УДК: 539.12

ЛЕБІДЬ С.Г., ГОЛОДНЮК Н.А., ОНИЩЕНКО О.О.

Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв

Лебідь С.Г., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри екології та природокористування МДГУ ім. Петра Могили

Голоднюк Н.А., старший викладач кафедри екології та природокористування МДГУ ім. Петра Могили

Онищенко О.О., магістрант кафедри екології та природокористування МДГУ ім. Петра Могили

ПРОБЛЕМИ ДООЧИЩЕННЯ ПИТНОЇ ВОДИ МІСТА МИКОЛАЄВА

У статті наведено результати екологічного стану питної води в м. Миколаєві. Особливу увагу приділено проблемі вибору методів її очистки.

Here are given results of studying ecological condition of drinking water over Mykolayiv region. Special attention is paid to the methods of water's cleaning.

У доповіді комісії ООН із проблем навколишнього середовища відзначається:

сьогодні у світі близько 1,1 мільярда чоловік не має у своєму розпорядженні чистої питної води, а до 2032 року їхнє число може зрости - до 2,7 мільярдів;

кожен другий вживає воду, що не пройшла адекватного очищення;

щорічно від уживання неякісної або інфікованої води вмирає близько 10 мільйонів чоловік.

Забезпечення водою населення України в повному обсязі ускладнюється через незадовільну якість води водних об'єктів. На сьогодні в Україні не залишилося жодного поверхневого водного об' єкта, який би за екологічним станом належав до водних об'єктів першої категорії.

Основні джерела прісної води на території України - стоки річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Донця, Дунаю з притоками, а також малих річок північного узбережжя Чорного та Азовського морів. Значна частина населення України використовує для своїх життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації.

З метою забезпечення населення та народного господарства необхідною кількістю води в Україні збудовано 1087 водосховищ загальним об'ємом понад 55 млрд. куб. метрів, 7 великих каналів довжиною близько 2000 кілометрів з подачею на них понад 1000 куб. метрів води за секунду, 10 великих водоводів великого діаметру, по яких вода надходить у маловодні регіони України.

Основними причинами незадовільної якості води водних об'єктів є низька ефективність роботи очисних споруд каналізації, скидання в річки без очищення забруднених зливових стоків з територій підприємств і населених пунктів, відсутність полігонів по утилізації промислових відходів, забруднення відходами водозахисних зон, ерозія земель. Отже, проблема якості питної води є досить актуальною для будь-якого регіону України, в тому числі й для Миколаєва.

Для вжиття ефективних заходів щодо поліпшення ситуації з питною водою в регіоні необхідним є, передусім з' ясувати її стан, тобто проаналізувати дані фізико-хімічного, бактеріологічного аналізів тощо. У цьому зв'язку, мета даної роботи полягає в дослідженні якості питної води в місті Миколаєві на основі проведення аналізу щомісячних її проб, проведених на Інгулецьких очисних спорудах за період 2005-2007 роки.

Оскільки якість питної води залежить не тільки від джерела її використання, а й від стану системи водопостачання та очисних споруд, розглянемо спочатку саме ці системи.

На даний час у місті Миколаєві послуги з водопостачання та водовідведення надає міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал".

На кінець 2006 року централізованим питним водопостачанням було забезпечено 415,1 тис. осіб, що складає 82,2 %.

Кількість населення, охопленого

централізованим питним водопостачанням без систем водовідведення - 70,1 тис. осіб, що складає 13,87 %.

Загальна кількість будинків, обладнаних централізованим питним водопостачанням - 38770 од., з них встановлено побудинкових лічильників холодної води станом на 01.01.07 - 25100 од., що становить 64,7 %.

Загальна кількість будинків, обладнаних централізованим гарячим водопостачанням - 848 од., з них встановлено побудинкових лічильників гарячої води станом на 01.01.07 - 68 од., що становить 8,1 %.

Протягом 2006 року відпущено всім споживачам 31,1 млн. м3 води, у тому числі населенню 23,2 млн. м3. Загалом подається в місто питної води більше, ніж реалізується споживачам.

Витік та невраховані витрати води в 2006 році склали 33,875 % до води, відпущеної всім споживачам.

Станом на 01.01.07 у місті нараховується 1040,9 кілометрів водопровідних мереж, з них старих й аварійних - 87 (8,4 %), каналізаційних мереж - 636,3 кілометри, з них аварійних - 124,7 (19,6 %).

Очисні споруди водопроводу та каналізаційні очисні споруди м. Миколаєва морально і фізично застарілі. Будувались вони з перспективою збільшення потужностей і на даний час завантаженість більшості їх недостатня, що веде до перевитрат електроенергії.

Неможливість своєчасної заміни чи реконструкції мереж і об'єктів водопостачання та водовідведення призводить до щорічного збільшення старих та аварійних мереж, відсотка замортизованого обладнання, що у свою чергу, веде до збільшення аварійних ситуацій і погіршення якості послуг, що надаються.

Водопостачання м. Миколаєва може здійснюватися із двох джерел: р. Дніпро та Жовтневого водосховища. Через значне забруднення місцевих джерел водопостачання, головний водозабір м. Миколаєва знаходиться на р. Дніпро в 70 кілометрах від міста. Жовтневе водосховище, яке є резервним джерелом водопостачання, наповнюється водою з р. Інгулець через мережу каналів Інгулецької зрошувальної системи.

Оновним джерелом питної води для міста є водовід "Дніпро - Миколаїв" довжиною близько 73 кілометри, перша нитка якого була введена в експлуатацію в 1979 році, а друга повністю добудована в 2002 році. Водозабір знаходиться в с. Нікольське, Херсонської області, потужністю 280 тис. м3 води на добу до насосної станції водопроводу 1-го підйому, звідки непідготована вода транспортується на очисні споруди водопроводу. Вода, яка підлягає частковому фізичному обробітку та мінімальному обробітку хлором транспортується на очисні споруди