Тим часом змінювалась міжнародна політична обстановка, і козаки знову стали потрібні польській владі як непереможна воєнна сила, якої боялись і яку поважали сусіди і вороги. В цей час в Європі точилася Тридцятилітня війна. Вели її країни, які поділилися на два табори — католицький і протестантський. Зрозуміло, що обидва табори в Європі добре знали козаків і складали плани відносно їх залучення до боротьби на своєму боці. Польща мусила це враховувати. В 1633 р. почалась Московська кампанія поляків за участю козаків. В 1634 р. двадцятитисячний загін козаків на чолі з гетьманом Орендаренком воював під Смоленськом. Решта козацьких загонів вела воєнні дії навколо Калуги, Вязьми, Ржева. Поляновський мир цього ж року засвідчив перемогу Польщі, до якої відійшли Сіверщина і Смоленськ. Козаки знову були обдурені королем, який перед походами на Росію обіцяв їм щедру платню і закріплення вольностей.

Це тільки загострило й до того складні відносини між поляками і козаками. Для кращого нагляду за Запоріжжям на Дніпрі біля порогів на замовлення уряду французьким інженером Гійомом де Бопланом була збудована фортеця Кодак. В 1635 р. вона була зруйнована козаками за наказом гетьмана Івана Сулими, а її залога вирубана. Побоюючись переслідувань з боку уряду, козаки видали І. Сулиму полякам, і він був страчений. Тимчасове затишшя відзначалось енергійною діяльністю поляків з нейтралізації найбільш неспокійних елементів серед козацьких ватажків. Проте все таємне рано чи пізно стає очевидним. Серед загального невдоволення вибухнуло нове повстання в 1637 р. під керівництвом П. Павлюка. У битві під Кумейками біля Черкас козаки потерпіли поразку і підписали мир за принизливих умов. Павлюка, Томиленка і ще декого з ватажків видали полякам. Поляки не забарилися скарати козацьких керівників на горло. Та навесні 1638 р. повстання вибухнуло на Лівобережжі. Постанців очолили Дмитро Гуня і Яків Острянин (Остряниця). Після запеклих боїв, в яких козаки захопили Чигирин, Кременчук і загрожували Києву, гору все-таки взяли переважаючі сили поляків, коли на допомогу військам Потоцького прийшов Ярема Вишневецький. Після підписання миру козаки змушені були здати полякам зброю і клейноди. Через великі втрати поляків капітуляція козаків пройшла без великих жертв і без видачі ватажків.

Польський уряд в 1638 р. обнародував "Ординацію Війська Запорізького реєстрового", яка сильно обмежила самоврядування реєстровців. Скасовувалась виборність старшини, ліквідовувався козацький суд, замість виборного козацького гетьмана уряд ставив польського комісара. Посади полковників займала виключно шляхта.

Реєстр скорочувався до 6 тисяч козаків. Реєстрові козаки мали право перебувати тільки в Чигиринському, Корсунському і Черкаському староствах. Козаків із Запоріжжя було оголошено поза законом. Була відбудована фортеця Кодак і збільшено її гарнізон для нагляду за Січчю. Почалися репресії уряду по відношенню до всіх, хто брав участь у повстанні чи підозрювався в симпатії до бунтівників, ребельянтів і єретиків.

Цілих десять років після цього в Україні панував могильний спокій. Цей період називався у поляків "золотим спокоєм". Склалася дивна ситуація, за якої слава, вплив і значення козацтва у світі все більше зростали, а права дедалі більше обмежувались польським урядом. Довго так продовжуватись не могло.

Джерела та література

Багацький В. Суспільне становище жінки в Україні в XVI-XVII ст.— В зб. наукових праць ОДЮА: Актуальні проблеми політики.— Вип. 1-2.—Одеса, 1997.

Грушевський М. Культурно-національний рух на Україні в XVI-XVII ст. — Київ-Львів, 1912.

Грушевский О.С. Города Великого княжества Литовского XIV-XVI вв.— К., 1918.

Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури XVI-XVIII ст.— К., 1966.

Ісаєвич Я.Д. Джерела з історії України доби феодалізму XV 1-Х V111 ст.— К., 1972.

Крип'якевич І.П. Джерела з історії Галичини періоду феодалізму.— К., 1962.

Линниченко И. Юридические нормы шляхетского землевладения и судьбы древнерусского боярства в Юго-Западной Руси XIV-XV вв.— К., 1892.

Любавский М.К. Областное деление и местное управление Великого княжества Литовского.— М., 1893.

Максименко М. "Русская Правда" и литовско-русское право.— К., 1904.

Музнчснко Петро. Історія держави і права України. Ч. 1, Одеса, 1997.

Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі.—Дзвін, 1990, №№ 1-2, 3-4.

Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского.— К., 1987.