син зайняв київський стіл. Мстислав приєднав до Києва Полоцьк, вигнав половців з руського степу, на ділі довівши своє право на батьківський стіл. Він і далі піклувався про міжнародний авторитет Русі, зміцнюючи династичні зв'язки з західними королівськими домами. Після одного з походів на землі чуді кн.Мстислав обіклав їх даниною. Ходив він походом і на Литву.
З іменем кн.Мстислава пов'язана найстаріша із збережених в оригіналі князівських грамот.
Смерть Мстислава Великого завершила період єдності Русі. Взагалі за Володимира Мономаха і Мстислава Великого Русь остаточно утвердила себе в історії як союзна Візантії держава, а разом з тим і як єдиновірна і рівноправна. Володимира Мономаха іменували не просто великим князем, а царем. А Мстислав Великий користувався за життя такою повагою, що був по смерті канонізований православною церквою.
Після Мстислава Великого Руська держава розпалась на декілька окремих малих держав, в основному в межах удільних князівств. В середині цих держав на базі натурального господарства формувались нові економічні відносини. Процес розпаду Русі відбувався поступово. Б.Рибаков наводить наступні дані: в половині XII ст. таких самостійних князівств було 15, на початку XIII ст. — біля 50, а в XIV ст. — приблизно 250 князівств. Причому всі ці князівства знаходились між собою в стані перманентної війни. Інтереси керівників цих малих держав обертались навколо київського княжого столу, який ще номінально вважався найважливішим. Так, за ЗО років (1146-1176 pp.) в Києві на княжому столі змінилось 28 князів. На завершення можна сказати словами літопису: "І отсєль на Кієвє князья пєрєсташа биті, а воєводи насташа...".
Джерела та література
Багацький В. Суспільне становище жінки в Україні в XVI-XVII ст.— В зб. наукових праць ОДЮА: Актуальні проблеми політики.— Вип. 1-2.—Одеса, 1997.
Грушевський М. Культурно-національний рух на Україні в XVI-XVII ст. — Київ-Львів, 1912.
Грушевский О.С. Города Великого княжества Литовского XIV-XVI вв.— К., 1918.
Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури XVI-XVIII ст.— К., 1966.
Ісаєвич Я.Д. Джерела з історії України доби феодалізму XV 1-Х V111 ст.— К., 1972.
Крип'якевич І.П. Джерела з історії Галичини періоду феодалізму.— К., 1962.
Линниченко И. Юридические нормы шляхетского землевладения и судьбы древнерусского боярства в Юго-Западной Руси XIV-XV вв.— К., 1892.
Любавский М.К. Областное деление и местное управление Великого княжества Литовского.— М., 1893.
Максименко М. "Русская Правда" и литовско-русское право.— К., 1904.
Музнчснко Петро. Історія держави і права України. Ч. 1, Одеса, 1997.
Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі.—Дзвін, 1990, №№ 1-2, 3-4.
Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского.— К., 1987.