Дмитро Підлісний

Діяльність владних структур гетьманату П. Скоропадського щодо оновлення складу міських і земських управ Харківської губернії

З огляду на активізацію державотворчих процесів, що відбуваються на терені сучасної України, ми аж ніяк не можемо нехтувати досвідом розбудови апарату управління, що був набутий за часів Української національно-демократичної революції 1917 - 1921 років - періоду, який ознаменував собою першу на новітньому етапі спробу відродження української державності. Натомість, праці дослідників дозволяють утворити більш-менш цілісне уявлення насамперед відносно розбудови центральних органів влади Української Народної Республіки та Гетьманської

Держави П. Скоропадського, тоді як ціла низка актуальних питань становлення національного апарату влади і управління в окремих регіонах України залишається майже не висвітленою у вітчизняній історіографії. Одним з таких питань є проблема оновлення складу міських і земських управ Харківської губернії, яке відбувалось протягом травня-листопада 1918 року за ініціативою центральних і місцевих органів державної влади Гетьманату П. Скоропадського.

Як вже було відзначено вище, наукова розробка проблеми, якій присвячена дана публікація, носить неповний і фрагментарний характер. Окремі відомості щодо оновлення діючого складу земських і міських управ Харківської губернії містяться лише у дисертаційному дослідженні Т. О. Харченко [15], тоді як безпосередні учасники Визвольних змагань Д. І. Дорошенко [3] та П. П. Христюк [16], як і сучасний вітчизняний дослідник О. П. Реєнт [8], при висвітленні питання відсторонення земських і міських управ за гетьманських часів майже не зветаються до матеріалів Харківщини. У свою чергу, О. М. Мироненко у своїй праці обмежується аналізом нормативно-правового регулювання заміни складу міських і земських управ [5].

Мета даного дослідження полягає у тому, щоб за допомогою сучасної теоретико-методологічної бази і залучення нових джерел проаналізувати передумови, зміст і наслідки діяльності урядових структур Гетьманату П. Скоропадського щодо оновлення міських і земських управ Харківської губернії.

Заходи Тимчасового уряду і Української центральної ради, які були спрямовані на тотальну демократизацію системи органів місцевого самоврядування, мали дуже суперечливі наслідки. За результатами виборів до органів місцевого самоврядування, що відбулись протягом липня-жовтня 1917 року, тобто за періоду, який характеризувався стрімким поширенням революційних процесів, більшість у земських зборах і міських думах Харківської губернії отримали представники громадсько-політичних угруповань лівого табору. Як переконливо доводить аналіз фактичного матеріалу, у надважких умовах, якими характеризувався розвиток Харківської губернії на першому етапі Визвольних змагань, а особливо за більшовицького панування, демократизовані органи місцевого самоврядування не впорались з більшістю завдань, покладених на них законом. Про повний занепад міської і земської інфраструктури та невідповідність складу виконавчих установ органів місцевого самоврядування покладеним на них обов'язкам протягом травня 1918 року повідомляли старости Куп'янського, Ізюмського та інших повітів губернії [7, арк. 2; 19, арк. 64, 361, 363]. Свою неспроможність самотужки подолати кризові явища в господарській галузі визнавали і самі представники органів самоврядування. Зокрема, нарада представників губернської і повітових земських управ Харківщини, яка відбулась 9 травня, набула висновку про неминучість припинення земської роботи у більшості повітів губернії у разі неотримання фінансової допомоги у значному обсязі [25]. При цьому, якщо органи міського управління та земського самоврядування губернського і повітового рівня принаймні мали відповідну інфраструктуру, що була утворена за долютневого часу, то волосні земства, які були запроваджені згідно з постановою Тимчасового уряду від 25 травня 1917 року, за станом на травень 1918 року не налагодили механізм свого функціонуваня у більшості повітів губернії, інколи навіть не розпочавши процедуру прийому справ у колишніх волосних правлінь [4; 25].

У той же час, органи місцевого самоврядування продовжували активно займатись політичною діяльністю, напрям якої визначали представники їх революційних фракцій. Внаслідок цього земства і міські думи Харківщини одразу після проголошення Української Держави П. Скоропадського задекларували свою опозиційність до діючої влади, про що свідчать відповідні резолюції, які протягом першої декади травня 1918 року були ухвалені Харківською міською думою, нарадою представників губернської та повітових земських управ та багатьма волосними земствами [2; 23; 24].

Таким чином, за станом на травень 1918 року на терені Харківської губернії склалася ситуація, яка унеможливлювала нормальний розвиток місцевого апарату та поставила перед владними структурами Гетьманської Держави П. Скоропадського питання щодо проведення низки заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування так званих "демократичних" земств і міських дум. Центральне місце серед цих заходів посіло явище повної або часткової заміни діючих земських і міських управ органами, призначеними в адміністративному порядку.

Процес оновлення складу міських управ і земських управ повітового рівня на терені Харківщини відбувався у два етапи. Перший етап, який припадає на травень-середину липня 1918 року, був пов'язаний з діяльністю представників місцевої адміністрації Гетьманської Держави. Повне оновлення складу відповідних земських управ повітового рівня було проведене старостами Куп'янського, Валківського та Ізюмського повітів [22, арк. 203]. При цьому заміна складу Валківської повітової земської управи була спричинена неможливістю її подальшого функціонування внаслідок арешту органами попереднього слідства її голови та одного члена, після чого губернський староста П. І. Заліський порекомендував повітовому старості В. Борисовському відсторонити двох членів управи, які залишились, і допустити до виконання повноважень склад управи, що був обраний у 1914 році [27]. У свою чергу, ізюмський повітовий староста М. Кох своїм наказом від 26