Концептуальна влада має чітко визначену ідеологію. Тому стаття 15 Конституції України, де сказано, що "жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова", в українській державі не виконується.

Суб'єктивна мета концептуальної влади — реалізація двох по-лярних суспільних систем і відповідних їм систем управління со-ціально-економічними процесами.

Систему управління, яка дотримується своєрідного принципу еквівалентності під час обміну виробленими людьми засобами життя (їжа, одяг тощо), умовно можна назвати справедливою си-стемою, а державу чи общину, яка живе за цим принципом, — суспільством соціальної справедливості.

Інша за метою концепція управління ґрунтується на пору-шенні принципу "еквівалентності". Таку концепцію життєуст- рою та відповідну їй систему управління можна назвати систе-мою егоїзму чи системою лихварства. Відомо, що 45 % сукупного доходу населення планети— у руках 358 лихварських банків-ських сімейних кланів, які утворюють Фінансовий інтернаціонал. Страхітлива диспропорція доходів у світі продовжує набирати темпи. За даними ООН (Доповідь ООН "Показники світового розвитку в 2000 році", квітень 2000 р.), на 57 % населення світу припадає лише 6 % світового доходу (близько 30 доларів щоміся-ця на людину). Це свідчить про те, що лихварська система життє- устрою домінує на планеті.

Система лихварства набула форми наддержавної корпоратив-ної фінансово-кредитної системи — своєрідної "ракової пухли-ни" планети. А диспропорція прибутків — справжня причина глобальної кризи цивілізації. Система лихварства визначається політекономічною парадигмою, що має назву неолібералізм і є ідеологією концептуального управління країнами "третього сві- ту", зокрема й Україною. Неолібералізм було розроблено як ідео-логію неоколоніалізму, яка понад півстоліття панує на планеті, захоплюючи дедалі більше території й населення.