Так само, як у повістях про Мстислава і Ярополка Володимировичів, «Повість Всеволода Ольговича» у тому вигляді, в якому вона дійшла до нас, не завершується панегіриком покійному. На мою думку, його й не існувало. При тому, що ставлення повістяра до цього государя взагалі суперечливе, його князювання перейшло в заворушення киян, котрі піднялися проти брата покійного Ігоря. Мабуть, творець повісті визнав для себе недоцільним складати похвалу князеві, котрий розбурхав суспільство і, врешті-решт, призвів країну до громадянської війни.

Та ані князі-Рюриковичі, ані київське віче, очевидно, не збиралися виконувати умови присяги щодо Ігоря Ольговича, складеної на хресті перед Всеволо- дом. Занепокоєний Ігор «exa Киеву, и созва кияне вси на Ярославль дворъ, и целовавше къ нему хрестъ...»72 - вдруге за останні дні. Порушення «хрестного целования» було в ті часи буденною справою. Порушники, певно, вважали, що роблять це з високих політичних міркувань, а вже справа священика (чи митрополита, коли йшлося про київського князя) відпустити їм гріх. Дійсно, коли Ігор повернувся до палацу, віче знову зібралося біля Турової божниці й почало кликати його до себе. Він послав до них брата Святослава, бо сам мав хворобу ніг, не міг ходити, та й, мабуть, їздив верхи через силу. І тепер уже Святослав від імені брата цілував хрест вічу в тому, що над городянами не будуть чинити насильств і судитимуть справедливо73. Здавалося б, конфлікт між князем і городянами владнали. Тут на політичну сцену виступив найбільш активний Мономашич - Ізяслав Мстиславич. Далі «Повість Всеволода Ольговича» якось непомітно переходить в аналогічний твір про Ізяслава Мстиславича. Але вона заслуговує на окремий розгляд.

1 Видається, звичайно ж, за Іпатіївським списком (ПСРЛ. - Т.2. -Ипатьевская летопись. - Санкт-Петербург, 1908). У цій праці я скористався більш зручним для читання виданням: Летопись по Ипатскому списку. - Санкт-Петербург, 1871.

2 Шахматов А. Разыскания о русских летописях. - Москва, 2001. - С.571.

3 Присёлков М.Д. История русского летописания XI-XV вв. - Санкт-Петербург, 1996. - С.94.

4 Бестужев-Рюмин К.М. О составе русских летописей до конца XIV в. - Санкт-Петербург, 1868. - С.125-150.

5 Бестужев-Рюмин К.М. Указ. соч. - С.149-150 та ін.

6 Грушевський М. Історія української літератури. - К., 1993. - С.5 (передрук із першого видання: К., 1923).

7 Там само. - С.12.

8 Показовою у цьому плані є його багатотомна «Історія України-Руси».

9 Ерёмин И.П. Киевская летопись как памятник литературы // Труды Отдела древнерусской литературы Института русской литературы (Пушкинского дома). - Т.'УІІ. - Л., 1949. - С.82.

10 Котляр М.Ф. Імовірна спадковість структури і форми Галицько-Волинського літопису // Укр. іст. журн. - 2006. - №3. - С.174 -175.

11 Див.: Бережков Н.Г. Хронология русского летописания. - Москва, 1963. - Гл.ІІІ: Хронологический комментарий к Ипатьевской летописи. - С.124-211.

12 Строев П.М. Предисловие к изданию «Софийского временника». - Санкт-Петербург, 1820.

13 Лихачёв Д.С. «Повесть временных лет». Историко-литературный очерк // Повесть временных лет / Подг. текста, перев., ст. и комм. Д.С.Лихачёва. - 2-е изд. - Санкт-Петербург, 1999. - С.291.

14 Повесть временных лет. - С.110-115.

15 Там же. - С.92.

16 Там же. - С.87, 88, 110.

17 Ключевский В.О. Сочинения: В 9 т. - Т.1. - Москва, 1987. - С.184.

18 Пресняков А.Е. Княжое право в Древней Руси. Лекции по русской истории. - Москва, 1993. - С.391.

19 Котляр Н.Ф. Древнерусская государственность. - Санкт-Петербург, 1998. - С.226.

20 Див., напр.: Повесть временных лет. - С.91.

21 Між князями-ізгоями Борисом В'ячеславичем і Олегом Святославичем, з одного боку, та київським князем Ізяславом Ярославичем і його братом Всеволодом, з іншого. У битві загинули Ізяслав і Борис. Олег із рештками дружини втік до Тмуторокані, а Всеволод вокняжився у Києві.

22 Повесть временных лет. - С.103.

23 Орлов А.С. Владимир Мономах. - Москва; Ленинград, 1946. - С.37.

24 Повесть временных лет. - С.103.

25 Там же. - С.92.

26 Там же.

27 Орлов А.С. Указ. соч. - С.37.

28 Повесть временных лет. - С.95, 96, 112; Орлов А.С. Указ. соч. - С.37.

29 Лихачёв Д.С. «Повесть временных лет». Историко-литературный очерк. - С.284.

30 Урочище на Долобському (Дулебському) озері у Київській землі.

31 Повесть временных лет. - С.117-118.

32 Галицько-Волинський літопис. Дослідження. Текст. Коментар / За ред. М.Ф.Кот- ляра. - К., 2002. - С.77.

33 Повесть временных лет. - С.122.

34 Котляр M. Данило Галицький. - К., 2002. - С.325 та ін.

35 Повесть временных лет. - С.129.

36 Там же. - С.122.

37 ПСРЛ. - Т.1. Лаврентьевская летопись. - Вып.2: Суздальская летопись по Лаврен- тьевскому списку. - 2-е изд. - Ленинград, 1927. - Стлб.293-294. У Лаврентіївському ізводі вміщено дещо інший, ніж у Київському, варіант Повісті Мономаха.

38 Летопись по Ипатскому списку. - С.209.

39 Там же. - С.216.

40 Там же. - С.217-218.

41 Там же. - С.220, 246.

42 Слово о полку Игореве / Под ред. В.П.Адриановой-Перетц. - Москва; Ленинград, 1950 (Литературные памятники). - С.26.

43 Див.: Орлов А.С. Указ.соч. - С.44.

44 Толочко П.П. Давньоруські літописи і літописці Х-ХІІІ ст. - К., 2005. - С.138.

45 Летопись по Ипатскому списку. -