Україна: поглад крізь роки

План

1. Неоколоніалізм

2. Україна: погляд крізь роки

3. Наддержавне управління Україною

4. Колоніальна адміністрація України

5. Момент істини для політичної "еліти"

Прагнення Заходу панувати над світом зумовлено об'єктивни-ми законами соціального буття. І він робить усе для того, аби встановити новий світовий порядок, який би відповідав його інтересам.

Під час "холодної війни" західною цивілізацією розроблено стратегію нового світового порядку — стратегію реалізації кон-цепції "золотого мільярда". Її суть полягає в нав'язуванні неза- хідним країнам соціального устрою, економіки, ідеології, полі-тичної системи та способу життя, подібних до тих, що існують у західних країнах. Концептуально це скидається на гуманну, без-корисливу й визвольну місію Заходу, який при цьому зображу-ється як осередок усіх можливих доброчинностей. І який ніби звертається до інших, незахідних народів: "Ми вільні, багаті й щасливі, хочемо допомогти і вам стати такими ж вільними, бага-тими й щасливими, як ми. Але для цього ви повинні виконувати всі наші поради".

Та все це на словах. Насправді Захід має намір довести намі-чені "жертви" до такого стану, щоб вони втратили можливість самостійно існувати й розвиватися, включити їх у сферу впливу й експлуатації західних країн, приєднати до себе не в ролі рівно-правних партнерів, а як зону колонізації. Ідеологічна обробка й система спокус роблять усе для того, аби "жертва" сама полізла в ярмо колонізації і при цьому була вдячна за те, що її колонізу-вали. Не виключається й насильство, бо всередині країни може точитися боротьба між різними категоріями громадян, які не ба-жають жити в колонії.

Тактика, яку використовує Захід, різноманітна і добре роз-роблена під час "холодної війни". Насамперед— це дискре-дитація всіх основних атрибутів суспільного устрою країни, що підлягає колонізації. Затим — дестабілізація її й сприяння кризо- вим явищам в економіці, державному управлінні, ідеології; роз-поділ населення країни на ворожі групи, партійні й релігійні осе-редки, підтримка опозиційних рухів, підкуп інтелектуальної елі-ти й привілейованого прошарку; пропаганда переваг західного способу життя, аби викликати в населення заздрощі до західного достатку і воднораз створити ілюзії, що цього достатку можна досягти у стислі терміни, якщо країна стане на шлях перетворень за західними зразками; перенесення соціальних хвороб західного суспільства, що подаються як прояв справжньої свободи особис-тості; надання такої допомоги колонізованій країні, щоб вона сприяла руйнуванню її економіки, породжувала паразитизм, ще й створюючи Заходові репутацію безкорисливого рятівника від "кошмарів" попереднього способу життя.

Однією з характерних рис колонізації є мирне вирішення про-блем, точніше — примусово мирне. Захід має потужний еконо-мічний, ідеологічний і політичний потенціали, щоб примусити обрану країну йти шляхом, який він визначить. А якщо потрібно, як у випадку з Сербією чи Іраком, може застосувати й силу.

Глобалізація — це особлива форма колонізації, внаслідок якої в колонізованій країні примусово створюється соціально-полі-тичний лад колоніальної демократії. Вона, вважає О. Зінов'єв, ".не є наслідком природної еволюції певної країни з огляду на внутрішні умови та закономірності її історично створеного соці-ально-політичного ладу. Це щось штучне, нав'язане країні ззовні і всупереч її історичним кореням і тенденціям еволюції. Глобалі-зація підтримується всією могуттю колоніалізму. До того ж коло-нізована країна втрачає її попередні міжнародні зв'язки. Через те, що руйнуються блоки країн, а також дезінтегруються великі країни, як у випадку з Радянським Союзом і Югославією. Інколи це робиться задля звільнення якогось народу (зокрема україн-ського) від гніту інших народів. Але частіше ідея звільнення й на-ціональної незалежності є ідеологічним засобом маніпулювання людьми".

За країною з обірваними колишніми зв'язками залишається видимість суверенітету. З нею встановлюються відносини як з рівноправним партнером, для більшості населення зберігаються попередні форми життя. Створюються осередки економіки захід-ного типу під контролем західних банків і компаній. Зовнішні атрибути західної демократії використовуються як засоби для маніпуляції народом. При цьому вражає те, що експлуатація країни в інтересах Заходу здійснюється незначною частиною на-селення колонізованої країни (колоніальною адміністрацією). Ця частина, що становить компрадорську та гендлярсько-лихвар-ську "еліту", за рахунок виконання цієї функції має високі при-бутки і життєвий стандарт, аналогічний вищим прошаркам насе-лення Заходу.

Колонізована країна доводиться до такого стану, що стає не-здатною до самостійного існування. У військовому відношенні вона демілітаризується настільки, що про жоден опір не може бути й мови. Збройні сили виконують роль стримування протес-ту населення і придушення можливих бунтів. До жалюгідного стану опускається рівень національної культури, а на її місце приходить західна псевдокультура. Населенню подається суро-гат демократії у вигляді розбещеності, послабленого контролю з боку влади; доступними стають розваги й системи цінностей, які звільняють людину від самовдосконалення та моральних об-межень.

Ми сьогодні добре знаємо, хто і як розпорядився можли-востями, які відкрилися після падіння "тотального контролю" в пострадянському просторі. На руїнах тоталітаризму місцева "еліта" побудувала для себе особливу езотеричну демократію, яка означає ліквідацію державного, соціального, ідеологічного та морального контролю за діяльність привілейованих груп сус-пільства. Відсутність такого контролю дуже швидко призвела до криміналізації еліти, до вакханалій тіньових практик. Справа не в тому, яка частина кримінальних елементів увійшла до складу "демократичної еліти". Справа в тому, що ця "демократія" за від-сутності будь-яких загальнообов'язкових норм і контролю неми-нуче породжує криміналізацію.

Україна: погляд крізь роки

Напередодні минулорічного святкування Дня незалежності га-зета "Труд" надрукувала дві невеличкі замітки стосовно сьогод-нішнього стану справ і перспектив українського народу. Замітка "По уровню жизни Украина на 80-м месте" досить ґрунтовно по-казала "досягнення" української владної "еліти" за 11 років прав-ління. "У черговій доповіді стосовно розвитку людства, — пише газета, — співробітники Програми розвитку, що діє при ООН, зокрема наголошують на значному погіршенні умов життя в краї-нах колишнього Радянського Союзу. Серед 173 країн світу Украї-на посіла 80 місце, знизившись за роки незалежності приблизно на 20 позицій. Щоправда, Міністерство закордонних справ України вважає, що експерти недооцінили нашу країну й використали зас-тарілі дані". Список очолюють Норвегія, Швеція й Канада, США на 6 місці, а Великобританія на 13. Серед пострадянських респуб-лік: Естонія — 42 місце, Литва — 49, Латвія — 53, Росія — 60. З країн колишнього соціалістичного табору (після України) роз-містилися Молдова — 105 місце і Таджикистан — 112.

Газета "Голос України" пише: "Ми серед світових лідерів. За корумпованістю". Так називається стаття, в якій повідомляєть-ся: "За даними організації "Тренспересфі інтернешенл", Украї-на у списку найкорумпованіших країн посідає 85-те місце із 102 (чим нижча позиція, тим вищий рівень корумпованості). Крім України, з індексом корумпованості 2,4 на 85-му місці — Грузія та В'єтнам".

Ще одна стаття газети "Труд": "Через 120 лет Украина обез- люднеет". Тут — інші дуже песимістичні статистичні відомості про Україну. Наведені дані просто вражають: "За перші шість місяців 2002 року кількість населення України скоротилася май-же на 200 тисяч чоловік. Кількість померлих перевищує кількість народжених у всіх регіонах України, до того ж багато наших громадян емігрують. Якщо так триватиме й надалі, то через 120 ро-ків жити в нашій країні буде нікому". Станом на 1 липня 2002 ро-ку, за даними Держкомстату, в Україні проживає 48,15 млн чо-ловік.

Факти будуть ще вражаючішими, якщо бодай стисло проана-лізувати показники статистичної звітності щодо стану економіки за період 1990-2000 роки.

1. Промислове забезпечення сільського господарства. Зменши-лося виробництво: тракторів у 26,3 раза; тракторних сівалок у 28,6; рядових жаток у 65,3; кормодробарок у 21,3; автонапу-валок для великої рогатої худоби у 26,9; мінеральних добрив у 2,1; хімічних засобів захисту рослин у 45,9 раза.

2. Виробництво автомобілів знизилось у 6,1 раза; металорізаль-них верстатів у 28,1; ковальсько-пресових машин у 30,4; ву-гільних очисних комбайнів у 7,4; рудникових електровозів у 14,6; велосипедів у 148,1; мотоциклів у 567,3; фотоапаратів у 375 разів.

3. Виробництво радіоприймальних пристроїв зменшилось у 21,3 раза; телевізорів у 60,5; магнітофонів у 352; персональних комп'ютерів у 5,1 раза.

4. Виробництво бавовняних тканин знизилось у 15,3 раза; вов-няних тканин у 11,1; лляних тканин у 29,8; шовкових у 41; пан-чішно-шкарпеткових виробів у 11,1; білизняного трикотажу в 37,3; верхнього трикотажу в 9,9; взуття в 14,6 раза.

5. Зменшилося виробництво м'яса в 6,8 раза; ковбасних виробів у 5,1; тваринного масла в 3,3; борошна в 2,5; продукції з нез-бираного молока в 9,2; жирних сирів у 2,7; цукру-піску в 3,8; крупів у 3,3; консервів у 3,8 раза.

6. Виробництво препаратів для лікування серцево-судинних за-хворювань зменшилося у 2,4 раза; протитуберкульозних пре-паратів у 5; вітамінних препаратів у 4,3 раза.

Останніми роками значно знизилося виробництво продукції машинобудування, металообробки, легкої промисловості, збіль-шилося — чорної металургії, паливної промисловості та електро-енергетики. Тобто, згідно з планами колонізаторів, місцевий ко-лоніальний уряд перетворив промисловість України з науко- місткої на переважно сировинну, зі спадом виробництва в усіх галузях. Якщо середньорічна кількість промислово-виробничого персоналу становила в 1990 році понад 7 млн чол., то в