У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Розвиток капіталізму в україні в 11-й половині xix ст

Розвиток капіталізму в україні в 11-й половині xix ст.

Скасування кріпацтва. На кінець царювання Миколи І адміністративний апарат Російської імперії складався зі 100 тисяч осіб чиновників. Тимчасом III відділ власної Його Імператорської Величності Канцелярії доповідав цареві, що тільки три генерал-губернатори не беруть хабарів, і то тільки тому, шо один з них —"з декабристів (Муравйов), другий — син Радищева, а третій і сам занадто багатий.

Невдача Російської імперії в Кримській війні 1853-1856 pp. спричинилась до викриття смертельно загрозливих місць в режимі самодержавства. Це й змусило царизм провести низку реформ. До них належить перш за все скасування кріпосного права.

Щоб запобігти революції, Олександр II19 лютого 1861 р. підписав "Маніфест" про скасування кріпосництва і "Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності". Селянам і дворовим людям надавалися права "вільних сільських обивателів як особисті, так і майнові". Особисту свободу селяни отримали безплатно, а за землю треба було платити викуп. Спеціальні суди мали право виносити вирок про тілесні покарання селян. Хоча реформа запроваджувала для селянських громад самоврядування, за урядовими чиновниками зберігалися функції нагляду.

Поміщикам дозволялося залишати собі близько половини землі, а решту розподіляти між колишніми кріпаками. До того ж селяни повинні були розплатитись за землю протягом 48 років. При цьому передбачалося, що уряд компенсує поміщикам 80% вартості земель у вигляді облігацій. Обмеженість реформи проявилась і в тому, що майже 94% селянських сімей мали мізерні наділи до п'яти десятин.

На Правобережжі уряд, сумніваючись в лояльності шляхти, роздав селянам наділи на 18% більші, ніж вони мали до 1861 р. З 1866 р. землі і угіддя державних селян, яких в Україні було 50%, закріплювалися за ними в безстрокове общинне і подвірне користування.

Швидкому розвиткові капіталізму в країні заважали залишки кріпосництва, які полягали в збереженні великого поміщицького землеволодіння, значних відробітках тимчасово зобов'язаних селян, їх закабаленні викупними платежами, зменшенні їх наділів. Слід також згадати про збереження самодержавства. Все це ще більше посилило експлуатацію і гноблення трудящого населення.

Селяни України повставали проти запровадження цієї грабіжницької реформи. Так, якщо в 1860 р. в Україні відбулося 108 селянських заворушень, то лише в березні-травні 1861 р. їх було вже 622. Всього ж за 1861-1870 pp. відбулося 2871 селянське заворушення. Кількість одних лише підпалів поміщицьких маєтків з 1864 по 1868 pp. зросла в Україні в 7 разів.

Решта реформ періоду капіталізму. З ліквідацією кріпацтва Україна в складі Російської імперії вступила в епоху капіталізму. Урядом Росії в 1862 р. була проведена фінансова реформа, у відповідності з якою створювався Державний банк, який концентрував у своїх руках всі фінанси держави. Непрямі податки (на сіль, вино, тютюн тощо) замість приватних осіб стали збирати державні акцизні заклади. Вперше за весь час існування імперії в пресі стали друкувати всі прибутки і витрати держави. Реформа впорядкувала фінанси держави, хоча основний тягар податків залишався на селянах, а поміщики від їх виплати були звільнені.

Поразка в Кримській війні, загострення міжнародної обстановки, ріст армій інших держав, нові умови ведення війни примусили царизм реорганізувати свою армію. В результаті воєнної реформи 1862-1874 pp. була введена загальна воїнська повинність для солдат. Строк служби в армії скорочувався з 25 років до 6 років в сухопутних військах і 7 — в військово-морському флоті. Було також збільшено число військових навчальних закладів. Воєнне відомство було реорганізоване в воєнне міністерство, були створені 15 військових округів, створювався паровий військово-морський флот.

Важливою була і судова реформа 1864 p., яка запроваджувала новий публічний суд. Була проголошена незалежність суду від адміністрації, тобто суддя і слідчий не залежали від розпоряджень уряду і поліції. Суд став загальностановим і поділявся на коронний (кримінальні справи) і мировий (цивільні справи і дрібні кримінальні справи). Крім того, суд став гласним: на судових засіданнях могли бути присутніми публіка і преса. Вводився також змагальний процес, коли між собою за долю підсудного боролись прокурор і захисник-адвокат. До того ж кримінальні справи розглядав суд присяжних.

При цьому в судочинстві зберігались деякі кріпосницькі порядки: політичні справи розглядались жандармерією, залишились тілесні покарання для селян, уряд став знімати з посади незговірливих суддів тощо. І все ж таки реформа суду була найбільш послідовною реформою царизму того періоду.

Найважливішою з усіх була земська реформа 1864 р. Земства в Україні почали утворюватись в 1865-1875 pp. Правда, на Правобережжі — тільки в 1911 р. В роботі земських закладів брали участь ті верстви населення, які мали у власності землю. А такими були дворянство, духовенство і міщани. Земства будували лікарні, школи, піклувалися про шляхи сполучення. Отже, земства були органами місцевого самоврядування, але вони не мали політичного значення.

Розвиток промисловості. Надра. Реформи знаменували собою перехід від феодалізму до капіталізму. Вони прискорювали розклад натурального господарства і створювали ринок збуту для товарів капіталістичного виробництва. Розвиток капіталістичної промисловості відрізнявся деякими особливостями. Найголовнішою серед них була багатоукладність промисловості: /.Дрібнотоварне виробництво (селянські промисли: виробництво саней, возів, серпів, гончарне виробництво, ткацтво, шевство тощо); 2. Капіталістична мануфактура; ^.Капіталістична фабрика.

Фабрично-заводська промисловість поглинала дрібнотоварне і мануфактурне виробництво. Вже в 60-х—на початку 80-х pp. відбулися зміни в структурі промисловості. Поміщицька промисловість почала безповоротно занепадати, натомість зростає вага добувної промисловості, металургії, машинобудування. В 1869 р. в Україні було 3712 фабрик і заводів, а в 1900-5301 промислове підприємство. На 1900 р. видобуток кам'яного вугілля в Україні зріс в 115 разів і становив 70% видобутку у всій Росії, залізної руди відповідно — у 158 разів або 57% загальноросійського видобутку. У 80-90-х pp. було побудовано 17 великих металургійних і десятки машинобудівних заводів в Катеринославській і Херсонській губерніях. Металургійні заводи України давали понад 50% загальної виплавки чавуну, сталі і 75% прокату металів в Російській імперії.

Чумацький промисел* До появи шляхів сполучення, створених на промисловій основі, тобто залізниць, пароплавства тощо, міжнародні і внутрішні перевози здійснювалися чумаками. Чумаками називали категорію населення в Україні, яка займалася в XV/ XIX ст. торговельно-візницьким промислом. Чумакували переважно козаки і державні селяни, менше — кріпаки і міщани.

Велике зростання перевезень до чорноморських портів предметів зовнішньої торгівлі, а з узбережжя Чорного і Азовського морів солі і риби та іноземних товарів, сприяло поширенню в Україні чумацького промислу. Транспортуванням на далекі відстані і перепродажем, насамперед солі і риби, займалися вихідці з селян, менше — з міського населення. Особливо цей промисел розвинувся в Україні у XVIII — першій половині XIX ст.

Протягом року чумаки перевозили з Криму, Приазов'я і Галичини на північ по Україні і в Росію тільки солі понад 6 млн. пудів. Наступним найбільш поширеним товаром був хліб та решта сільськогосподарських продуктів, які вивозилися за кордон через Одесу та інші чорноморські порти. Звідтіля чумаки привозили різні товари, які користувалися в Східній Європі найбільшим попитом.

Візникування свое чумаки проводили звичайно валками, які складались з кількох десятків возів (віз по-чумацькому — паровиця). Валка, або фура, мала свого отамана, який від імені цілої валки наймається для візникування, приймає заробітки і робить розкладку за участю кожному. Таке товариство звалось у них артіллю. Кожний чумак у своїй артілі підкоряється в суворому розумінні всім умовам, і в разі відходження від них — карається і навіть виганяється з артілі. Отаман вирішує всі суперечки остаточно. Він призначає кару, і вся артіль підкоряється йому безумовно. Артілі, як правило, вели спільну торгівлю і перевезення, а прибутки ділили між собою за часткою, вкладеною в загальну справу.

Це призводило до того, що багата верхівка чумаків забирала всі прибутки, перетворювалась в купців та промисловців. Збіднілі ж чумаки швидко ставали найманими робітниками цих підприємців. Доставляючи товари не тільки в українські міста, айв багато російських міст, включаючи Москву, Нижній Новгород, чумаки сприяли дальшому швидкому втягуванню України в єдиний всеросійський ринок. Справді, мережа чумацьких шляхів поширилась також на Північний Кавказ, в Білорусію, Польщу, Молдавію. Чумацтво було розповсюджене і на Поволжі, Дону і Кубані. Розвиток чумацтва сприяв соціальному розшаруванню селянсько-козацької маси і формуванню сільської буржуазії. Чумацтво щезло в 70-80 pp. XIX ст. у зв'язку з розвитком залізниць і річкового пароплавства.

Транспорт, Швидкий розвиток промисловості прискорював будівництво залізничного транспорту, зростання міст, а також розширення торгівлі. Поряд з ростом таких міст, як Харків, Київ, Одеса, Катеринослав, Миколаїв, засновувались і швидко зростали нові промислові центри — Олександрівськ (Запоріжжя), Юзівка (Донецьк), що виникла як селище біля заводів Юза. Понад вісім тисяч кілометрів залізниць, побудованих в 60-90-х pp. в Україні, зв'язували з центром Росії такі українські міста, як Київ, Одеса, Харків, Катеринослав, промисловий Донбас. Велике економічне значення мало будівництво

Катерининської


Сторінки: 1 2