На цій раді козаки обрали посольство до короля у складі кількох козацьких старшин. Козаки зобов'язувалися підкорятися й служити Речі Посполитій і просили короля зберегти за реєстровцями попередні права. Потім на Масловім Ставі зібралася друга козацька рада. В реєстрі було залишено 6 тисяч осіб. Козаки на місце гетьмана змушені були прийняти комісара. Згідно з ординацією, затвердженою сеймом на початку 1638 р., комісар і полковник були призначені з родовитої шляхти. Були визначені також осавули, сотники й отамани.
Таким чином, реєстрові козаки були підкорені польсько-шляхетському урядові. Але маса нереєстрового козацтва, не бажаючи миритися з відновленням шляхетського гніту і побоюючись репресій за участь у повстаннях, тікала на територію Московії, на Слобожанщину, на Дон і Запорожжя. У цей час особливо посилюється переселення з Лівобережжя та Правобережжя на Слобідську Україну, що поклало основу заселення цієї частини наших теренів. Рятуючись від польсько-шляхетського гніту, на Слобідську Україну переселялися козаки, селяни й міщани. Московський уряд сприяв заселенню Слобідської України, підтримуючи українських переселенців матеріально. З Острянином у 1638 р. переселилося 3 тис. осіб, разом з жінками і дітьми. Серед переселенців були не тільки козаки, а й селяни і ремісники.
Селянсько-козацькі повстання 30-х рр. XVII ст. в Україні відіграли велику роль в історії боротьби українського народу за визволення з-під гніту шляхетської Польщі. Вони показали зростання сили й рішучості українських народних мас у боротьбі проти соціального й національного гніту. Селянсько-козацькі повстання 30-х рр. XVII ст. провістили визвольну війну українського народу 1648—1657 рр., у якій було використано воєнний досвід, нагромаджений за роки цих повстань.
Література
1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. — К., 1991.
2. Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. — К., 1991.
3. Боплан Г. Опис України. — К., 1990.
4. Голобуцький В* Запорозьке козацтво. — К., 1994.
5. Гошко Т. Нариси з історії магдебурзького права в Україні: XVI — початок XVII ст. — Л., 2002.
6. Запорозьке козацтво в пам'ятках Історії та культури. — Запоріжжя, 1997.
7. Заяць А, Урбанізаційний процес на Волині в XVI — першій половині XVII ст. — Л., 2003.
8. Леп'явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. — Чернігів, 1996.
9. Лясота Еріх. Щоденник // Жовтень. — 1984. — № 10.
10. Мишко Д. Северин Наливайко. — К., 1962.
11. Сергійчук В. Іменем Війська Запорозького: Українське козацтво в міжнародних відносинах XVI — середина XVII ст. — К., 1991.
12. Сергійчук В. Морські походи запорожців.— К., 1982.
13. Січинський М* Чужинці про Україну. — К., 1992.
14. Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі // Дзвін. — 1990. — № 1—4.
15. Щербак В. Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1654—1654 рр. — К., 1989.
16. Щербак В. Формування козацького землеволодіння (XVI — перша половина XVII ст.) // Середньовічна Україна. — 1994. — Вип. 1.
17. Яворницький Д. Історія Запорозьких козаків. — К., 1990. — Т. 1—2.
18. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХУЛІ століття. — К., 1997.
19. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI—XVII ст. — К., 2002.