У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





універсалізм з'явився на історичній арені лише у зв'язку з націями й національними державами, тільки ступінь цього зв'язку був різним. Національна ідея є в усьому світі єдиним структурним елементом політики, що формує саму політику. Така перша причина, чому ми не можемо відмовитися від національної свідомості. З другого боку, в полі-тичному відношенні немає іншого інструмента й іншої організа-ційної форми, окрім національної держави, який би дав змогу здійснити універсальну взаємодію, наднаціональні зв'язки. Відо-мий сучасний німецький філософ, професор університету Хоен- хайм у Штутгарті Гюнтер Рормозер у книжці "Кризис либера-лизма" (М.: РАН, Інститут філософії. — 1996 р.), пише: "Можна створити європейську спільноту, але це не приведе до єдності Європи. Єдність Європи, що охоплює також Східну Європу і Ро-сію, може бути створена тільки політично дієздатними й авто-номними національними державами. Якби якийсь всесвітній уряд, наділений монопольними повноваженнями на застосування вій-ськової сили, спробував установити мир у всьому світі й створи-ти на свій розсуд спокій і порядок, це призвело б не до припинення війн, а, навпаки, до остаточного перетворення політики в терор. Спроба замінити міжнародну політику всесвітньою поліцією не створила б миру на землі. Наслідком було б лише перетворення традиційних війн у тероризм. Поліцейські акції не придатні для усунення політичних конфліктів. Вони ведуть до поширення те-роризму".

Цю тезу професора Рормозера підтверджують події в Юго-славії, Палестині, Іспанії, Чечні, Англії. Про це мають пам'ятати прихильники глобалізму й нового світового порядку.

Останній аргумент на користь утвердження національної ідеї стосується прав людини. Якщо немає національних держав, що добиваються визнання прав людини, тоді ці права залишаються лише деклараціями. Досвід ХІХ і ХХ століть свідчить, що захи- стити права окремої людини або меншин може тільки національ-на держава, яка усвідомлює себе державою правовою.

Нині історію України переписують по-новому. Проте цим пере-писувачам варто знати, що як тільки ми відмовляємось від історії, абстрактно ставимось до минулого, то розпадається внутрішній порядок у суспільстві, усі форми етносу, які пов'язують людей між собою і зумовлюють їхню спільність. Залишається тільки прагнен-ня до задоволення індивідуальних інтересів і потреб. Деструктивні сили, які розділили слов'янський світ на частини і не шкодують за-собів для того, аби відірвати Україну від Росії, а потім розділити й Україну на частини, мають на меті далекосяжні плани. "Якщо роз-падаються духовні, моральні й релігійні сили, що єднають людей, з відмовою від історії, суспільство втрачає також і здатність до здійснення політики, — застерігає професор Рормозер. — Із роз-витком цього процесу й розпаду інтегративних сил настає момент, коли вже стає неможливо формувати колективну політичну волю, оскільки відсутня необхідна для цього реальна спільнота".

Сучасна демократія культивує свій основний міф про те, що начебто врешті-решт править і є сувереном сам народ. Тільки національна ідея (а не міф входження в європейський дім) ро-бить сучасне суспільство здатним до здійснення політики й де-мократії. Передумовою утворення націй була спільна історична пам'ять, яку поділяли усі. Черпаючи життєву снагу в спільному досвіді, в пережитому, в спільній історії, нація згуртовується че-рез відчуття спільної долі.

Нашим західним учителям і радникам важко зрозуміти, як ба-гато спільного єднає український народ із російським: диктат і насильство над нашими народами "вибраного народу" після ре-волюції 1917 року; Друга світова війна і ПЕРЕМОГА в цій війні; відновлення господарства, соціальних гарантій і можливості пра-цювати; спільні історичні корені й перспективи.

Сторінки: 1 2 3