земель, відводячи їх під пасовиська худоби, домінуючу роль починає відігравати скотарство. Показові знахідки на поселеннях кісток домашніх тварин. Кістки є природними відходами, що накопичуються протягом тривалого часу, і свідчать про склад стада. На поселеннях зрубної культури знайдено 90,3 % кісток домашніх тварин і лише 2,8 % кісток диких тварин. Серед кісних матеріалів приблизно половина належить великій рогатій худобі, котра, треба думати, в той час була основним джерелом отримання молока і м'яса. (Сліди різки на кістці відмічені в матеріалах багатьох зрубних поселень. Вони були залишені на кістках за розділу туші) [1, с. 471; 2, с. 78-79, с. 88, с. 129; 3, с. 171; 4, с. 112] . Дані про розвиток скотарства отримуємо і з матеріалів могильників [12]. Високий розвиток скотарства дав поштовх до внутрішньої спеціалізації степових племен на чинбарстві, про що свідчать чисельні знахідки на поселеннях Приазов'я знарядь для обробки шкіри і шкур (лощила, спеціальні скребки, шила, проколки для зшивання), причому ці знахідки скупчені в певному окремому приміщенні, що дозволяє дослідникам (І. М. Шарафутдінова, В. М. Горбов, А. М. Усачук) вважати ці приміщення спеціалізованими чинбарськими майстернями (як приклад-приміщення 29 поселення Безіменне-2) [9].
Відповідний за хронологією культурний шар на поселеннях Глибоке Озеро-2, Іллічівка-1 в Подонців'ї представлений темно-сірим піщаним суглинком (супісок), слабко ущільненим, безкарбонатним, з комами, міцністю 0,2-0,4 м. Котловани жител ХІІ ст. до н. е. виконані саме цим гумусованим матеріалом. В нижній частині схилів під цим горизонтом простежується карбонатний ілювій з дисперсними формами вугілля солей кальцію. Таким чином, основними процесами утворення ґрунтів були накопичення гумусу і формування біогенного кальцію, карбонатів з наступним вилуговуванням їх і винесенням в акумулятивні елементи рельєфу. Глибина вилуговування варіює від 0,4 до 0,6 м. Відтинок часу, що описується, відрізняється достатньо вологим, хоча і менш вологим, ніж інтервал XIV-XII ст. до н. е., кліматом [6, с. 62]. Тобто у лісостепу кліматичні умови поки що дозволяли займатись і прихатньо - відгінним скотарством, і землеробством, що, втім, відігравало лише допоміжну роль в якості засобу здобуття харчування. Цьому маємо наступні підтвердження. Дані остеологічних колекцій поселень Іллічівка і Усово Озеро (досліджено в Інституті зоології АН УРСР О. М. Журавльовим і М. Г. Тимченко) дозволяють уявити склад домашніх тварин і стада, в котрому основне місце займала велика рогата худоба (48,3 % на поселенні Іллічівка; 45,33 % на поселенні Усово Озеро) [13]. Майже всі кістки з кухонних залишків зрубного поселення Зливки (дослідження Ю. Я. Кожевникової) належать домашнім тваринам. Більша частина кісток сильно подрібнена у зв'язку з використанням м'яса до їжі, тому з 14243 залишків було можливим визначити 3509 (24,6 %) - 148 належали головам великої рогатої худоби [11]. Велика кількість кісток тварин знайдена на поселеннях ливарників і на поселенні Висла Балка IV [1, с. 465; 10, с. 47]. Також знахідки кісток худоби фіксуються у могильниках (курган біля села Комишевахи на Сіверському Дінці, погріб 4 з кургану 1 біля села Калинове, погріб 1 Дружківського могильнику тощо) [12; 14, с. 102; 8, с. 117].
На поселеннях Іллічівка, Усово Озеро і Висла Балка IV при цьому знайдено і землеробські знаряддя [13; 10, с. 48]. Представлені ці знаряддя різноманітними категоріями, кожна з котрих пов'язана з певною сільськогосподарською операцією. Перш за все, це ряд кістяних і рогових знарядь із загостреними краями (мотики, подібні до тесел, і долотоподібні знаряддя), котрі призначались для підготовки ґрунту до посіву. До знарядь, що застосовувались для збирання врожаю, відносяться серпи (малюнок 5), для обробки- ступки, пести і зернотерки (малюнок 6). Судячи з відбитків на кераміці, знайденої на поселеннях Іллічівка і Усово Озеро, зрубні племена культивували, в основному, звичайне просо, ячмінь голозерний багаторядної форми і плівчасту пшеницю двозернянку (визначання співпрацівника відділу фізико-хімічних досліджень Інституту археології АН УРСР Т. П. Панібудьласьки) [13].
Таким чином, ландшафтний фактор відіграв вирішальну роль у формуванні локальних відмінностей (різні внутрішня спеціалізація і форми ведення сільського господарства) генетично єдиного населення (покровська зрубна культура XVII-XV ст. до н. е. для Лівобережжя Сіверського Донця, бережнівсько - маївська зрубна культура XV-XII ст. до н. е. для Лівобережжя Сіверського Донця і Степу, постзрубних утворень ХІІ - Х ст. до н. е.).
Література
1. Археологія Української РСР. В 3-х т. Т. 1: Первісна археологія /За ред. Березанської С. С., Захарука Ю. М., Лєскова О. М., Телєгіна Д. Я., Шовкопляса І. Г. - К., 1971.
2. Археология Украинской ССР. В 3-х т. Т. 1: Первобытная археология/Под ред. Березанской С. С., Колосова Ю. Г., Круц В. А., Отрощенко В. В., Телегина Д. Я., Чередниченко Н. Н. - К., 1985.
3. Березанская С. С. Северная Украина в период бронзы.- К., 1982.
4. Березанская С. С., Отрощенко В. В., Чередниченко Н. Н., Шарафутдинова И. Н. Культуры эпохи бронзы на территории Украины.- К., 1986.
5. Бритюк А. А. Комплекс изделий, связанных с обработкой металла на срубном поселении Кайдащино - 2 в Подонцовье // Археологія та етнологія Східної Європи: Матеріали та дослідження. Т. 4.- Донецьк: 2004.- с. 26-28.
6. Герасименко Н. Н. Природная среда обитания человека на Юго - Востоке Украины в позднеледниковье и голоцене