ІІІ з'їзд Федерації профспілок України, оцінюючи ситуацію на ринку праці як критичну, прийняв Резолюцію "Про недопущення масового безробіття в Україні", якою було висунуто вимоги до Президента, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо прийняття конкретних ефективних дій, спрямованих на здійснення громадянами права на працю [9].

Зокрема, з метою посилення державної політики у сфері зайнятості Федерація профспілок України ставила такі вимоги: вдосконалення Програми зайнятості населення на 1997-2000 рр. та надання їй статусу державної; вжиття ефективних заходів стосовно врегулювання часткового безробіття; посилення впливу соціальних партнерів на державну політику зайнятості, у тому числі через підвищення ролі координаційних комітетів сприяння зайнятості населення та запровадження паритетного управління страховими коштами на випадок безробіття.

З' їзд також зобов' язав керівні органи профспілкових організацій усіх рівнів спрямувати свою діяльність на всебічний захист прав членів профспілок на гідну працю, домагатись визначення у колективних договорах і угодах конкретних зобов' язань органів влади та роботодавців щодо забезпечення продуктивної зайнятості, створення умов для підвищення кваліфікації працівників, недопущення скорочення персоналу і робочих місць, вживати необхідні заходи для поновлення конституційних прав громадян на працю.

Для забезпечення виконання поставлених завдань Федерація професійних спілок України та її членські організації застосовували, як ми мали змогу переконатись вище, колективно-договірний процес, ініціювали прийняття необхідної нормативно-правової бази у сфері зайнятості населення, домагались підвищення фінансового забезпечення Програми зайнятості на 1997-2000 рр., висували вимоги до органів влади та роботодавців під час проведення Всеукраїнських акцій протесту.

Слід зауважити, що з метою створення нормативно-правової бази у сфері зайнятості населення та соціального захисту від безробіття, Федерація профспілок України виступила серйозним опонентом Міністерству праці і соціальної політики при розробці проекту Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття". І в результаті, у прийнятому в березні 2002 р. Верховною Радою України Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" було враховано більшість пропозицій ФПУ [10].

Наприклад, у Законі, завдяки цілеспрямованій роботі ФПУ, вдалося домогтися правового визнання часткового безробіття і передбачити елементи соціального захисту частково безробітних.

З прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в липні 2000 р. на тристоронній основі було створено Правління Фонду страхування на випадок безробіття.

Саме за наполяганням Федерації профспілок України Верховною Радою України в листопаді 2000 р. прийнято Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про відпустки", яким вилучено ч. 2 ст. 26, що дозволяла роботодавцям надавати відпустку без збереження заробітної плати у разі простою підприємства з незалежних від працівників причин [3, с.35].

Необхідно зазначити, що з 1992 р. в країні розроблялися програми зайнятості на державному і регіональному рівнях. Зокрема, Програма зайнятості населення України на 1997-2000 рр. була спрямована на виконання середньострокових завдань розвитку ринку праці. За участю ФПУ було розроблено проект Державної програми зайнятості населення України на 2001-2004 рр., яким передбачалося створення нових робочих місць (за 4 роки - 1304,9 тис. місць).

Програма була спрямована на виконання завдань щодо розвитку ринку праці в Україні, визначених у Посланні Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної і соціальної політики на 2001-2004 роки", Програмі діяльності Кабінету Міністрів України "Реформи заради добробуту".

У напрямку правового і організаційного забезпечення соціального захисту працівників на ринку праці та створення системи соціального партнерства, Федерація профспілок України брала активну участь у вдосконаленні попередньої нормативної бази: Закону України "Про зайнятість населення", положень - "Про Державну службу зайнятості населення", "Про Державний фонд сприяння зайнятості", "Про організацію оплачуваних громадських робіт", "Про Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення".

Постійною комісією Ради ФПУ з питань захисту соціально-економічних інтересів трудящих у 2000 р. було схвалено Комплекс заходів з вироблення стратегічних напрямів та засобів впливу ФПУ на політику зайнятості в Україні. Президією Ради ФПУ було також затверджено робочий план виконання комплексу заходів на 2000-2001 рр.

На виконання комплексу заходів протягом 2000 р. разом із структурними підрозділами Виконавчого апарату Ради ФПУ, фахівцями членських організацій за участю представників органів влади та науковців було проведено цикл фахових дискусій, круглих столів, семінарів, на яких особливу увагу було приділено питанням, пов'язаним із захищеністю людини на ринку праці, гарантіями їх зайнятості.

Особливо слід зазначити, що на вимогу ФПУ з травня 1999 р. було підвищено розмір мінімальної допомоги по безробіттю з 16 до 25 грн., а з листопада 2000 р. - до 30 грн., з вересня 2002 року - до 74 грн. [3, с.37].

На нашу думку, саме завдяки принциповій позиції Федерації профспілок України, в 1999 р. вперше кошти Фонду сприяння зайнятості населення повністю використано за цільовим призначенням.

У зв'язку з відсутністю можливості підвищення розміру допомоги по безробіттю до рівня, не нижчого від прожиткового мінімуму, Правлінням Фонду соціального страхування на випадок безробіття з 1 січня 2001 р. встановлено мінімальні виплати в розмірі 37 гривень.

З ініціативи Федерації профспілок України та Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці в жовтні 2001 р. були проведені парламентські слухання "Про стан зайнятості та безробіття на ринку праці