підрахунками, протягом серпня-листопада 1918 року на Харківщині волосними радами були замінені земські збори і управи 69 волостей [18; 21]. При цьому волосні ради не обов'язково утворювались у всіх волостях, де були ліквідовані земства. Зокрема, для управління господарством 7 волостей Харківського повіту, земські збори і управи яких були відсторонені наказом губернського старости від 7 листопада 1918 року, була утворена єдина Харківська волосна рада на чолі з Д. А. Мормило [1].
Діяльність міських і земських управ нового складу в цілому позитивно позначилась на вирішенні першочергових проблем розвитку місцевого самоврядування, а насамперед питання щодо його матеріального забезпечення. Зокрема, призначена наприкінці жовтня 1918 року, Сумська повітова управа спромоглась протягом кількох днів мобілізувати суму в 130 тисяч карбованців, що дало змогу позбутись дефіциту за найважливішими статтями повітового кошторису [14]. Не в останню чергу це було пов'язано з допомогою місцевої адміністрації, яка охоче йшла на співпрацю з новопризначеним управами. Так, губернський староста С. А. Шидловський та ізюмський повітовий староста М. Кох одразу після призначення нових міських управ Харкова та Ізюма вжили низку заходів щодо їх фінансової підтримки [13; 28].
У той же час, процес оновлення складу міських і земських управ викликав і деякі проблеми, що певним чином позначились на функціонуванні місцевого апарату Харківської губернії. Насамперед це полягало у поглибленні конфлікту між місцевою владою та самоврядуванням. Так, відсторонення діючих складів повітових земських управ стало одним з головних мотивів, якими губернські земські збори керувалися при ухваленні резолюції від 15 червня 1918 року, у котрій була висловлена недовіра до представників губернської і повітових адміністрацій [6]. На початку липня 1918 року Харківське губернське земство відмовилось відпускати кошти Змієвському земству та видавати суми за паперами і ордерами, підписаними головою Змієвської управи А. Рядновим, мотивуючи це тим, що останній "не був обраний ані земськими зборами, ані управою, а був призначений до земства змієвськими землевласниками" [10]. У свою чергу, Сватівська волосна управа склала свої повноваження, не бажаючи співпрацювати з призначеною в адміністративному порядку Куп'янською повітовою управою [24].
На діяльності новопризначених управ позначились і певні прорахунки представників місцевої адміністрації, які були допущені під час формування їх кадрового складу. Так, валківський повітовий староста у жовтні 1918 року доповідав, що склад місцевої повітової управи, який приступив до виконання повноважень 6 червня, хоча й заслуговує на довіру уряду, але не забезпечує успішності виконання покладених на нього зобов'язань та мало цікавиться громадськими справами [19, арк. 86]. Функціонування новопризначених виконавчих органів земського і міського самоврядування значно ускладнювалось також тим фактом, що вони приступили до виконання повноважень в умовах глибокої кризи місцевого господарства. З цієї причини в середині жовтня з проханням звільнити себе у повному складі до губернського старости звернулась Ізюмська міська управа, яка була призначена 25 липня 1918 року [19, арк. 28].
Так чи інакше, але призначені в адміністративному порядку виконавчі установи органів місцевого самоврядування не змогли повністю реалізувати свій управлінський потенціал, оскільки вже з другої половини листопада у зв'язку з перемогою збройного повстання під проводом Директорії УНР на терені Харківського регіону розпочався процес стихійного відновлення міських і земських управ демократичного складу [30].
Отже, оновлення складу міських і земських управ, яке відбувалось за ініціативою владних структур Української Гетьманської Держави, набуло на Харківщині масового характеру і відчутно позначилось на розвитку системи органів місцевого самоврядування губернії. Звичайно, діяльність органів влади щодо відсторонення діючих управ та призначення їх складу в адміністративному порядку викликала цілу низку проблем, до яких насамперед належить ескалація конфлікту між місцевою адміністрацією з одного та земським і міським управлінням з іншого боку, та завдала відчутного удару по демократичному самоврядуванню Харківщини. У той же час, залучення до участі у справах місцевого управління консервативно налаштованих діячів, які на відміну від працівників "революційного" самоврядування мали відповідні професійні якості і охоче співпрацювали з місцевою владою, дозволило врятувати міську і земську інфраструктуру деяких повітів Харківщини від остаточного занепаду.
Перспективи подальшої наукової розробки проблеми, розгляду якої присвячена дана робота, полягають у дослідженні персоналій окремих діячів, що увійшли до складу міських і земських управ, призначених гетьманською владою.
Література
1. Ведомости Харьковщины. - 1918. - 12 ноября.
2. Возрождение. - 1918. - 10 мая.
3. Дорошенко Д. І. Історія України. 1917-1923.-Т. 2.Українська Гетьманська Держава 1918 року.-К., 2002.
4. Земське діло.-1918.-6 липня.
5. Мироненко О. М. Національне владування в губерніях, повітах і волостях Української Держави // Українське державотворення: Словник-довідник / За ред. О. М. Мироненко.-К.,1997.
6. Народне діло.-1918.-16 червня.
7. Народне діло.-1918.-20 червня.
8. Реєнт О. П. Павло Скоропадський.-К.,2003.
9. Русская жизнь. - 1918. - 2 июля. 10 Русская жизнь. - 1918. - 6 июля.
11. Русская жизнь. - 1918. - 10 июля.
12. Русская жизнь. - 1918. - 25 июля. 13 Русская жизнь. - 1918. - 18 августа.
14. Сумской вестник. - 1918. - 10 ноября.
15. Харченко Т. О. Становлення місцевих органів виконавчої влади і самоврядування в Українській Державі (квітень-грудень 1918 року): Автореф. дис... канд.іст.наук. - Полтава, 2001.
16. Христюк П. П. Замітки і матеріали до історії української революції.1917- 1920 рр: У 4 т.-Т. 3.-Нью-Йорк,1969.
17. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО