отримала населення, більш ніж наполовину матеріально забезпечене. Залишилась з тих часів пісня, яку співали відверті і прості українські селяни, яким вдавалось побувати в Одесі:
"Я в Одесі пробуваю;
А в Одесі добре жити,
Мішком хліба не носити,
На паньщину не ходити,
Подушного не платити,
Ні за плугом, ні за ралом...
Називають мене паном!".
З самого початку в місті з'являється інтелігенція, більшість якої почуває себе тут як вдома, з усієї сили працює на рідне для неї місто. Ні про який політичний сепаратизм не було й мови.
Загроза перебуванню Півдня в складі Росії знову виникла в 1787— 1791 pp. під час чергової російсько-турецької війни. На війну було мобілізовано значну кількість нових переселенців. Через це знизились темпи господарського освоєння і розвитку Північного Причорномор'я. Перемігши, Росія отримала Очаківську область. І як завжди після переможної війни, коли народ чекав на покращення свого життя з боку властей за активну участь у війні, продовжувалися зазіхання на особисту свободу селян і козаків. Переселенців прикріплювали до землі і забороняли вільно переходити до іншого хазяїна. При цьому дедалі частіше згадували норми Литовського статуту.
Указом від 22 квітня 1785 р. українська старшина одержала права російського дворянства. Указ звільняв дворян від служби в армії. Привілеї отримали і міщани, зокрема верхівка міст — патриціат. За
ними закріплювались і охоронялись законом власність і майно, як рухоме так і нерухоме.
Ці та решта змін суспільного характеру привели до того, що колись єдина соціальна еліта України перетворилась з активної політичної сили в інертну масу. Україна втратила свою політичну еліту.
Джерела та література
Багацький В. Суспільне становище жінки в Україні в XVI-XVII ст.— В зб. наукових праць ОДЮА: Актуальні проблеми політики.— Вип. 1-2.—Одеса, 1997.
Грушевський М. Культурно-національний рух на Україні в XVI-XVII ст. — Київ-Львів, 1912.
Грушевский О.С. Города Великого княжества Литовского XIV-XVI вв.— К., 1918.
Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури XVI-XVIII ст.— К., 1966.
Ісаєвич Я.Д. Джерела з історії України доби феодалізму XV 1-Х V111 ст.— К., 1972.
Крип'якевич І.П. Джерела з історії Галичини періоду феодалізму.— К., 1962.
Линниченко И. Юридические нормы шляхетского землевладения и судьбы древнерусского боярства в Юго-Западной Руси XIV-XV вв.— К., 1892.
Любавский М.К. Областное деление и местное управление Великого княжества Литовского.— М., 1893.
Максименко М. "Русская Правда" и литовско-русское право.— К., 1904.
Музнчснко Петро. Історія держави і права України. Ч. 1, Одеса, 1997.
Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі.—Дзвін, 1990, №№ 1-2, 3-4.
Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского.— К., 1987.