Показово, що такі відомі організації, як Ліга націй, а пізніше Організація Об'єднаних Націй (ООН) і Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО) є продов-женням саме мондіалістських організацій, які мали значний вплив на світову політику.

Протягом XX століття багато мондіалістських організацій, що уникли зайвої реклами й часто носили навіть таємний харак-тер, змінили чимало своїх назв. Існував "Універсальний рух за світову конфедерацію" Гаррі Девіса, "Федеральний Союз" і на-віть "Хрестовий похід за Світовий Уряд", організований англій-ським парламентарієм Генрі Асборном у 1946 році. В майбутній Америці американські політики Д. Ейзенхауер, Г. Хемфрі, В. Рей-ган, Дж. Буш та Б. Клінтон бачили справжню столицю світу, базу керівництва ним. Ідея про призначення Америки керувати сві-том, врятувати "хворе людство" від небезпеки, що йому загрожу-вала, панувала в часи президента Рональда Рейгана та його адмі-ністрації.

Поступово зосереджуючи всю концептуальну й стратегічну владу над Заходом, США стали головним штабом мондіалізму, представники якого утворили паралельну владі структуру з рад-никами, аналітиками, центрами стратегічних досліджень. У США, крім інших, сформувалися три основні мондіалістські організа-ції. Це — "Рада міжнародних відносин", "Більдерберзький клуб" та "Тристороння комісія"; про існування деяких із них громад-ськість Заходу дізналася відносно недавно. На відміну від офіцій-них організацій, ці групи користувалися значно більшою свобо-дою досліджень, оскільки вони були звільнені від формальних процедур, що регламентували діяльність комісій ООН.

З початку "перебудови" мондіалістські центри мали в Москві "своїх людей". Серед них — директор Науково-дослідного інсти-туту системних досліджень академік Д. Гвішіані, який з 1965 по 1985 рік був заступником голови Державного комітету Ради Мі-ністрів СРСР з науки і техніки, а в 1985-1986 роки — заступни-ком голови Держплану СРСР.

Ідеологічною основою перебудови, на яку посилалися М. Гор-бачов та його радники, була мондіалістська теорія конверген-ції — зближення капіталістичної та соціалістичної систем. Пока-зово, що керівники "Тристоронньої комісії" (Девід Рокфеллер, тодішній голова Європейського відділення, Жорж Бертуан і Генрі Кіссінджер) у січні 1989 року побували в Москві, де їх приймав президент СРСР М. Горбачов, а Жак Атталі, радник президента Франції Франсуа Міттерана, підтримував особисті контакти з російським президентом Борисом Єльциним.

За кілька років до початку радянської перебудови аналогіч-ний проект почав реалізовуватися в Китаї, з яким представники "Тристоронньої комісії" встановили тісні зв'язки ще наприкінці 70-х. Але геополітичні долі китайської та радянської "перебудов" відрізнялися. Китай наполягав на "справедливому" визначенні позицій у майбутньому об'єднанні, на відповідних ідеологічних поступках Заходу в бік соціалізму.

СРСР сам пішов шляхом поступок, і то — значно далі. Дотри-муючись логіки американських мондіалістів, Горбачов розпочав структурне перетворення радянського простору в бік "демокра-тизації" та "лібералізації". Насамперед воно зачепило країни Вар-шавського договору, а потім і республіки Радянського Союзу. Почалося скорочення стратегічних озброєнь та ідеологічне збли-ження із Заходом.

Варто звернути увагу на те, що роки правління Горбачова припадають на час президентства в США крайніх республікан-ців — Рейгана та Буша. Причому Рейган був єдиним за останні роки президентом, що послідовно відмовлявся брати участь у всіх мондіалістських організаціях. За переконаннями він був жорст-кий, послідовний та безкомпромісний атлантист, ліберал-ринко- вик, не схильний до жодних компромісів з "лівими" ідеологіями навіть найпоміркованішого демократичного чи соціал-демо- кратичного зразка. Отже, кроки Москви, спрямовані на конвер-генцію й створення світового уряду, зі значним переваженням в ньому представників Східного блоку, на протилежному полюсі мали жорсткі ідеологічні перепони. Атлантисти Рейган та Буш просто використали мондіалістські реформи Горбачова із суто утилітарною метою. Добровільні поступки керівників СРСР не супроводжувалися відповідними поступками з боку США; Захід не пішов ні на геополітичні, ні на ідеологічні компроміси з Ра-дянським Союзом, що самоліквідовувався, ні з Євразією. НАТО не розпустили, його сили не залишили ні Європу, ні Азію. Лібе-рально-демократична ідеологія ще більше зміцнила свої позиції.

Критика ідеї світового уряду та провал планів його створення примусив ідеологів Заходу шукати нові завуальовані форми до-сягнення світового панування. Ці пошуки й знайшли свій вияв у глобалізації — становленні єдиного взаємопов'язаного світу, в якому немає кордонів та протекціоністських бар'єрів, що захи-щають країни від стихійних зовнішніх впливів.

Асиметричність глобалізації

Проблеми становлення єдиного світу важливо розглядати у зв'язку з принципом асиметричності глобалізації. Адже до нової системи відкритого світу, який глобалізується, різні народи та держави підійшли по-різному підготовленими, значно відрізняю-чись своїм культурним, економічним, інформаційним та воєнно- стратегічним потенціалом.

Зустріч їх у єдиному, відкритому світовому просторі "друго-го" й "третього" західного світу може викликати потрясіння й колізії.

Не випадково найпослідовнішими адептами глобального сві-ту, що пропагують ідеї відкритого суспільства, є економічно роз-винені держави, які вбачають у глобалізації нові можливості для своєї економічної, політичної та соціокультурної експансії. ".Ці ж держави, — зазначає О. Панарін, — тягнуться до соціал-дарві- ністської інтерпретації глобального світу як простору нового природного відбору, покликаного розширити кордони прожи-вання і можливості більш пристосованих за рахунок менш при-стосованих, які мають потіснитися".

Асиметричність стосунків різних країн в єдиному відкритому просторі глобального світу виявляється в дії різних трансфе-рів — можливостей управління на відстані, минаючи державні кордони. Багато аналітиків відзначають появу в сучасному світі нових інформаційних, фінансово-економічних, політичних і військових технологій, які можуть підірвати національний суве-ренітет, життєві основи та безпеку держав.

Асиметричність глобалізму виявилася насамперед в інформа-ційному "імперіалізмові", пов'язаному з нееквівалентним обмі-ном інформацією між розвиненими державами й тими, що розви-ваються. Щодо інформаційного простору України застосовується комплексна технологія інформаційного "імперіалізму": заохо-чення публікацій, які пропагують гедонізм (задоволення), гроші як універсальний еквівалент цінності, фальсифікований західний спосіб життя, створення та фінансування різного роду "демокра-тичних" інститутів і видань західних філософів та політиків, що підносять цінності західного світу; концентрація мас-медіа в ру-ках олігархів, пов'язаних з парамасонськими ложами; викорис-тання податкових, митних та інших засобів тиску, спрямованих на знищення системи книговидання та книгорозповсюдження.

Людей обдурюють, підміняють "речизмом" загальнолюдські цінності й усталені моральні принципи.

Один із найбільших експериментів в історії людства пов'яза-ний з комунізмом, який хотів поєднати свободу й рівність. Цей експеримент, здійснюваний в СРСР, зазнав невдачі. Бо від са-мого початку передбачав викорінення буржуазної моралі (так її називали марксисти), і навіть історичні й етичні передумови цієї моралі. Мовляв, звільнившись від кайданів старої моралі, наче Фенікс із попелу, відродиться нова людина без споконвічного ан-тагонізму між індивідуальними та суспільними інтересами. Для розуміння глибинних причин провалу цього експерименту треба згадати слова Горбачова, який бачив істинну причину розвалу соціалістичної системи в кризі моралі. Тим самим підривається й основа економічного прогресу, оскільки ніхто не хотів приймати рішення й відповідати за них. Горбачов вважав, що з кризи мора-лі починається масовий алкоголізм і зростає злочинність.

Тому, перш ніж розглядати питання матеріального, технічно-го й організаційного характеру, нам варто було б подумати про духовні передумови ліберальної політики.

Принципом демократії Платон вважав свободу, вона й донині залишається найвищою людською цінністю. Якщо ж демократія вбачає під свободою свавілля, то вона хибно усвідомлює свій власний сенс.

Якщо кожен може робити все, що йому заманеться, демократія зазнає відчутної кризи. Причому — сама, а не зі злої волі ворогів демократії. Анархія стає нестерпною, і слідом за нею настає тира-нія. Демократичне суспільство передбачає, за Платоном, право громадян обирати спосіб життя, який вони хочуть, а також свобо-ду вибору — брати участь у політичному житті чи ні. Однак сва-вільне використання свободи, зловживання нею призводить до за-гибелі демократії. Демократія розвивається з олігархії, яка для Платона була тим, що ми сьогодні називаємо капіталістичним сус-пільством, де багаті панують над бідними. За олігархії нація втра-чає єдність і розпадається на дві суспільні верстви: на багатих і бід-них. Зважте на те, що за олігархії нема середнього класу, бо воро-гом середнього класу є інфляція та високі податки.

Для вирішення проблеми глобалізму важлива єдність нації. Вона має доленосне значення не тільки для України, а й для май-бутнього Європи, для всього світу. Від глобалістів ми чуємо запевнення, що епоха національних держав одійшла в минуле. Історія рухається далі, а найпрогресивнішими народами й дер-жавами треба вважати ті, які швидше, рішучіше й радикальніше звільняться від міфу національної держави.

Однак згадаймо, як в Америці після поразки у в'єтнамській війні панували відповідні настрої, а після війни в Перській затоці в тій же Америці вибухнула ейфорія націоналізму. Всі великі де-мократії черпають сили в єдності демократії з національною сві-домістю.

Епоха Нового часу позначена протистоянням двох універ-сальних ідей. З одного боку, існувала ідея відмирання націй з ос-таточною перемогою соціалізму, а з другого — ідея подолання націй за допомогою встановлення капіталістичного, ліберально- демократичного світового порядку. Обидві вони зазнали краху. Переміг, зрештою, принцип, що тільки національна держава є вирішальним структурним елементом політики. Відмова від на-ціональної ідеї неможлива.

У всьому західному світі ліберальний