Майбутнє постліберальної України

Яке майбутнє чекає Україну? Для цього необхідно проаналі-зувати процеси, що відбуваються на українській землі, а вже потім спробувати дати пояснення й прогнози. Наші гіпотези ґрунтуються на вивченні історії активних фаз світової революції із джерел, які тривалий час були недоступні для українських дос-лідників.

Байдужість українців чи, ширше, й багатьох інших людей у всьому світі стала легендарною. Американський генерал Джордж Ван Хорн Моузлі писав: "Історики майбутнього понад усе бу-дуть подивовані відсутністю опору з боку тих, кому справді є що втрачати". Цією ж думкою переймається Едмонд Берн, він наго-лошує: "Погані люди розквітають тоді, коли хороші не вжи-вають жодних заходів". Однак проблема не в байдужості укра-їнців. Вони бачать: щось у їхній країні не так. Але більшість вва-жає, що нічого змінити не може. Багатьом здається: проблеми занадто великі й змінити ситуацію неможливо. А це і є та думка, яку адепти світового панування бажають підтримувати серед ук-раїнського народу.

Якісні зміни характеру світової економіки наприкінці ХХ сто-ліття, відкритість локальних економік і вільне функціонування в них капіталу призвели до формування світу транснаціональних корпорацій (ТНК); їх близько 37 тисяч структурних одиниць. Після розпаду СРСР до світу ТНК потрапила й Україна, зміни-лася ситуація в протистоянні Радянського Союзу — США, чи Росії — США, бо полюс сили став нестійким. І це призведе ло занепаду "Рап Амегісапа". У ситуації нестійкої рівноваги одним із найвірогідніших варіантів розвитку міжнародних відносин у новому столітті є встановлення нового тоталітаризму в масштабі планети, тоталітаризму античного типу, коли демократія спар-танців забезпечувалася працею безправних хліборобів-ілотів.

Чимало вчених світу застерігають, що той глухий кут, у якому перебуває не тільки Росія, а й Україна, це та ситуація, в якій може опинитися вся планета, що доля країн СРСР — своєрідний тест, перевірка здатності людства до організації в нових умовах. Проте існують потенційні можливості для того, щоб ми звелися з колін і вилізли з тієї ями, в яку нас вкинули людська корисливість, підступність і брехня. З іншого боку, світ ТНК, в якому нині ми живемо, вимагає й транснаціонального мислення. Людству по-трібна нова стратегія виживання.

Найхарактерніша ознака світової історії кінця ХХ і початку ХХІ ст. — дальше загострення глобальної кризи. Із втратою в нашій країні панівного впливу комуністичної ідеології помітна одностороння політизація соціальної філософії. Нові західні вчи-телі привчають українців до думки, що всі вади нашого суспіль-ного буття пов'язані з наслідками тоталітаризму, а подолання їх можливе лише за перемоги лібералізму. При цьому сам тоталіта-ризм потрактовується так, як це зручно Заходу. Геть ігнорується його західне походження і всіляко затушовується схожість Фран-цузької та Російської революцій, більшовицького терору з яко-бінським. А головне — панівна роль в них ідейних натхненни-ків, — масонства та західного капіталу.

Переможцям вигідно, щоб відповідь за тоталітаризм несла тільки Росія, а більшовизм оголошується соціальною хворобою ХХ століття, винайденою в Росії. Так, у вступній статті до "Чор-ної книги комунізму", видрукуваній у Франції в 1997 р. видав-ництвом "Робер Лаффон", "головний архітектор перебудови" (за визначенням Бориса Олійника) О. М. Яковлєв запитує: "Що ж це за явище — більшовизм, заснований В. Ульяновим у 1903 ро-ці?" На його думку, всі біди і та трагедія, яку пережили наші діди й батьки, випливають з характеру нашого народу, схильності до насильства. Симптоматично й те, що книга написана француза-ми і видана у Франції, масонська ложа якої "Великий схід Фран-ції" була головним виконавцем революційних планів ілюмінатів на шляху до світового панування.

Ідея світового панування стара як світ. Свій початок таємні товариства з ідеологією світового панування беруть ще з ХІІ сто-ліття, коли в 1185 році виник орден "Братство миру". Проте ли-ше наприкінці ХVШ століття, із заснуванням 1 травня 1776 року Адамом Вейсгауптом ордену Ілюмінатів, було розроблено тех-нологію досягнення світового панування. В 1777 р. Вейсгаупт стає масоном, а наприкінці 1778 року виникає ідея об'єднання цих двох товариств.

Технологія досягнення світового панування полягає у під-триманні перманентної світової революції, яку дослідила і так геніально описала англійська дослідниця, доктор Неста Вебстер у книзі "Світова революція. Змова проти цивілізації", виданій в 1921 році у Лондоні видавництвом "Кокстебл & Компані лтд.". "Величезна руйнівна сила Французької революції, — зазначає Вебстер, — ґрунтується не на могутності ідей тогочасних філо-софів, а на тому джерелі, звідки вона черпала своє натхнення. Руссо і Вольтер були масонами. Організація таємних товариств була необхідна для перетворення філософських теорій в особли-вий і досить дієвий механізм руйнування цивілізацій".

На Вільгельмсбаденському конгресі 16 липня 1782 р. були прийняті рішення, які й сьогодні впливають на перебіг світових подій. ".На ньому були присутні представники всіх таємних то-вариств, — пише доктор Вебстер, — мартиністи, масони, ілюмі-нати, яких в той час налічувалося не менше 3 мільйонів чоловік. Серед учасників конгресу тільки баварські ілюмінати мали пев-ний план дій і вони в подальшому перебрали ініціативу до своїх рук. Внаслідок цього з'явилося рішення, прийняте на масонсько-му Вільгельмсбаденському конгресі. Згідно з ним євреїв почали допускати в ложі. Тоді ж було прийнято рішення перенести штаб- квартиру масонів-ілюмінатів до Франкфурта. Це місто, до речі, — цитадель євреїв-фінансистів, серед яких — такі провідні репре-зентанти своєї нації, як Ротшильд, Опенгеймер, Вертгеймер, Шус-тер, Шпейєр, Штерн та ін. Тут, у Франкфурті, в головній ложі, був розроблений грандіозний план світової революції; а коли на великому масонському конгресі в 1786 р. два французькі масони винесли смертні вироки Людовіку XVI і Густаву ІІІ, королю Швеції, саме тут вони були санкціоновані".

Ідея терору й депопуляції населення належить масонському ордену Ілюмінатів. Як пише Неста Вебстер, під час Французької революції було прийнято рішення зменшити населення Франції з 25 млн до 14 млн чоловік. Згадаймо тепер 1921-1923 рр., коли було знищено 4,5 млн жителів СРСР; згадаймо голодомор 30-х років, і сьогодення, коли щороку в Росії населення в середньому змен-шується на 750 тисяч чоловік, а в Україні — на 250 тисяч чоло-вік, — тоді ми зрозуміємо, хто ж стоїть за депопуляцією слов'ян-ського населення.

Ілюмінізм — соціалізм — анархізм — мондіалізм — лібера-лізм — новий світовий порядок — глобалізм, — все це не що інше, як ідеології досягнення світового панування.

Соціалізм у його комуністичному варіанті був одним із най- грандіозніших — і водночас найфатальніших і найтрагічніших — експериментів, які будь-коли розпочиналися в історії людства. В основі цього експерименту був намір створити нове людство, нове суспільство, досягти тотального здійснення свободи й рів-ності в рамках радикального атеїзму.

Утопізм комунізму, як справедливо зауважує німецький філо-соф Гюнтер Рормозер у книзі "Криза лібералізму", полягає в тому, що він ".вступив на арену з претензіями створити щось таке, чого до нього ще ніколи не було в історії, а саме: створити "нову людину", людину "соціалістичного типу", тобто створити людину з абсолютно новими потребами, новим способом мис-лення і життя, новим світоглядом і новою етикою. Ця людина повинна була б назавжди перебороти матеріалістичність, егоїзм та індивідуалізм, що є типовими для західного, так званого лібе-рально-капіталістичного суспільства.

Водночас обидві ідеології — комунізм і лібералізм — "нале-жать до проекту Нового часу, обидві вони — продукт європей-ського просвітництва". Причому, комунізм має своїм поперед-ником "ілюмінізм" і бере початок від масонського ордену Ілюмі-натів, який є ідейним виразником певних сил, що стоять за пер-манентною світовою революцією; її метою є досягнення світово-го панування.

Цікаво, що на зміну комунізмові якраз через два століття в 1989 році прийшов лібералізм. Він знову збирається поставити експеримент у країнах Східної Європи, але тепер уже західні вчи-телі виховуватимуть в нас матеріалістичність, егоїзм та індиві-дуалізм. Масонський лозунг "Свобода. Рівність. Братерство" те-пер замінено на інші: "Права людини", "Загальнолюдські цін-ності", "Демократія", "Свобода слова" тощо.

Як і раніше, за масонами стоять фінансові олігархи, або Фі-нансовий інтернаціонал.

26 січня 1938 року Христіан Раковський, масон 33 ступеня по-свячення, на допиті, який вів слідчий НКВС Г. Кузьмін (Дюваль), сказав: "Не знаю, чи звернули ви увагу на схожість між Фінансо-вим інтернаціоналом і Інтернаціоналом пролетарським; я б ска-зав, що один є зворотним боком іншого, і цим зворотним боком є пролетарський як модерніший за фінансовий. Об'єктивно вони ідентичні. Комінтерн, що дублюється реформістським ру-хом і усім синдикалізмом, викликає анархію виробництва, інфля-цію, злидні й безнадію в масах; фінанси, переважно Фінансовий інтернаціонал, що свідомо чи несвідомо дублюється приватними фінансами, створює ті ж самі суперечності, але ще в більшій кіль-кості. Тепер ми змогли б уже здогадатися про причини, через які Маркс сховав фінансові суперечності, які не могли б сховати-ся від його проникливого погляду, якби у фінансів не було спіль-ника, вплив якого — об'єктивно-революційний — вже тоді був надзвичайно відчутний".

Не важко помітити,