Війна завдала Україні страшного лиха. Протягом 1737— 1739 рр. турецько-татарські війська неодноразово нападали на правобережні, лівобережні та слобідські полки, руйнували міста й села, винищували і полонили людей, забирали худобу, майно, спалювали те, що не могли вивезти. Центральні й північні землі Гетьманщини і Слобожанщини страждали від постоїв російських військ. На їхнє утримання командування фактично реквізувало сотні тисяч голів великої рогатої і дрібної худоби, величезну кількість зерна та інших продуктів.

Занепад господарства негативно позначився навіть на фізичному стані козаків. Вони йшли в похід виснажені, без необхідної зброї та спорядження. Особливо це впадало у вічі на фоні ситих, хвацьких і озброєних до зубів запорожців. Населення страждало також від брутального поводження й різних зловживань армійських чинів, але ніякого захисту у вищих інстанціях воно не знаходило.

Література

1. Апанович О. Збройні сили України першої половини XVIII ст. — К., 1969.

2. Вагалій Д. Історія Слобідської України. — X., 1991. Борисенко В. Курс української історії. — К., 1996. Борисенко В. Нариси історії України. — К., 1993. Голобуцький В. Запорозька Січ в останні часи свого існування (1734—1775 рр.). — К., 1961.

3. Грабовецький В. Олекса Довбуш. — Л., 1994.

4. Курс лекцій з історії України та її державності. — Л., 1997.

5. Лаврів П. Історія Південно-Східної України. — Л., 1992.

6. Мазепа І. і Москва. — К., 1994.

7. Мазепа. — К., 1993.

8. Падох Я. Ґрунтове судочинство на Лівобережній Україні у XVII—XVIII ст. — Л., 1994.

9. Путро А. Левобережная Украина в составе Росийского государства во второй половине XVIII ст. — К., 1988.

10. Смол Ш В. Степанков В. Правобережна Україна у другій половині XVII—XVIII ст.: проблема державотворення. — К., 1993.

11. Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку ХУЛІ ст. — К., 1994.