була катастрофічною. Посівна кампанія затяглася до кінця червня, і все-таки недосів становив понад 2 млн га. Відведені під чорний пар площі перетворилися на розсадники бур'янів. Просапні культури були необроблені, частина посівів загинула. На решті площ урожай був невеликий. Як повідомив у доповіді С. Косіор, в окремих районах в 1931 р. на полях до половини урожаю залишилося незібраним, незавезеним або втраченим підчас обмолочування. Нова збиральна кампанія викликала ще більшу тривогу. Зростала апатія селян, багато з них голодувало. На поля виходили "перукарі" — найчастіше жінки, які зрізували колоски на кашу для дітей, сім'ї загалом. Коли почалися жнива, з'явилися "несуни". 7 серпня 1931 р. було прийнято закон "Про охорону соціалітичної власності", який власноручно написав Сталін. Згідно з цим законом, за крадіжку колгоспного майна вводили "вищу міру соціалістичного захисту" — розстріл із конфіскацією всього майна або позбавлення волі на термін не менше 10 років. Сучасники називали його "законом про п'ять колосків".
На початок 1933 р. (за неповних 5 місяців) за цим законом було засуджено 54 тис. 654 осіб, з них — 2110 до смертної кари.
Ніхто не обчислював втрати врожаю 1932 р. внаслідок безгосподарності й анархії виробництва у колгоспах. Безсумнівно, що вони збільшилися. (У 1931 р. втрати становили, за річними оцінками, від 100 до 200 млн пудів). Це не могло не позначитися на обсязі заготівлі хліба. Протягом січня-листопада 1930 р. селянський сектор України дав державі 400 млн пудів хліба, а з 1932 р. — лише 195 млн пудів. Коли Сталі нові доповіли, що керівники Орі-хівського району Дніпропетровської області дозволили колгоспам залишити собі фонди для засіву і страхфонд, він дуже розгнівався і 7 грудня 1932 р. видав партійним органам циркуляр, у якому оголосив таких керівників "шахраями, що вміло проводять куркульську політику під прапором своєї згоди з генеральною лінією партії". Сталін вимагав позбавляти волі кожного "саботажника" хлібозаготівель.
Література
1. Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків* мовою документів. — 1991.
2. Голубничий В. Причини голоду 1932—1933 // Вперед. — Мюнхен, 1958. — № 10.
3. Гонтар О. Деякі питання міжнаціональних відносин на Україні в 20-ті роки // УІЖ. — 1991. — № 7.
4. Данилейко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні: 20—30 роки. — К., 1991.
5. Кульчицький С. Ціна "великого перелому". — К., 1991.
6. Кульчицький С. 1933: Трагедія голоду. — К., 1989.
7. Курс лекцій з історії України та її державності. — Л., 1997.
8. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917— 1933: Поезія. Проза. Драма. Есей. — К., 2002.
9. Мейс Д. Політичні причини голодомору в Україні (1982— 1933 рр.) // УІЖ. — 1995. — № 1.
10. Ряппо Я, Система народної освіти України. — X., 1924.
11. Скрипник М, Вибрані твори. — К., 1991.
12. Стрельський Г., ТрубайчукА, Михайло Грушевський, його сподвижники й опоненти. — К., 1996.
13. Сувениров О, Всеармейская трагедия // Военно-исторический журнал. — 1989. — № 3.
14. Табачник Д., Розпальний В. Розстріляний округ // Київ. — 1989. — № 2.
15. Шаповал Ю. Україна XX століття: особи та події в контексті важкої історії. — К., 2001.