Після суттєвого зниження цін (1997—1999 рр.) на основні товари експорту України (метал, продукція сільського господарства, хімічної і харчової промисловості) намітилася їх стабілізація і навіть незначне зростання у 2000—2002 рр.

Основним цільовим завданням на довгострокову перспективу залишається досягнення сталого зростання обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП) на основі фінансової стабільності, ефективного використання наявного виробничого потенціалу та його модернізації, адаптації підприємств до ринкових умов, послідовного нарощування інвестиційних ресурсів, підвищення ефективності їх використання.

Пріоритетами в економічній політиці мало стати формування ефективної структури економіки та пожвавлення інвестиційних процесів, реформування фінансової системи, перехід до інноваційного вектору розвитку, активізація внутрішнього ринку, диверсифікація зовнішньоекономічної діяльності й створення надійної бази для вирішення соціальних проблем.

Засобами державного регулювання треба було забезпечити рамкові умови функціонування економіки:—

послідовно знизити інфляцію до 7 % щороку в 2001— 2005 рр. та до 5 % — у 2006—2010 рр.;—

утримати стабільність національної валюти та дотримати оптимальних розмірів дефіциту державного бюджету;—

знизити ставку рефінансування до рівня, який сприятиме активізації інвестиційної діяльності;—

ліквідувати заборгованість і нормалізувати виплату заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат у 1999— 2003 рр., перетворити цей чинник у макроекономічний фактор стимулювання сукупного попиту.

Забезпечити активізацію інвестиційних процесів та відповідних структурних зрушень у економіці можна шляхом:

а) збільшення внутрішніх заощаджень та залучення зовнішніх ресурсів для їх трансформації в інвестиції у національну економіку;

б) формування ринку інвестицій на базі залучення заощаджень населення, ресурсів банківської системи і фінансових посередників, коштів державного бюджету та підприємств;

в) розвитку фондового ринку;

г) вивільнення коштів підприємств для інвестицій у результаті зниження податкового навантаження, пришвидшеної амортизації фондів;

д) сприяння розвитку малого підприємництва, збільшення втричі його частки у виробленому ВВП та ін.

У прогнозі основних макропоказників економічного і соціального розвитку враховано нагальну потребу розвитку ринкового середовища, конкурентних засад для роботи підприємств, зокрема:

1) забезпечення прозорості функціонування ринків товарів, капіталів, робочої сили;

2) послідовна легалізація "тіньової" економіки, зменшення її" обсягів щонайменше на 25 % до 2005 р. та на 70—80 % — до 2010 р;

3) удосконалення та реалізація економічного механізму стимулювання енергозбереження, двократне зменшення до 2010 р. енергоємності виробленої продукції та ін.

З досягненням прогнозованих параметрів українська економіка опанує ринковою моделлю розвитку, підпорядкованою інтересам людей.

Отже, перед молодою Українською державою стоять надзвичайно складні й важливі завдання в сфері економіки. Від їх вирішення залежить наш поступ до цивілізованого життя.

Література

1. Алексеєв 20., Кульчицький С, Слюсаренко А. Україна на зламі історичних епох. — К., 2000.

2. Вибори в Україні 1994 року. — 2-ге вид., доп. — К., 1995.

3. Дужий /7. Українська справа: вчора і сьогодні. — Л., 2002.

4. Історія України: нове бачення / Під ред. В. Смолія. — Т. 2. — К., 1996.

5. Коваленко А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія і практика. — К., 2002.

6. Кульчицький С. Вибір України: Північноатлантичний альянс чи Слов'янський союз? // Політика і час. — 1999. — № 3. — С. 55.

7. Кульчицький С. Утвердження незалежної України: перше десятиліття // УІЖ. — 2001. — № 2—4.

8. Кучма Л, Вірю в український народ. — К., 2000.

9. Кучма Л. Формування нової історичної реальності. Виступ на науковій конференції 16 листопада 2000 року // Президентський вісник. — 2000. — № 22.

10. Литвин В. Політична арена України. Дійові особи та виконавці. — К., 1994.

11. Литвин В. Україна: хроніка поступу. 1991—2000. — К., 2000.

12. Маруняк В. Українська еміграція. — Мюнхен, 1985.

13. Новітня історія України. 1900—2000. — К., 2000.

14. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — К., 2002.

15. Проценко Т. Органи виконавчої влади в регіонах України: шляхи вдосконалення. — Ірпінь, 2002.

16. Україна за роки незалежності. — К., 2002.

17. Українська еміграція. Історія і сучасність. — Л., 1992.

18. Українські ліві: між ленінізмом і соціал-демократією. — К., 2000.