ПЕРВІСНООБЩИННИЙ ЛАД НА СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Первісна людина на територію сучасної України, мабуть, прийшла з Середньої Азії через Балкани і Центральну Європу. Ця міграція не була одномоментним актом, а тривала протягом багатьох тисячоліть. Залишки найдавніших стоянок знайдені біля с. Королево (Закарпаття), м. Амвросіївки (Донбас), с. Луки-Врублевецької (Житомирщина) — всього ж в різних регіонах України близько 30-ти.

Намагаючись в глибинах історії розгледіти обличчя наших далеких пращурів, нам варто пам'ятати ось про що: по-перше, інформація про найдавніші часи обмежена, фрагментарна і часто не дає змоги зробити точні висновки; по-друге, давні археологічні культури мають досить розмиті абриси. Однак, досягнення світової археологічної та історичної науки дають нам змогу встановити періодизацію первіснообщинного ладу та його характерні риси.

Українські землі в доісторичні часи. Антропоїдними предками людини були мавполюди, високо розвинуті примати. Подальший розвиток антропоїдів призвів до двоногої локомоції — пересування на задніх кінцівках і застосування природних предметів в якості знарядь праці. Це почалося 2 - 2,5 млн. років поспіль. За класифікацією К.Ліннея в природному контексті людина це тип хордових; підтип позвонкових; підзагін мавпоподібних.

Палеоліт (1 млн. років —10 тис років до н.е.). Почався процес формування та розвитку первісного ладу. З'явилися перші люди на території України в ранньому палеоліті. Це були архантропи (найдавніші люди). їх зовнішній вигляд був таким, що не кожен сміливець сьогодні зміг би спокійно пережити зустріч з ними, якби така стала можливою. Приблизно 40 тис. років тому людиноподібні істоти — неоантропи — стали людьми розумними (Homo sapiens). Замість використання для житла готових печер люди почали його будувати. Археологи знаходять залишки таких жител у вигляді чумів, яранг, землянок і напівземлянок. Відбулося освоєння вогню. Виникло первісне людське стадо як перша соціальна організація людей. Стоянки верхнього палеоліту дають уявлення про розвиток первісної орди в бік утворення матріархату. Характер господарства первісних людей був привласнюючий. Це означало, що люди нічого не виробляли, а лише споживали все готове. Збиральництво і рибальство були основою життя первісної людини. Етапами освоєння первісною людиною навколишнього світу були — матріархат, рух від анімізму (віри в душу, якою володіє будь-який неживий і живий предмет), до тотемізму ( віри в походження людини від єдиного предка — тварини або рослини), магії (чаклування перед полюванням) і фетишизму (віри в чудодійні властивості предметів) до зооморфних уявлень.

В пізньому палеоліті (50—10 тис. років до н. е.) відбувається розвиток родового ладу. На зміну першій формі існування людського суспільства — первісному стаду — приходить родова матріархальна община. Жінка стоїть на чолі сім'ї, роду і суспільства. Причинами матріархату були декілька з них: жінка зайняла панівне становище в суспільному виробництві, тому що вона винайшла ткацтво, гончарство, початки землеробства і т. ін. З'являється шитий одяг, взуття, прикраси (імітація зубів і позвонків з бивня мамонта). На стоянках знайдені залишки фарбі в — червоної, малинової, жовтої, зеленої, чорної, білої. Судячи з орнаментів на статуетках, широко застосовувалось татуювання і розмалювання тіла. Розвивається мала пластика. Фігури з глини зображують тільки жінок і звірів. Скрізь, на величезній території, від Західної Європи і до Східного Сибіру, підкреслюються особливості жіночої фігури. Вельми реалістично зображуються груди, таз, стегна, живіт, і схематично — тонкі руки і ноги нижче колін і зовсім умовно -голова. Обличчя зображується виключно рідко. Оскільки тільки жінка могла народжувати дітей, то це саркалізувало її в очах чоловіків.

Поселення первісних людей розташовуються переважно на відкритій місцевості: в долинах і на берегах рік. Споруджуються складні, схожі на курінь, житла, землянки і великі наземні споруди для великої кількості пожильців. Посередині таких жител до 10-12 багать(кострищ), які витягнуті в одну лінію.

Мисливство стає основним видом діяльності людини. Наступ льодовика і вдосконалення мисливської зброї привели до зникнення мамонтів ще 12 тис. pp. тому. Вчені кажуть, що мамонта винищили буквально за 200-300 років. Виникає і розвивається мислення і мова. В епоху пізнього палеоліту проявляються основні особливості расового поділу людства — расогенез. Тобто виникають три великі раси - європеоїдна, негроїдна і монголоїдна, які збереглися й понині. Расові відмінності співпадають з кордонами материків. Європеоїдна раса сформувалась переважно в Європі, монголоїдна —в Азії, представники негроїдної раси населяли Африку і Австралію. Виключення складали пограничні зони, де ці раси змішувались.

Отже, в утворенні морфологічних відмінностей між трьома великими расами людства основна роль належала двом факторам - пристосуванню до середовища, яке відрізнялося на одному материку від іншого, та ізоляційна великих просторах цілих материків в результаті чітких природних рубежів між ними.

Мезоліт (9-6 тис років до н. е.) — середній кам'яний вік, коли ще існує привласнюючий спосіб ведення господарства. Були винайдені лук і стріли, почалося приручення тварин, зокрема собаки.

Продовжується використання в основному кам'яних знарядь праці. Правда, зникли мамонти, з якими тісно було пов'язане життя первісної людини. Оскільки населення збільшилось і підвищилась ефективність полювання, то це порушило рівновагу в навколишньому природному середовищі. З'являються нові форми господарювання — рибальство стало морським промислом, тому що людина в кінці мезоліту — на початку неоліту винаходить човна.

Впродовж багатьох сотень тисяч років тривали в Україні палеоліт і мезоліт. У людей тієї пори домінувала єдина потреба, як і у будь-якої живої істоти — вижити. Людина навчилась виготовляти знаряддя праці і зброю, користуватись вогнем, навчилась розмовляти і рахувати, почала будувати житло. Виникли сім'я,рід і плем'я. В цю епоху почали розвиватись образотворче і музичне мистецтво, зароджувались більш складні релігійні уявлення. В кінці мезоліту первісні люди почали переходити від привласнюючого способу ведення господарства до виробляючого. А сталося це тому, що як тільки мисливці і збирачі ягід заполонили всю землю, так все зайшло в глухий кут. Тобто припинився розвиток знарядь праці, почала падати продуктивність праці. Суспільна природа людини, що зберігалась у всі епохи, в первіснообщинну епоху виступала в якості основної умови її виживання. З переходом від збиральництва до виробництва появився фактор, від якого все більше залежав розвиток господарського порядку — знаряддя праці. Вони є не менш важливою, ніж антропогенез, передумовою загального панування колективних початків в первісну епоху. Первісна рівність формувала і відповідну їй соціальну психологію. Відсутність соціальної нерівності і використання матеріальних результатів праці людини людиною передбачали це. Такий стан відносин випливав з того, що продукт праці за своїм обсягом не містив в собі тієї надлишкової частки, яка могла б бути привласнена іншим за допомогою насильства.

Отже, примітивність знарядь праці змушувала первісну людину зберігати колективний спосіб добування продуктів харчування. Інакше не варто було сподіватись на можливість вижити. Продовжувалось це безкінечно. Декілька сотень літ мало значили в кам'яному чи бронзовому віці, коли розвиток суспільства не був стимульований знаннями і необхідністю. Цей розвиток йшов лише до подальшого розповсюдження людини, заселення ще порожніх просторів планети. Тоді час був безмежними, і всі зміни в історії людства проходили повільно, як колись льодовики на островах Арктики і Антарктики.

Сотні тисяч років первісні люди розшукували їжу, вбивали звірів, методом спроб і помилок вдосконалюючи примітивні знаряддя праці.

Неоліт (6-4 тис років до н. е.) — це період, коли відбулась так звана неолітична революція, як назвав англійський археолог Гордон Чайльд виникнення скотарства і землеробства. Завершився перехід від привласнюючого до виробляючого способу ведення господарства. Вдосконалюється техніка обробки каменю. З'являються вироби з кераміки як вдосконалення винайденого жінкою гончарства. Одомашнення коня, очевидно, сприяло винаходу колісного транспорту.

Однак землеробство ще мало примітивний характер. Землю почали обробляти за допомогою мотик з рогу та кістки. У лісовій і поліській зоні України племена й далі існували виключно за рахунок привласнюючих форм господарства.

У племен, що заселяли степи Правобережної України, основним заняттям було осіле мотижне землеробство, що доповнювалось в кінці неоліту розвинутим тваринництвом. Мисливство і рибальство мали допоміжне значення.

Ця нова культура отримала назву "трипільської", за назвою села Трипілля біля Києва, де вона вперше була відкрита в 90-х pp. XIX ст. українським археологом Вікентієм Хвойкою. Внаслідок вказаних якісних змін відбувся розквіт первіснообщинного ладу. Груповий шлюб поступово замінюється парною родиною. Тобто в цей період відбувався розклад матріархально-родового ладу і появлялись перші патріархальні роди. Спостерігається розвиток стародавніх землеробсько-скотарських культур на українських землях. На просторах Східної Європи від Слобідської України до Словаччини він відбувається в одному напрямку; і від Чернігівщини і Полісся до Чорного моря і Ватіканського півострова — в другому напрямку. Деякі з істориків вважають, що ця культура існувала в VI—І тисячолітті до н.е., інші ж — що в IV—III тисячоліттях до н.е. Мабуть, трипільська культура була найяскравішою культурою енеоліту. Відома статуетка жінки з дитиною на руках, "трипільської Мадонни", знайденої