УДК [025.171:929:551,46(477)Біляєв I.] :027.54(477) Людмила Шипко,

наук, співробітник НБУВ, канд. іст. наук

ДОКУМЕНТНА СПАДЩИНА АКАДЕМІКА НАН УКРАЇНИ В. L БЄЛЯЄВА ЯК ДЖЕРЕЛО У ВИВЧЕННІ ПРОБЛЕМ ЕКОЛОГІЇ, ОКЕАНОЛОГІЇ ТАПРИКЛАДНОЇ МАТЕМАТИКИ

Проаналізовано документний склад особового фонду видатного вченого- океанолога, академіка НАН України В. I. Беляева, що перебуває на зберіганні в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Матеріали даного фонду є важливим складником культурного і наукового надбання в суспільстві знань як інформаційне джерело у вивченні проблем екології, океанології та прикладної математики.

Ключові слова: В. І. Беляев, документна спадщина, особовий фонд, НАН України, суспільство знань, інформаційне джерело, екологія, океанологія, прикладна математика.

Документна спадщина видатних вчених України все частіше стає об'єктом наукових досліджень. До когорти провідних науковців, які збагатили своїми дослідженнями вітчизняну науку, належить й ім'я Валерія Івановича Беляева - видатного вченого в галузі метеорології та океанології, фахівця з математичного моделювання складних систем в оболонках Землі - атмосфері, гідросфері та техносфері, академіка Національної академії наук України (далі - НАН України) (з 1988 p.), лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (2000р., посмертно).

Особовий архівний фонд академіка НАН України Валерія Івановича Беляева, що перебуває на зберіганні в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України, виступає важливою джерельною базою для розвитку науки та освіти України. Презентація індивідуального та колективного наукового досвіду, зафіксованого в архівних документах фонду вченого, слугує цінною інформацією для сучасних науковців. Перспективним у справі збереження документних матеріалів архівного фонду В. І. Беляева є застосування на практиці одного із актуальних, в умовах розвитку інформаційного середовища, способів передачі цінностей національних фондів - вільного доступу до рукописних та рідкісних фондів в електронному середовищі. Відтак, збереження документних матеріалів особового фонду В. І. Беляева, як важливої частини культурної спадщини суспільства та використання його наукового досвіду, є нагальним завданням на сьогодні. Тож зазначена документна спадщина потребує включення у систему інформаційних ресурсів суспільства та інформаційного середовища сучасного світу в цілому.

Беляев Валерій Іванович народився 14 жовтня 1931р. в м. Пушкино Ленінградської області (РРФСР) в родині службовців. Шкільні роки Валерія Івановича співпали з періодом Великої Вітчизняної війни. У десятирічному віці він з батьками переїжджає до Вологодської області, де родина залишається до закінчення блокади Ленінграда. 1949 р. закінчив середню школу і вступив на фізичний факультет Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова (далі-МДУ). Після захисту дипломної роботи і присвоєння кваліфікації «фізика», В. Беляева залишають на факультеті для викладацької роботи. В 1954 р. він вступає до аспірантури МДУ, обравши темою свого дослідження проблему кристалізації води, що піддається турбулентному перемішуванню. 1958 р., після успішного захисту кандидатської дисертації, йому присуджено вчену ступінь кандидата фізико-математичних наук. Рішенням Вченої ради факультету В. Беляева залишають на кафедрі фізики моря на посаді молодшого наукового співробітника для продовження наукових досліджень. Протягом 1959— 1962 pp. - старший науковий співробітник Інституту прикладної геофізики моря АН СРСР (м. Обнінськ, Московська область, РРФСР)

В листопаді 1962 р. В. І. Беляев прийняв пропозицію директора Морського гідрофізичного інституту АН УРСР в м. Севастополі (далі -МГІ АН УРСР) А. Г. Колесникова очолити відділ математичного моделювання, в 1964 р. захистив докторську дисертацію 2, а з 1966 р. обійняв посаду заступника директора з наукової частини МГІ АН УРСР.

В цей період вчений приступає до вирішення теоретичних проблем в області фізики океану, фізики атмосфери і фізики руслових потоків. Значна частина цих результатів отримана В. І. Бєляєвим спільно з членом - кореспондентом АН УРСР А. Г. Колесниковим, учнем якого він був 3. Також науковець досліджує проблему негативного впливу на навколишнє середовище промислового виробництва. Його цікавлять особливості вертикального обміну вод і закономірності розповсюдження радіоактивного забруднення. Проведені вченим дослідження Чорного моря на предмет його забруднення радіонуклідами завершились побудовою карти концентрації радіоактивності. Ним виконано цикл робіт зі створення методів об'єктивного аналізу океанографічних полів - методів побудови карт на ЕОМ і планування океанографічних вимірювань. Сукупність наукових досягнень В. І. Беляева цього періоду сприяла отриманню вченим у 1968 р. звання професора зі спеціальності «Геофізика», а через чотири місяці за суттєвий внесоку науту звання члена-кореспондента АН УРСР4.

У 1972 р. вчений переходить працювати в Інститут біології південних морів ім. О. О. Ковалевського АН УРСР та організовує там відділ математичного моделювання. В цей час В. І. Бєляєв приступає до розробки нового наукового напряму, який сприяв формуванню наукової школи - математичного моделювання морських екосистем. В. І. Бєляєвим була розроблена теорія посилення фотосинтезу фітопланктона крупно- масштабною тербулентністю (УФФТ)5.

У 1979 р. В. І. Бєляєв на запрошення нового директора МГІ АН УРСР академіка Б. А. Нелепо повертається до Інституту завідуючим відділом моделювання морських систем. Поступово вчений переходить до розробки методики математичного моделювання морських екосистем, пелагічних і прибережних. Протягом 1986-1999 pp. очолює відділ оптики і біофізики океану. В 1987 р. ним було опубліковано монографію «Моделирование морских систем», яка увібрала в себе усі дослідження, що стосувалися глобальної екології, охорони природного морського середовища, раціонального використання інформації та розробки систем управління морськими ресурсами. Ця монографія поклала початок циклу робіт, включаючи і