Ганна Заворотна

Ландшафтний фактор в палеоекономіці племен Південно-Східної України доби пізньої бронзи

Беззаперечним є той факт, що на економіку будь-якого етапу її розвитку впливає природне середовище. Тож, заслуговує уваги і вивчення впливу ландшафтного фактору на палеоекономіку племен, які проживали на території сучасного осередку важкої промисловості - у Південно-Східній Україні (сучасні Донецька, Луганська і Південно-Східна частина Харківської області) у добу пізньої бронзи (XVII-X ст. до н. е.).

У добу пізньої бронзи на території сучасної Південно-Східної України (мапа) проживало генетично єдине (іраномовне) населення, яке вело комплексне скотарсько-землеробське господарство, але на фоні цієї зовнішньої одноманітності саме через особливості ландшафту сформувались зони, що відрізнялися за внутрішньою спеціалізацією. За ландшафтом достатньо чітко виділяються лісостеповий і степовий варіанти.

Так, лісостепові племена спеціалізувались на бронзоливарному виробництві завдяки використанню покладів мідистих піщаників, що розташовувались у прикордонні степу і лісостепу навкруги Бахмутських родовищ в районі Слов'яно - Бахмутської котловини. Руда транспортувалась на поселення Усово Озеро, Ямпіль - 1, - 2, Іллічівка [15, с. 161], Дронівка, Щурове, Отрадівка -1,-2,-3, Капітаново - 1, - 2, що знаходились на березі ріки Сіверський Донець при впадінні ріки Бахмутка на ділянці 15-20 км., рікою Бахмутка. На більш віддалені поселення Рубці і Янохине, що знаходились на ріці Оскіл, руда транспортувалась річками Бахмутка - Сіверський Донець - Оскіл. На поселення Проказіне, що знаходилось на ріці Айдар, руда транспортувалась ріками Бахмутка - Сіверський Донець - Оскіл - Айдар. На всіх цих поселеннях знайдені сліди металургійного виробництва: ливарні формочки (малюнок 1), печі для плавлення руди (малюнок 2), шлаки, шматочки руди, ллячки для розливання гарячого металу (малюнок 3), велика кількість кам'яних знарядь для обробку руди і металу (ступки, пести (малюнок 4), молоти, кувалди тощо), готові металеві вироби (малюнок 5). Те, що бронзові знаряддя на цих поселеннях виготовлялись саме з бахмутської руди, доведено аналізом їх хімічного складу (визначення Є. М. Черних) [1, с. 7, 132, 206; 3, с. 36, 133-134, 172]. Окрім того, розкопками В. О. Городцова, С. Й. Татаринова, Є. М. Черних і Ю. М. Бровендера встановлено, що на рудниках Донбасу не лише добували руду, але і виплавляли її (поселення ливарників Клинове, Картомиш, Горілий Пінь, Пилипчатино, Калинівка, Покровське, Мідна Руда, Вискрівка, Новозванівка). Культурний шар простежується і зверху відвалів, і під ними, що вказує на неодноразове відвідання рудників. Поселення ливарників були скоріш сезонними, а не стаціонарними, оскільки розташовувались в зоні з несприятливими природними умовами (відсутність води, родючих ґрунтів і рослинності). Судячи з характеру відвалів, видобування руди відбувалось відкритим засобом. Однак існує думка геологів про те, що на рудниках біля сіл Калинове і Новозванівка, вочевидь, були і штольні виробки. У к. ХІІ ст. до н. е. традиції місцевого бронзоливарного виробництва в значному ступені були втрачені. Можливо, це було пов'язане з тим, що були вичерпані поклади руди, доступні для видобування технологіями того часу [1, с. 7, 132, 206; 2, с. 135, 207; 3, с. 36, 133-134, 172].

Степовий варіант - Приазов'я, у свою чергу поділявся на дві мікрозони, що відрізнялись через кліматичні умови, вологість і наявність мінеральної сировини, але їх населення, безперечно, вступало між собою у палеоконтакти.

Перша мікрозона степу - це височина - Приазовський кристалічний масив (поселення Роздольне), з вологим кліматом і покладами твердих порід (кам'яновугільна система) [7, с. 89, мал. 1].

Друга мікрозона степу - це Приазовська низина (поселення Безіменне - І, - ІІ, Широка Балка, Камишевата - XVI), що є фактично напівпустелею з неогеновою системою мінералів. Місцева сировина, представлена в основному опадовими породами, використовувалась для виробництва знарядь праці значно рідше, ніж привізна, бо була надто крихкою. Цей фактор і призводив до палеоконтактів, оскільки викликав потребу в привізній сировині, в тому числі, з височини (47,37 % від загальної кількості знарядь праці) [7, с. 89 (мал. 1), с. 90].

За даними палеопедологічних досліджень археологічних пам'яток, з ХІІ ст. до н. е., а особливо з Х ст. до н. е. спостерігається аридизація клімату (діаграма).

За розрізами ґрунтів у Приазов'ї (поселення Безіменне) простежується темно-сірий, але більш світлий, ніж у сучасному горизонті, гумус з коричнюватим відтінком, середньо- або тяжко- суглинистим складом, чудово вираженою зернистою структурою (більш структурований, ніж сучасний гумусований горизонт), слабко ущільненим, рідше щільним складанням, безкарбонатним, з поступовим переходом донизу, міцністю 0,2-0,4 м. Таким чином, тут у ґрунтах посилюються ознаки, що свідчать про інтенсифікацію процесів утворення чорнозему: накопичення гумусу, а не півтора оксидів заліза і алюмінію, формування зернистої, а не призматичної структури. Ґрунт на поселеннях Комишувата і Буйловата у Приазов'ї відрізняється більш світлим сірим забарвленням, середньосуглинистим складом, структурою, слабким ущільненням; перехід донизу нерівний, стічний, міцність - 0,2-0,3 м. Послаблення накопичення гумусу, полегшення складу матеріалу, слабке структуроутворення, щілини нижнього кордону свідчать про погіршення умов утворення чорнозему. Саме такі процеси ґрунтоутворення і свідчать про аридизацію клімату. Почали міліти ріки, вигорати степи, чимало земель стало непридатними для господарського використання через майже щорічні посухи і суховії [6, с. 62]. Тому населення степу (поселення Стила, Роздольне, Богданівська Балка, Гранітне IV, Стара Ласпа І та інші) змушено звузити площу орних