Про Русь як казкову і могутню країну говорять і скандінавські саги. Монах Теофіл, що жив в XI—XII ст., у своєму трактаті "Про різні ремесла" ставить Київську Русь за розвитком ремесел на друге місце безпосередньо після найбільш культурної країни тодішньої Європи — Візантії — і попереду таких країн, як Німеччина та Італія.

Багато про що нам говорять і династичні зв'язки князів. Сестра Ярослава Мудрого була одружена з польським королем Казиміром, а сестра Казиміра була жінкою сина Ярослава. Другий син Ярослава був одружений з сестрою трірського єпископа Бухардта. Два інших сина Ярослава були одружені — один з дочкою Леопольда, графа Штаденського, а другий — з дочкою саксонського маркграфа Отгона. Дочка Ярослава Анна була одружена з королем Франції Генріхом І. Після смерті чоловіка вона одружилась з графом де Кресі, а після смерті графа жила у свого сина — французького короля Філіпа — і один час правила Францією. З іменем Анни у Франції пов'язано чимало культурних починань. Друга дочка Ярослава — Єлизавета — була одружена з знаменитим вікінгом Гаральдом Сміливим — у майбутьному королем Норвегії. Слава про його воєнні походи гриміла по всій Європі. Загинув він в Англії.

Гаральд був, як личить лицареві, поетом, і коли вперто й довго домагався руки й серця Єлизавети, то склав на її честь пісню. Кожна з 16 строф пісні, що розповідала, правда, про подвиги Гаральда, закінчувалася словами: "Тільки руська діва з золотою гривною зневажає мною". На фресках св. Софії у Києві ще й досі Єлизавету можна взнати серед інших дочок Ярослава по цій самій золотій гривні на шиї.

Династичні зв'язки князів Київської Русі з багатьма найбільш знатними і можновладними володарями Європи збереглися і після Ярослава. Внучка Ярослава — Євпраксія Всеволодівна була одружена з германським імператором Генріхом IV. Дочка київського князя Святополка — Предслава стала дружиною угорського королевича, а угорський король Коломан був одружений з дочкою Володимира Мономаха — Євфимією. Сам Володимир Мономах за дружину взяв собі дочку останнього англосаксонського короля Гаральда, розбитого Вільгельмом Завойовником в знаменитій битві при Гастінгсі.

Син Мономаха — Мстислав носив друге ім'я, англосаксонське -

Гаральд на честь свого діда, трагічна доля якого нагадувала і Мономаху, і Мстиславу Великому про необхідність спільного опору ворогам Київської Русі.

Широкі династичні зв'язки Русі збереглися і в XII ст. з Візантією, Угорщиною, Північним Кавказом.

Київ бачив посольства Візантії і Германії, Польщі і Угорщини, римського папи і держав Сходу. Купці русів постійно з'являлися в Константинополі, в Кракові, в Празі. В Регенсбурзі — найважливішому центрі торгівлі Німеччини з Руссю, існувала навіть особлива корпорація купців — "русаріїв", тобто тих, хто торгував з Києвом.

Ось чому київський митрополит Іларіон у своїй знаменитій проповіді "Слово о законе і благодаті", реченій ним в храмі св. Софії у присутності Ярослава Мудрого і його оточення, міг сказати про Русь, що вона "ведома і слишіма у всех концах землі", а київський літописець в кінці XI ст., втішаючи своїх сучасників, що пережили страшний половецький набіг, записав: "Та ніхто не посміє сказати, що ми ненавидимі Богом. Бо кого, як не нас, так любить Бог... кого так підніс? Нікого!".

Джерела та література

Літопис Руський.— К.,1989 Лев Диакон. История.— М.,1988.

Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі.— К.,1989,

Висоцький С. Княгиня Ольга і Анна Ярославна — славні жінки Київської Русі.— К.,1991.

Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая степь.—М.,І989.

Костомаров Н.И. Киевский князь Ярослав Владимирович.-В кн.: Костомаров Н.И. Исторические произведения. Автобиография.— К.,1990.

Котляр М.Ф., Смолій В.А. Історія в життєписах.-К.,1994. Пастернак Я. Пояснення тризуба.— Ужгород, 1934. Пріцак Омелян. Походження Русі.— Хроніка 2000. Наш край. Вип.1-6.—К., 1992-1993.

Толочко П. Древний Киев.— К., 1983.

Чмихов М.О. Давня культура. Навчальний посібник.— К.,1994. Юшков СВ. Общественно-политический строй и право Киевского государства.— М., 1949.