травня відсторонив службовців земства, що тимчасово виконували обов'язки членів управи (склад управи, який був затверджений 12 грудня 1917 року за більшовицького панування, покинув територію повіту на початку квітня 1918 року), та, не допустивши скликання земських зборів для обрання нової управи, призначив її склад з працівників цензового самоврядування на чолі з колишнім головою місцевої земської управи М. С. Сумцовим [26].
За ініціативою голів повітових адміністрацій новими членами були поповнені Богодухівська і Змієвська земські управи [7; 9]. У свою чергу, Лебединська земська управа у липні 1918 року власноруч звернулася до повітового старости М. Стасюлевича з проханням призначити до її складу одного члена - заступника голови[12]. Щодо міського самоврядування, то на цьому етапі за участю місцевої влади відбулось лише формування складу Чугуївської міської управи, яка була обрана цензовою думою, покликаною до виконання повноважень оголошеним 16 липня 1918 року наказом голови державної адміністрації Змієвського повіту ("демократичний" склад думи був позбавлений можливості скликання засідань з метою виборів управи та ухвалення інших важливих рішень внаслідок того, що більшість її гласних залишили місто разом із більшовиками) [22, арк. 203].
На другому етапі (друга половина липня - листопад 1918 року) процес оновлення складу міських і земських управ набув більш системного характеру, що було пов'язано з діяльністю державних ревізійних комісій, які були утворені відповідно до Закону від 8 червня 1918 року та мали право за результатами перевірки виносити рішення про звільнення окремих членів управ та притягнення їх до судової відповідальності, с. 299]. Згідно з рішеннями губернської ревізійної комісії Міністерством внутрішніх справ за поданнями голови губернської адміністрації був затверджений новий склад Харківської, Слав'янської, Ізюмської і Змієвської міських управ, Вовчанської, Старобільської і Сумської повітових земських управ та Харківської губернської земської управи[19, арк. 334-335]. Також відповідно до висновків ревізійних комісій були відсторонені склади управ, які протягом травня-липня були замінені за ініціативою повітових старост[20, арк. 55].
Аналізуючи кадровий склад нових міських і земських управ (у тому числі й тих, що були призначені старостами протягом травня- липня 1918 року, а потім затверджені Міністерством внутрішніх справ), можна зробити висновок, що при їх призначенні гетьманська влада намагалась дотримуватись насамперед двох принципів: прихильності до діючої влади та фахової підготовки.
За соціальною приналежністю до складу земських управ Валківського, Вовчанського, Змієвського, Ізюмського, Куп'янського, Старобільського і Сумського повітів Харківської губернії увійшли 19 землевласників, 3 державних посадовців, 2 громадських діячів, 1 представник купецького стану, 1 учитель та 1 малоземельний селянин. При цьому серед голів цих управ лише керівники Старобільської і Сумської земських управ Струков і Власовський не мали досвіду роботи в установах місцевого самоврядування, тоді як голови Валківської (Д. П. Перлик), Ізюмської (М. С. Сумцов), Куп'янської (п.Струменко) та Вовчанської (В. Г. Колокольцев) управ очолювали відповідні земські установи у долютневий період, а голова Змієвської управи А. Г. Ряднов у цей же час обіймав посаду члена управи (при цьому В. Г. Колокольцев протягом травня-жовтня 1918 року перебував на посаді Міністра земельних справ). Окрім цього, 10 представників вищеозначених органів мали досвід роботи на посадах членів управ цензового складу, а ще 2 на момент призначення працювали у структурних підрозділах земських управ[3, с. 45; 19, арк. 86, 334, 363].
Приблизно така ж картина спостерігалася і щодо призначень на посади виконуючих обов'язки членів міських управ. До складів управ Зміїва, Ізюма, Слав'янська і Чугуєва увійшло 7 підприємців торгівельної галузі, 5 громадських діячів консервативного табору та по 1 представнику від домовласників, селянства та міщанства. Міські голови Зміїва Сотніков та Слав'янська - Ламзін були відповідно колишніми головами міської думи та міської управи. Серед членів управ Зміїва, Ізюма та Чугуїва були також колишні заступник міського голови (Медведкін), гласний міської думи (Бережний) та член міської управи (Маслов)[19, арк. 335].
До нового складу Харківської міської думи, який був остаточно сформований 10 листопада 1918 року, увійшли директор Харківського купецького банку М. Д. Жуков (голова) та інженери К. Р. Буковський (заступник голови), М. Н. Базькевич, Б. А. Баранівський і М. І. Пономарьов[19, арк. 283, 287]. У свою чергу, на посади членів Харківської губернської земської управи, яка приступила до виконання повноважень 5 листопада 1918 року, міністром внутрішніх справ були призначені колишній член Курської губернської управи та земський начальник В. Г. Пушкарьов, один з найкрупніших землевласників губернії К. М. Струков та колишній член Харківської повітової земської управи, селянин-хлібороб А. Є. Бугаєнко. Головою управи був призначений В. В. Акішев, який мав багаторічний досвід роботи на цій посаді за дореволюційного часу. Також до її складу увійшли відомий громадський діяч, колишній депутат Державної думи Ю. К. Захаревич-Капустянський та Н. Н. Кисель-Загорянський, які були допущені до виконання обов'язків членів управи безпосередньо губернським старостою С. А. Шидловським [19, арк. 258, 334; 29].
Якщо відносно міських і земських управ губернського і повітового рівня влада обмежилась лише кадровими змінами, то замість відсторонених земських зборів і управ волосного рівня згідно з рішенням Ради міністрів Української Держави від 29 червня 1918 року утворювались принципово нові органи - волосні ради, що було пов'язано з наміром гетьманського уряду повністю ліквідувати інститут волосного земства. За нашими