Необхідно відзначити, що для покращання ситуації на ринку праці в окремих регіональних угодах передбачалося зобов' язання щодо проведення за участю соціальних партнерів ярмарків вакансій, "Днів зайнятості" для молоді, яка навчалася або закінчила навчання.

Приблизно у половині угод, які були нами проаналізовані, було визначено зобов' язання держадміністрацій щодо здійснення постійного контролю за обґрунтованістю вивільнення працівників, обмеження надання їм відпусток, без збереження заробітної плати та. дотримання вимог ст. 113 Кодексу Законів про працю України щодо оплати простоїв не з вини працівника. На нашу думку, постановка цих проблем була дуже актуальною за умов масових звільнень, простоїв та застосування режимів неповного робочого дня, тижня.

У ряді регіональних угод передбачалося зобов' язання власників у разі виникнення об' єктивних причин, через які неминучі масові звільнення працівників з ініціативи органа управління або власника, проводити їх лише за умови попереднього письмового повідомлення відповідного профспілкового органу про причини і обсяги вивільнень, спеціальності та кваліфікації працівників, які звільняються.

Окремий блок зобов'язань у регіональних угодах стосувався процесів структурної перебудови економіки, реструктуризації, приватизації та банкрутства підприємств, що безпосередньо впливали на стан ринку праці та зайнятість працівників. Важливими у цьому напрямі було зобов' язання власників щодо:

попереднього повідомлення регіональних профспілкових об' єднань про своє рішення або пропозиції до вищих органів державної влади та управління з питань ліквідації, реорганізації, реструктуризації та банкрутства підприємств або їх підрозділів;

прийняття рішення з питань реорганізації, ліквідації, зміни форми власності тільки за умови наявності плану приватизації, погоджених з профспілками програм, що забезпечують дотримання прав та враховують інтереси членів трудового колективу;

забезпечення участі профкомів, галузевих профорганів у роботі ліквідаційних комісій, призначених арбітражним судом, з метою збереження пільг і компенсацій працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації підприємства.

Потрібно звернути увагу на те, що серед зобов'язань роботодавців значна частина пунктів дублювала норми чинного законодавства. Це стосувалося, зокрема, зобов'язань щодо: своєчасної сплати збору на обов' язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, розробки заходів для запобігання масових звільнень працівників, виплати сум, гарантованих ст. 116 Кодексу Законів про працю України працівникам, звільненим за ініціативою власника, своєчасного інформування органів державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць, вакансій тощо.

Слід зазначити, що основними зобов' язаннями профспілкової сторони, внесеними до регіональних угод, було:

надання безкоштовної юридичної допомоги членам профспілок, представлення їх інтересів її органах, що розглядають трудові спори;

надання методичної та практичної допомоги профкомам підприємств, організацій і установ, інформування профспілкового активу та трудових колективів про зміни в законодавстві про зайнятість;

проведення спільно з облдержадміністраціями виїзних безкоштовних консультацій, семінарів, інформаційно-консультаційних зустрічей працівників служби зайнятості з працівниками підприємств, де мали місце значні обсяги вивільнень, населенням регіонів;

проведення роботи щодо включення до колективних договорів положення про збереження соціально-побутових гарантій для працівників, звільнених з підприємств у зв'язку із скороченням штатної чисельності, виходом на пенсію та контролю за їх виконанням.

Варто відзначити, що найбільш ефективною була діяльність Донецької обласної ради профспілок. Беручи участь у розробці програм зайнятості (обласної, міських та районних), облпрофрада висунула пропозицію про вжиття обласною державною адміністрацією дієвих заходів щодо скорочення довготривалих та прихованих форм безробіття. Після переговорів була прийнята профспілкова пропозиція (вона ввійшла до регіональної угоди на 2001 р.) про створення 50 тис. нових робочих місць замість планованих 36 тис. [12, с.166]. В результаті вжитих облдержадміністрацією заходів в області було створено 51 тис. робочих місць. На 21 тис. зменшилася кількість офіційно зареєстрованих безробітних. З 3,5% рівень безробіття знизився до 2,7%, а навантаження на одне вакантне місце - з 7 до 3 чоловік [12, с.166].

Позитивним моментом було включення до угоди Донецької області зобов' язання щодо забезпечення, контролю з боку профспілкових комітетів за своєчасним наданням адміністраціями підприємств службі зайнятості інформації про потребу в працівниках і вакансії. Угодою було рекомендовано вносити це зобов' язання до колективних договорів.

У Запорізькій області була створена обласна Координаційна рада сприяння зайнятості, у роботі якої брала активну участь Запорізька обласна рада профспілок. За пропозиціями профспілок на її засіданнях розглядалися такі питання, як працевлаштування випускників шкіл, вузів, жіноче безробіття, робота в режимі неповної зайнятості та інші [12, с.182].

Програми зайнятості у Кіровоградській області також розроблювалися за активною участю Ради Федерації профспілок області.

У результаті спільних зусиль обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення та Федерації профспілок Кіровоградської області протягом 2001 року в області створено понад 5 тис. робочих місць, а рівень зареєстрованого безробіття зменшився з 4,87 % у 1998 р. до 4,68 у червні 2002 р. [12, с.203].

Отже, у значній частині регіональних угод закладалося непогане підґрунтя для розвитку договірного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці. Разом з тим, велика кількість важливих зобов'язань, реалізація яких могла б суттєво вплинути на ситуацію на регіональному ринку праці, зокрема, стосовно збереження кількості робочих місць, надання пільг і компенсацій вивільнюваним працівникам, забезпечення їх перепідготовки і працевлаштування, створення нових робочих місць, розвитку виробничого навчання, перерозподілу трудових ресурсів під час структурної перебудови економіки мали, на жаль, декларативний характер.

Таким чином, перебудова економічних відносин за умов спаду виробництва, інфляції, зміни форм власності призвела до різкого зниження життєвого рівня населення, зменшення його платоспроможності, розшарування суспільства за рівнем доходів,