Згідно з "Програмою розвитку України до 2010 року", підго-товленою експертами під керівництвом директора Інституту еко-номічного прогнозування Національної академії наук академіка В. М. Геєця, старіння основних фондів призведе до техногенних катастроф, значні кошти підуть на їх ліквідацію. Тобто, розпо-чавши лібералізацію ринку й руйнування промисловості за під-казками "західних учителів", Україна тепер має загрозу не тільки від закопаних відходів хімічної й оборонної промисловості, ядер-них реакторів, від застарілих ліфтів, а й від заводів, що вже дав-но не працюють.

Ті, хто стояв біля керма в Україні й розвалював СРСР, більш- менш щиро вважали, що вони готують країну до незалежності, демократії, цивілізованості, до становлення її як великої євро-пейської держави. Проте сьогодні тільки сліпий не бачить, що компрадорська й гендлярсько-лихварська політична еліта готує країну на роль американського протекторату. До того ж США всіляко заохочує процеси хаосу в державі, аби потому люд наш охоче прийняв місію американського миротворення.

Нинішня ситуація в Україні дуже нагадує Росію після жовт-невої (1917 р.) революції. Тільки-но сучасна "п'ята колона" захопила владу, як на доказ щирості своїх намірів Україна роззброїлась, проголосивши новий масонський лозунг "нейтра-літету", позаблоковості, без'ядерності", а заодно й розсіяла своїх колишніх спільників. Втім, одразу стало зрозуміло, що "світова ліберальна революція" й "новий світовий порядок" не поспішають нам на допомогу, а переможці готові до віролом-ства.

Якщо невдовзі економічна ситуація в Україні не зміниться, а лідери правової держави не зможуть запропонувати духовних орієнтирів, політика може зайти в глухий кут.

Безвихідь — через те, що з політикою люди пов'язують споді-вання поліпшити життя, побудувати суспільство, в якому вони будуть щасливими. Нинішні розчарування — через те, що полі-тика країни не може задовольнити цих сподівань. Відтак — гли-бока криза, в якій опинилася наша демократія, наша "незалеж-на" держава. Люди втрачають довіру до політиків, котрих вони вибирали. Настає ерозія не тільки морально-релігійних основ, а й самих засад правової держави.

У багатьох незахідних країнах релігія повертається нині як політичний фактор, особливо іслам. Відхрещуватися від небезпе-ки ісламського екстремізму та міжнародного тероризму, вважа-ти, що це не наші проблеми, для України було б дуже необачно. До того ж, певні "націоналістичні" кола розпалюють міжетнічну ворожнечу. Інакше чим пояснити, що колишній віце-прем'єр- міністр М. Жулинський на словах погоджується з тим, що від оподаткування слід звільнити всю вітчизняну видавничу продук-цію, незалежно від того, якою мовою вона видана, а до Верхов-ної Ради подає проект Закону України "Про внесення змін і до-повнень до деяких законів України з питань оподаткування в ча-стині, що стосується видавничої справи", де від оподаткування пропонує звільнити тільки видання українською мовою. Анало-гічний проект Закону подає і депутат П. Мовчан. Невже обом не зрозуміло, що вони порушують статтю 24 Конституції України, де записано, що не може бути привілеїв чи обмежень за мовними ознаками.

Так розпалюється ворожнеча між різними етнічними група-ми. Хоча сучасна правляча еліта епохи пострадянської незалеж-ності завжди вважала чи не найважливішим своїм досягненням саме низький рівень міжетнічного напруження. І справді: на тлі сусідніх держав Україна видається майже оазисом благополуччя і взірцем вирішення національних проблем. Принаймні на певно-му відрізку історії вдалося уникнути серйозних сутичок на міжна-ціональному ґрунті. Проте вже сьогодні очевидно, що міжнаціо-нальний мир — більше ілюзія, ніж реальність. Уже невдовзі може постати так зване російське питання і, на жаль, останнім часом в Україні здійснено чимало такого, аби цей момент наблизити. Концепція національної політики потребує перегляду — і не ку-луарного, а з залученням представників щонайширших соціаль-них прошарків і зацікавлених сторін. Згода має бути досягнута в результаті суспільного діалогу і домовленостей.

Україна розпочала нове тисячоліття, маючи досить неспри-ятливі соціально-демографічні показники. Швидкими темпами скорочується абсолютна кількість населення, відбувається його старіння. Однак непокоїть не тільки це. Небезпечна також люм-пенізація та соціальна маргіналізація значної частини населен-ня. Соціальна піраміда дедалі зриміше деформується — соціаль-ний буфер (середній прошарок) між низами чи, точніше, соці-альним дном і верхами дедалі тоншає. Цей негативний процес потребує не лише уваги, а й досить енергійних протидій. Висо-коосвічені люди в Україні не витримають принизливого зсуван-ня їх у прірву. Чи не станеться соціального вибуху? Про це слід пам'ятати компрадорській і гендлярсько-лихварській політичній "еліті".

Зовнішньоекономічний аспект сучасної політичної ситуації в країні обумовлюється наявністю і впливом трьох потужних фак-торів: фінансової залежності країни від західних міжнародних організацій; енергетичної залежності від Росії та країн СНД; за-цікавленості в просуванні української зброї на міжнародні ринки (включаючи країни "третього світу" і СНД).

Фінансова залежність України від західних міжнародних організацій змушує керівництво країни шукати шляхи входжен-ня в західні бюрократичні структури, військові організації та Європейський Союз (ЄС). Однак існують об'єктивні обмеження орієнтації на ЄС і НАТО, і то — дедалі жорсткіші. Так, з майже 200 ділових пропозицій і проектів, що їх запропонували укра-їнські партнери, західні інвестори підтримали тільки 12-15 від-сотків.

До того ж західні кредитори намагаються активно впливати не тільки на зовнішню, а й на внутрішню державну політику, ви-магаючи від уряду України виконання навіть нереальних рішень. Взяти хоч би шантаж МВФ затримати надання чергового креди-ту в розмірі 90 млн доларів, якщо уряд України введе податок на експорт соняшнику. Політика подвійних стандартів МВФ прояв-ляється і в ситуації збільшення тарифів на комунальні послуги та житло до 100 відсотків реальної вартості при фактичному замо- роженні заробітної плати. І все це відбувається на тлі так званої боротьби Заходу за права людини. А коли людям не виплачують пенсії та заробітну плату, Захід зумисне мовчить про права лю-дини, зобов'язуючи уряд збільшити тарифи на комунальні послу-ги і житло, створюючи соціальне напруження в суспільстві.

Можна констатувати, що заокеанські позички, здійснювані українським урядом, і життя за вказівками МВФ стимулювали в економіці України розвиток скоріше негативних, ніж позитивних процесів.

Тим часом фінансова залежність України від західного світу має довгостроковий характер, і ще довго обумовлюватиме пози-цію політичного істеблішменту держави при вирішенні як внут-рішньополітичних, так і зовнішньополітичних проблем.

Слід особливо наголосити, що через несприятливу для Ук-раїни ситуацію на міжнародному ринку, а також у зв'язку зі значним падінням виробничого потенціалу української палив-но-добувної та металопереробної промисловості традиційна зацікавленість компрадорів у просуванні на зовнішні ринки то-варів продовольчої групи, а також продуктів виробництва чор-ної та кольорової металургії, вугільної й хімічної промисло-вості — явно знижується. Проте, дбаючи про власні інтереси, компрадори сподіваються вступити до Всесвітньої торговель-ної організації, плекаючи надію на пільгові умови торгівлі ме-талом та іншою сировиною. Нічого з цього не вийде. Бо проф-спілки сталеливарної промисловості США та Західної Європи досить впливові й не дадуть можливості впроваджувати демпін-гові ціни. Проте й вартість металу, після наведення ладу в палив-но-енергетичному секторі, буде іншою, далекою від демпінгової й неконкурентоспроможною на світовому ринку. Залучаючи вихідців із Західної України, мало розвиненої в промисловому відношенні, на керівні посади в міністерствах і відомствах Лі-вобережної та Центральної частин країни, влада буцімто рятує єдність держави. Практично ж — руйнує економічний потен-ціал східних регіонів. Адже, не маючи досвіду управління про-мисловими підприємствами, пройшовши школу американсько-го менеджменту, ці керівники далекі від реалій життя промис-лових районів і підприємств. їхні рішення спиралися на досвід чиновників міністерств і відомств, які відстоювали власні інте-реси й набивали грошима свої кишені за надання різних ліцен-зій, квот тощо. Відсутність у міністрів відчуття реальності, ха-барництво, компрадорство й віртуалізація економіки призвели до повного розвалу промисловості, безробіття і соціального напруження.

Необхідно також збагнути, що російська компрадорська елі-та, однозначно орієнтована на експорт сировини з Росії на Захід, прямо й безпосередньо зацікавлена в подальшій руйнації еконо-мічного потенціалу Донбасу, Дніпропетровська, Запоріжжя та інших промислових районів, які ще й донині залишаються їхніми головними конкурентами. Технологічно дії російських олігархів сягають далеко за межі цінової політики щодо газу та нафти, аж до лобіювання інтересів українського націоналізму. Не випад-ково засоби масової інформації Росії, що фінансуються сировин- никами й тісно пов'язаними з ними фінансовими олігархами, ши-роко рекламують українських націоналістів, використовуючи їхні дії у своїх корисливих цілях. Дуже непросту позицію тут зай-мають також українські ліві, які, організовуючи страйки й без-ладдя у східних регіонах, знову ж таки, фактично лобіюють інте-реси російських компрадорів.

НАТО виявляє неабияку зацікавленість у використанні Яво- рівського полігону та інших військових об'єктів на українській території, у проведенні спільних військових навчань. Однак це не дає підстав увійти країні до євроатлантичного співтовариства. Загравання з НАТО заважатиме Україні розвивати власний вій-ськово-промисловий комплекс. Адже конкурентів на ринку зброї надто багато і поява тут ще однієї держави не вигідна ні