не задовольняла така локалізація, був Б. О. Рибаков. Знавець історичної географії, який присвятив аналізу Ігоревого походу низку ґрунтовних праць, він без коментувань вніс пояснення у рядок "Слова": "По Рси (притоку Сейма) и по Сули", зазначивши, що половці грабували села "по верхнему течению Сейма" [5.-С.263]. Отже, Б. О. Рибаков вважав, що р. Рось знаходилася десь вище Курська, що й було графічно показано на карто-схемі у його книзі [5.-С.261]. У подальшому він відмовився від такої локалізації і повернувся до традиційного тлумачення, згідно з яким р. Рось - це права притока Дніпра [6.-С.19, 115-116, 119].
Останнім за часом, хто висловив деякий сумнів щодо дій Кончака на правому березі Дніпра, є О.В. Творогов, який щодо аналізованої фрази "Слова" зазначив, що вона "может быть понята лишь в самом общем смысле: ни о каких захватах половцами городов на Р. во время событий 1185 летопись не сообщает и, судя по летописному рассказу, Кончак вообще не переправлялся через Днепр" [7.-С.138].
Отже, за 200 років досліджень "Слова" і реалій походу, описаного у ньому, вироблено фактично загальноприйняту думку, що у фразі "Слова" "по Рси и по Сули" йдеться про р. Рось - праву притоку Дніпра. Ця річка багато разів згадується у давньоруських літописах - на її берегах часто відбувалися сутички з половцями.
Окрім випадку, що розглядається у цій статті, найбільш давні згадки про р. Рось містять матеріали XVI-XVII ст. "Книга Большому Чертежу" сповіщає: "А ниже Рыльска, с правые стороны Семи по Путивльской дороге пала в Семь речка Руса; от Рыльска до Русы 25 верст. А на усть речки Русы пал в Семь колодезь Колодежь, а по Путивльской дороге Колодежи от речки от Русы отдались прочь 5 верст" [8.-С.106].
Інший список "Книги Большому Чертежу" цю ж саму річку Руса називає Русана і доповнює: "Русана протоку 20 верст" та що місця впадіння Русани і Колодежів у Сейм знаходяться близько один від одного [8.-С.106, прим.].
Отже виходить, що і Руса, і Колодежі впадають у Сейм або зовсім поруч, або зливаючись - разом. Останнє цілком вірогідно - ця ділянка Середнього Сейму звивиста, з великою кількістю проток, рукавів, стариць, озер та боліт.
Згадуються р. Руса та озеро Руса на території Колодезької волості Путивльського повіту і у переписних книгах кінця XVI - початку XVII ст. [9.-С.106].
За останнє десятиліття введено у науковий обіг ще два документи, в яких згадується р. Руса. У першому з них точно вказується її географічне положення у межах Колодезької волості Путивльського повіту: "Да в Путимском уезде Колодезская волость по речке по Колодезю /.../ да речка Руса от устья до верху во всю волость" [10.-С.145]. Грамота датується 1551 р., отже, є найбільш старою згадкою р. Руса серед відомих нам на сьогодні матеріалів пізнього середньовіччя.
Друга грамота 1633 р., де йдеться про розмежування земель, містить менше географічної інформації. Тут згадується озеро Руса, місцезнаходження якого не викликає особливих труднощів: "речка Выжилица /./ две речки Молчи, да речка Семица с озерко, да Свята с озерко Мочулищи, с озерко Велесовица, озерко Белое, c озерко Руса" [11.-С.120]. Мочулищі, Молчанське болото, Велесовиця - гідроніми, що піддаються однозначній локалізації у тому ж районі, де знаходилася і р. Руса. Деякий сумнів може викликати вказівка грамоти на приналежність цієї місцевості до Дороголівської волості Путивльського повіту, тоді як в інших випадках вона входила до складу Колодезької волості цього ж повіту. Пояснення тут ми бачимо лише в одному - межі волостей не були сталими і з часом зазнавали змін, як і їхні назви.
Така деталізація нам необхідна для того, щоб якомога точніше з' ясувати місцезнаходження річки. Це, як випливає з документів, була невелика річка (20 верст), що протікала від Рильська на відстані 25 верст. Її пересікала Путивльська дорога, що, без сумніву, активно використовувалася і раніше - це найкоротший, майже прямий шлях з Путивля до Рильська. Озерко Руса і річка Руса нині не простежуються. Але район, де вони знаходилися, окреслюється досить надійно - біля сіл Уруси та Колодежі Глушковського р- ну Курської обл. Російської Федерації [12.-С.196].
При аналізі інформації В.М. Татищева виникає питання - чому половці наполегливо намагалися перейти якусь невеличку річку?
Враховуючи традиційну стратегію половців, котрі, як правило, уникали прямих сутичок з сильним суперником (у даному випадку воєвода Тудор очолював дружину - регулярні війська, що складалися з професійних воїнів) і намагалися нападати або значно переважаючими силами, або діяли підступно, а у разі непередбаченого опору швидко відходили, відповідь тут ми бачимо лише в одному - в цьому місці річка пересікала дорогу, по якій ворог намагався рухатися далі.
Річка Руса, як випливає з наведених вище документів, дійсно пересікала Путивльську дорогу і при впадінні у Сейм разом з р. Колодежі, очевидно, утворювала заплаву, болото. Це була єдина річка, яку треба було переходити на шляху з Путивля до Рильська, гарнізон якого, як і частина чоловічого населення навколишніх сіл, поліг на Каялі. Такий варіант розвитку подій, на нашу думку, є логічним поясненням "бою об реку" - половцям треба було вдертися у беззахисний район Рильська (а можливо, і рушити далі - на