Вбивство Оскольда і Діра та захоплення Олегом влади у Києві в 882 р. мало надзвичайно важливі наслідки. З одного боку, фактичне об'єднання Північної (Новгород) та Південної (Київ) Русі стало основою виникнення загальноруської держави. З іншого ж, — державний переворот, що стався, був початком антихристиянської, язичницької реакції.

Княжіння Олега в Києві дало підстави для виникнення у XVIII ст. теорії про норманське походження Руси її авторами були німецькі історики на російській службі. Вони скористались палімпсестами (записами в літописі "Повість минулих літ" на місці попередньо знищеного тексту). В цих нових записах саме і йшла мова про те, що варяги були запрошені на Русь керувати державою. Правда, німці зневажили тим фактом, що Руська держава вже існувала задовго до приходу в Київ кн.Олега.

Справді, варязьке походження правлячої династії Русі є очевидним. Так само незаперечним є і включення варягів до панівного стану держави. Однак твердження про те, що варяги прискорили процес державотворення на Русі, не витримує критики. Адже в ІХ-Х ст. феодальні держави виникли також в Чехії і в Польщі, хоча там варяги не появлялись. Тобто формування феодальної держави було типовим на той час для народів Східної і Центральної Європи. В цей же час держава виникла і на Русі. А вже через багато років після її виникнення на політичній арені Русі появились і варяги. Але помітного впливу на розвиток Руської держави вони так і не здійснили. Через це більшість вчених дотримується теорії природної еволюції соціально-політичних відносин в житті східнослов'янських племен, яка відкидає можливість занесення державності ззовні.

Руські князі ні на мить не припиняли своєї діяльності з активного розширення державних кордонів та централізація влади. В межах процесу державної консолідації в цей період можна чітко виділити два аспекти: завоювання та поширення впливу Русі на нові території (Олег підкорив землі древлян, сіверян, кривичів, радимичів, хорватів, уличів, фіно-угорські племена — чудь та мерю; Святослав — в'ятичів, ятвягів, хорватів, алан (осетин), касогів (адигів); перманентною була жорстока боротьба проти автономістських настроїв підкорених народів — придушення виступів древлян та уличів (Ігор), древлян (Ольга).

Завдяки цілій низці успішно проведених реформ в Руській державі була здійснена політика централізації. Кн.Ольга впорядкувала збирання данини, розділивши князівства між своїми синами.

Її син, кн.Святослав, перший Рюрикович з чисто слов'янським ім'ям, був за характером найбільшим варягом серед всіх київських правителів. Цей князь мав нехитру ідейну платформу, суть якої полягала в ствердженні приоритету меча і фізичної сили в порівнянні з розумом. Одного разу, поки він ходив воювати чужі землі, вороги (печеніги) вільно дійшли до стін Києва і ледве його не захопили. Добре, що дома була матір кн. Святослава — кн.Ольга, яка й організувала оборону Києва та відігнала кочовиків від його стін. Разом з тим кн.Святославу не можна відмовити в проведенні деяких вдалих державних заходів. Так, до прикладу, Святослав поклав початок адміністративній реформі, в результаті якої Русь опинилась у володінні однієї князівської династии.

Джерела та література

Багацький В. Суспільне становище жінки в Україні в XVI-XVII ст.— В зб. наукових праць ОДЮА: Актуальні проблеми політики.— Вип. 1-2.—Одеса, 1997.

Грушевський М. Культурно-національний рух на Україні в XVI-XVII ст. — Київ-Львів, 1912.

Грушевский О.С. Города Великого княжества Литовского XIV-XVI вв.— К., 1918.

Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури XVI-XVIII ст.— К., 1966.

Ісаєвич Я.Д. Джерела з історії України доби феодалізму XV 1-Х V111 ст.— К., 1972.

Крип'якевич І.П. Джерела з історії Галичини періоду феодалізму.— К., 1962.

Линниченко И. Юридические нормы шляхетского землевладения и судьбы древнерусского боярства в Юго-Западной Руси XIV-XV вв.— К., 1892.

Любавский М.К. Областное деление и местное управление Великого княжества Литовского.— М., 1893.

Максименко М. "Русская Правда" и литовско-русское право.— К., 1904.

Музнчснко Петро. Історія держави і права України. Ч. 1, Одеса, 1997.

Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі.—Дзвін, 1990, №№ 1-2, 3-4.

Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского.— К., 1987.