Слід зазначити, що у США виходять цілі томи, присвячені згубності американського впливу на результати й характер пе-ретворень у країнах колишнього СРСР. Так, Джанін Ведель у книжці "Змова і зіткнення" пише про те, що процес приватиза-ції "сприяв створенню системи капіталізму магнатів, який існує заради збагачення корумпованої політичної олігархії, що при-власнила західну допомогу, і розграбовані національні багат-ства на сотні мільйонів доларів". Важко з цією думкою не пого-дитися.

Очевидно, наші сусіди й самі бачать, що західні учителі ведуть їх не в той бік і дотримуються поради авторів звіту: "Росія — ве-лика країна і врешті-решт сама повинна вибирати собі дорогу". Нині ситуація в Росії різко змінилася. І змінилася вона тому, що нове керівництво країною почало думати про долю російського народу і перестало жити розумом західних учителів. Про це свід-чать підвищення розмірів пенсій, заробітної плати, збільшення золотовалютного резерву Росії.

Останньої і єдиної поради західних учителів слід дотриматися й урядові України. Послати до біса західних і прозахідних рад-ників, а заодно і компрадорів, які присмокталися до бюджету, й починати жити своїм розумом, повернувшись обличчям до всіх слов'янських народів і, насамперед — до Росії.

Північна альтернатива

Глобалізація, як її розуміють професійні політики, фінансові надмагнати й королі інформаційної технології, — не панацея пе-ред загрозою нових ризиків, а небезпека загальнонаціональним цінностям і правам людини, неповторності індивідуума й етно-сів. Не можна не чути тих сигналів тривоги, які посилають предс-тавники соціальних гетто своїм владним співгромадянам, лад-ним списати в "маргінали" мало не дві третини людства. Існує альтернатива так званому американському способу життя — "Північна альтернатива". Це не просто гасло, а результат майже вікового розвитку країн Скандинавського півострова. Це виклик насамперед тим, хто вважає, що в епоху всесвітньої павутини людство приречене стати здобиччю біржових тузів, які прокру-чують щохвилини мільярди доларів, та яйцеголових, які пропо-нують до їхніх послуг одну інформаційну систему за іншою. Гло-балізація — не божок, вартий поклоніння.

Досвід, нагромаджений країнами Північної Європи, — давно вже не експеримент, а життя багатьох мільйонів людей, які вірять і створюють його.

У політиці — це контроль демократичного парламенту над розвитком економіки, покликаної забезпечити повну зайнятість.

В економіці — повна, в межах демократичних законів, свобо-да підприємства, що приносить прибуток і виплачує борги.

У соціальній сфері — раціональна система поширеного соці-ального захисту кожного, починаючи від народження, а не бор-ги МВФ ("загальнолюдські цінності"), які пропонує нам амери-канська демократія.

Північна альтернатива кидає виклик і так званому американ-ському способу життя, залишаючись у межах загальнолюдських цінностей, набутих Заходом. З фактами і цифрами в руках легко довести, що повсякденне життя корінних жителів та емігрантів на півночі Європи ще забезпеченіше, вільніше й змістовніше, ніж життя середнього північного американця, не кажучи вже про ла-тиноамериканців чи жителів "третього світу". Рівень бідності, наприклад у Скандинавії, дорівнює в середньому п'яти відсот-кам, а в США — 20 відсоткам. Ув'язнені в тюрмах та інших місцях позбавлення волі в США становлять півтора відсотка від населення країни, тоді як у Скандинавії цей показник дорівнює одній десятій відсотка. Різниця у рівнях зарплати на крайніх по-люсах в США у двадцять разів більша.

Професор Барселонського університету Єспін Андерсен по-дав свою доповідь "Держава загального благоденства у ХХІ сто-літті" Комісії Європейського Союзу. Об'єднана Європа повинна взяти на озброєння досвід Скандинавських країн щодо створення суспільства загального благоденства, а не намагатися деформу-вати його котком інструкцій, обмежень та уніфікацій, які надхо-дять із штаб-квартири Європейського Союзу. Не особистість по-винна адаптуватися до глобалізації, а глобалізація — до особис-тості.