і немає потреби у їх дослідженні" [17, с.47]. Також не виявили бажання надати необхідну інформацію господарства, що найбільше цікавили санітарних лікарів через раніше розповсюджені в них епідемії [17, с.47]. В результаті було досліджено лише 30 економій в Олександрійському та Єлисаветградському повітах, де працювало близько 20 тисяч робітників [16, с.274].

Негативне ставлення приватних власників до ініціатив санітарних лікарів Херсонського земства пізніше також завадило докладному вивченню санітарно-гігієнічних умов перебування працівників в економіях за спеціально розробленою В. Хіжняковим програмою (1899) [14, с.72]. Вона передбачала з'ясування тривалості робіт та відпочинку, ступеня безпечності праці, стану приміщень для працівників, харчування, дотримання правил гігієни, доступності медичної допомоги тощо [22, с.120-126]. Проте навіть неповна картина дослідження заробітчан на місцях праці дозволила з'ясувати стан їх здоров'я та санітарні умови в економіях у загальних рисах.

Попри певні складнощі, програми вивчення сільськогосподарських працівників постійно вдосконалювалися. Зокрема, у середині 1890-х рр. санітарними лікарями було розширено програму карткової реєстрації робочих артілей, розроблено спеціальні реєстраційні картки для працівників економій [23, с.68], для хворого робітника [23, с.67], прийшлого працівника, хворого на гемералопію (курячу сліпоту) [20, с.168] тощо. Поширені випадки травмувань працівників сільськогосподарськими машинами та знаряддями сприяли запровадженню реєстрації санітарними лікарями нещасних випадків на виробництві, для чого була розроблена спеціальна картка [23, с.69].

У 1897 р. на основі програми М. Уварова земськими лікарями П. Кудрявцевим, І. Козубовим і М. Тезяковим було складено спеціальну "Программу для разработки материала о пришлых робочих по регистрации на лечебно-продовольственных пунктах в 1895-1896 гг." [24]. Розробка матеріалу передбачалася за трьома групами: матеріали реєстрації партій працівників, матеріали реєстрації в їдальнях та матеріали амбулаторій. Увагу санітарних лікарів привертали статевовіковий, становий, сімейний склад заробітчан, рівень освіти та стан фізичного здоров'я, а також залежність рівня захворюваності від демографічних, соціально-економічних та санітарно-гігієнічних чинників.

В цілому, на основі зазначених програм обстеження земськими лікарями було зібрано цінний матеріал щодо соціально-економічного і санітарного становища сільськогосподарських працівників, з'ясовано ефективність оглядів робітників з метою запобігання поширенню