Винаходи заходу: глобалізм, мондіалізм, лібералізм, неолібералізм

План

1. Новий світовий порядок

2. Мондіалізм

3. Асиметричність глобалізації

У нашій країні все ще ідеалізуються демократія Заходу, споді-вання на її благодійність, безкорисливість допомоги Україні, по-рядність, а головне — на щире бажання допомогти формуванню демократичної влади та ринкової економіки. Проте українська виконавча влада найяскравіше виявляє дитячу наївність саме стосовно прагнень Заходу нам допомогти, незважаючи на те, що більшість керівників виховані в дусі комуністичних ідеалів і за-гарбницької сутності капіталізму.

Ілюмінізм, анархізм, синдикалізм, комунізм, мондіалізм, лі-бералізм, глобалізм — "дарунки" Заходу. І кому, як не нам, заз-навши принад західного просвітництва у вигляді "комуністич-ного раю", руйнівної сили мондіалізму, а сьогодні, відчувши "принади" лібералізму в його найагресивнішій суті — ліберта- ризмі, необхідно ретельно аналізувати нові доктрини західних учителів.

Академік Олександр Панарін у книзі "Искушение глобализ-мом" (М.: Русский Национальный Фонд, 2000) визначає політику західних ідеологій у XX столітті як "створення непередбачу- ваного майбутнього, що починається з ініціативи тих, хто вірив у його наукове передбачення — в історичні гарантії прогресу". Це століття, як жодне інше, підтвердило принципову непередба- чуваність майбутнього (востаннє — розвалом соціалістичної сис-теми) і в цьому розумінні виявило неспроможність усіх "великих учень". Однак надалі, після перемоги над комунізмом, лібералізм проголосив себе новим великим ученням, яке знає, що драма світової історії закінчиться перемогою західних порядків у всьо-му світі. Тут ми також маємо справу з новим міфом, який супро-воджував політичну історію XX століття: перехід від стихійної ринкової політики націй-суперників до планової всесвітньої полі-тики, або нового світового порядку, який розглядає глобальний світ з точки зору авантюрної місії: керувати людством на основі однополярної моделі, в рамках якої тільки Америці належить мо-нополія на стратегічні рішення.

Багато відомих учених вважають думку про наявність цент-рів, що виношують ідеї світового панування, бездоказовою. Але. В російській "Независимой газете" за 7 вересня 2000 року з'явилася стаття генерального директора інформаційного ана-літичного агентства при управлінні справами президента Росій-ської Федерації (РФ) Олександра Ігнатова "Стратегия "глоба- лизационного лидерства" для России. Первоочередные непрямые стратегические действия для обеспечения "национальной безо-пасности". Йдеться в ній про існування та вплив Світового уряду на процеси глобалізації, які відбуваються у світі. "Ключовим фактором, що впливає на сучасні глобалізаційні процеси, — зазначає О. Ігнатов, — є діяльність Світового уряду. Не вдаю-чись у жахливі подробиці, можливі наслідки змови, потрібно визнати, що ця наддержавна структура цілком ефективно ви-конує роль штабу "Нового світового порядку". Однак у своїй діяльності ця організація орієнтується на інтереси нечисленної еліти, об'єднаної етнічною родинністю й ініціюванням в ложах деструктивної спрямованості. Цю ситуацію — узурпацію влади в Світовому уряді хасидсько-парамасонською групою — треба якомога швидше змінити".

Новий світовий порядок

Постановка проблеми створення єдиного світового уряду не нова. Однією з офіційних організацій, що підтримують цю кон-цепцію, є орден Ілюмінатів, заснований 1 травня 1776 року Ада-мом Вейсгауптом, професором канонічного права в університеті

Інгольдштадт у Баварії. Цей орден, як Фенікс із попелу, завжди відроджується в періоди активної фази світової революції під різними вивісками й новими ідеологічними міфами. Однак мета його завжди незмінна і професором Вейсгауптом визначена так: "Необхідно встановити універсальний режим та всесвітню ім-перію..."

Усі сучасні масонські організації спрямовують свою діяльність на досягнення цієї мети. Це всесвітнє братство має своїх членів в Америці, і вони також підтримують створення єдиного світового уряду. Про цю таємну організацію Пауль Фішер у своїй книжці "За дверима ложі" (Fischer Paul. Behind the Lodge Door. Published by Shield Publishing, Inc., Washington D.C. 1988) писав: "Масон-ство врешті-решт правитиме світом".

Доктрина нового світового порядку розроблялась американ-ськими геополітиками починаючи з 70-х років, і вперше була оз-вучена президентом Сполучених Штатів Америки (США) Джор-джем Бушем у 1991 році. Після закінчення війни в Персидській затоці президент Джордж Буш і радник з національної безпеки генерал Брент Скаукрофт проголосили кінець війни як початок нового світового порядку. Фактично президент США публічно заявив, що загибель Кувейту — річ другорядна. А досягнення, єдине й суттєве, — пришестя нового світового порядку.

29 січня 1991 року президент Буш звернувся до свого народу і до конгресу США з такими словами: "На карту поставлено дуже багато й значно важливіше, ніж одна маленька країна. Це вели-ка ідея нового світового порядку, в якому розрізнені нації з'єд-наються воєдино, поставивши перед собою велику спільну мету: досягти головної мрії людства — миру й безпеки, свободи і спра-ведливого закону. Такий мир вартий нашої боротьби, вартий майбутнього наших дітей".

До цього американські геополітики розглядали два варіанти розвитку подій у "холодній війні" з Радянським Союзом. Пер-ший передбачав повну перемогу Заходу в геополітичній дуелі зі Сходом, а другий — конвергенцію (злиття) двох ідеологічних супротивників у щось єдине і встановлення нового світового по-рядку й створення світового уряду.

Мондіалізм

Другий варіант концепції, що виникла задовго до остаточної перемоги Заходу в "холодній війні", отримав назву "мондіаліз- му". Зміст цієї концепції полягає в неминучості повної планетар-ної інтеграції, переходу від множинності держав, народів, націй і культур до "уніформного світу". Новий американський проект "світового уряду" назвали "мондіалізм" — від французького слова mond — світ. Новий світовий порядок і месіанство окремих націй, народів і є завуальованою формою ідеї створення світово-го уряду. Через те що засоби масової інформації контролюються представниками "обраного народу", ці ідеї всіляко замовчуються, особливо в нашій країні.

Витоки цієї ідеї можна побачити в деяких утопічних та хіліа- стичних рухах, що беруть свій початок у Середньовіччі. В її осно-ві лежить уявлення про те, що в певний кульмінаційний момент історії всі народи Землі об'єднаються в єдиному Царстві, де не буде суперечностей, трагедій, конфліктів і проблем, характерних для звичайної земної історії. Окрім суто містичної версії мондіа- лістської утопії, існували також її раціоналістичні версії, однією з яких можна вважати вчення про "Третю еру" позитивіста Огюс- та Конта (1798-1857) або гуманістичну есхатологію Готхольда Ефраїма Лессінга (1729-1781).

У 1852 році О. Конт стверджував: ".людство — це всесвітня вітчизна, покликана об'єднати, принаймні в майбутньому, всіх мешканців планети. Це спільнота здатних до асиміляції поколінь: як тих, що живуть нині, так і тих, що пішли зі сцени; й, нареш-ті, — поколінь прийдешніх; до нього, людства, не належать хіба що нерони, робесп'єри та бонапарти — одне слово, ті, хто пору-шує своїми діями людську гармонію; індивід сам по собі не існує, являючи тільки абстракцію. Людство є всесвітньою сім'єю; воно було б нею, якби люди були достатньою мірою братами, але насправді цього ще немає; ось чому вітчизна поки що нагадує собою величезну межу між індивідом і сім'єю".

Ще раніше, в "Маніфесті комуністичної партії", який з'явився на замовлення ордену Ілюмінатів, К. Маркс та Ф. Енгельс сфор-мулювали подібні ідеї, явлені в таких гаслах, як, наприклад, "Пролетарі всіх країн, єднайтесь!"

Американці віддавен плекають претензії на свою винятковість. Ще від перших поселенців-пуритан, які прибули на американський материк у XVII столітті й намагалися реалізувати біблійний за-повіт "міста на пагорбі", де всі поселенці рівні й вільні. Відтак експансія принципів свободи та демократії подається як вияв ло-гіки божественного провидіння. Від цієї думки до ідеї призначен-ня Америки реформувати увесь світ і вести його за собою — один крок. Уже в середині ХІХ століття деякі американські ідеологи стверджували, що невдовзі США стануть центром, навколо яко-го всі нації об'єднаються в єдиний народ, що США, подібно до сонця, зроблять "благотворний вплив на країни Європи, а далі й на азійські імперії". Філософ Дж. Фіксе в 1895 р. стверджував, що незабаром усі країни світу стануть англійськими — мовою, релі-гією, своїми політичними звичаями й, значною мірою, за кров'ю народів, що їх населяють.

Отже, ідея провідної й керівної ролі США спочатку в Латин-ській Америці, а потім і в Західній Європі, сформульована в так званій доктрині Монро (1823 рік), до середини XX століття по-ширилась у світі.

Найчіткіше ці настанови проголошувалися в гаслі "американ-ського століття", який сформулював політолог Г. Льюїс у 1941 р.: "XX століття значною мірою має стати американським століт-тям". Американські капіталісти, вчителі, лікарі, агрономи й ін-женери, підтримувані американською міццю, стверджував він, мають взяти на себе тягар білої людини, повсюди являючи "ста-більність" і "прогрес" американського зразка.

Мондіалістські ідеї найчастіше сповідували помірні європей-ські, й особливо англійські, соціалісти (деякі з них були об'єднані в "Фабіанське товариство"). Про єдину світову державу говори-ли й комуністи.

З іншого боку, починаючи з кінця ХІХ століття, аналогічні мондіалістські організації створювалися такими, наприклад, по-статями у світовому бізнесі, як сер Сесіл Родс, що організував групу "Круглий стіл", члени якої мали "сприяти утвердженню системи безперебійної торгівлі в усьому світі й створенню єдино-го світового уряду". Часто соціалістичні мотиви перепліталися з ліберал-капіталістичними,