Потужність очисних споруд водопроводу міста Миколаєва дорівнює 190 тис. м3 води на добу. На очисних спорудах знаходиться насосна станція другого підйому, яка складається з трьох водонапірних веж, висотою 62, 65 і 75 метрів.

Очисні споруди водопроводу будувалися трьома чергами. Реконструкція та модернізація очисних споруд з моменту вводу в експлуатацію третьої черги, з 1979 року і дотепер, не здійснювалася, на теперішній момент, очисні споруди в аварійному стані, не відповідають загальноєвропейським стандартам, хоча Міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал" стверджує, що після очистки вода відповідає ГОСТу 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль качества". Загальний знос очисних споруд складає 43 %.

Технологічна схема очищення води складається з наступних стадій очищення та обробки: фільтрування, коагулювання, знезараження, відстоювання. Очищена на швидких фільтрах вода надходить у резервуари чистої води ємністю 19 тис.куб.м. Оцінка загального стану очисних споруд водоканалу засвідчує, що виробничий ресурс споруд повністю вичерпаний. Спостерігається наявність значних пошкоджень контактних резервуарів (що спричиняє значні витоки води), фільтраційних відсіків, та самих споруд. Якість води з водоводу "Дніпро - Миколаїв" визначена Горводоканалом як задовільна. Зроблено висновок, що очисні споруди ще взмозі підтримувати показники якості питної води в межах стандарту без широкого застосування коагулянтів та процесу седиментації. Але під час пікових навантажень на очисних спорудах застосовується вода з Жовтневого водосховища, якість води якого знаходиться поза припустимими межами стандарту. Зважаючи на це, проблемою в даному випадку є відсутність функціонуючого контактного резервуару для попереднього хлорування сирої води, побудованого ще в 1958 році для технологічної лінії на 40 тис. куб.м./ добу.

Після очисних споруд розподільчими трубопроводами загальною довжиною близько 1000 км і за допомогою 21 підвищувальної насосної станції водопроводу очищена питна вода подається споживачам міста цілодобово. На сьогоднішній день середньодобове споживання води складає близько 170 тис. м3, з яких 80 % споживається населенням (централізованим водопостачанням користується близько 83 % населення м. Миколаєва).

Система трубопроводів зношена і потребує капітального ремонту, оскільки строк експлуатації деяких мереж перевищує 50,60,70 і навіть 80 років. Близько 55 кілометрів мереж знаходяться в аварійному стані, як наслідок - втрати очищеної питної води в мережах досягли рівня 34 % від загального водоспоживання (в середньому щодоби відбувається 8 пошкоджень на мережах водопостачання).

Отже, яка вода поступає в крани водоспожива- чів у місті Миколаєві? Зупинимось на даних проведеного моніторингу за 2005 -2007 роки.

За проведеним аналізом вмісту фтору 20052007 років у питній воді міста Миколаєва питна вода не відповідає нормі вмісту показника фізіологічної повноцінності питної води - фтору, який повинен міститися в межах 0,7-1,5 мг/дм3 для кліматичного поясу, в якому знаходиться місто Миколаїв. Найвищий вміст фтору в питній

Аналіз зміни водневого показника (рН) за 2005-2007 роки показав, що показник відповідає нормі. Норма становить 6,5-8,5. Але рН є непрямим показником ефективності очищення води на спорудах водопроводу. Його значення не повинно виходити за межі 6,8-7,0. Як видно з графіку моніторингу рН 2005-2007 років жодний показник не входить в ці межі. Така ситуація є епідемічно небезпечною і потребує проведення спеціальних заходів на спорудах водогону.

Отже, питна вода з такими показниками рН рекомендована для людей з пониженою кислотністю і не несе прямої загрози здоров'ю людини. Але потрібно звернути увагу на ефективність очищення води на спорудах водогону. Коагуляція протікає нормально, коли рН води знаходиться в межах 8,5-9. При зменьшенні рН нижче 8,5 відбувається порушення процесу гідролізу алюмінію. Для воді був зафіксований у 2006 р. у травні (див. графік 1) і склав 0,35мг/дм3, але навіть ця концентрація оцінюється як гостро недостатня. Крім того, як видно з графіку з переходом на воду із Дніпра в 2007 році, концентрація фтору знизилася в порівнянні з 2005-2006 роками, що ще погіршило ситуацію. В середньому, в порівнянні з 2005 роком концентрація знизилася на 0,028 мг/куб.м, а в порівнянні з 2006 роком - на 0,036 мг/куб.м. При такій концентрації зростає відсоток серед населення по захворюваності на карієс. Отже, можна зробити висновок про гостру необхідність розробки та введення технології фторування питної води на очисних спорудах міста Миколаєва. Але на сьогодні фторування питної води не планується через ряд проведених досліджень на очисних спорудах із доступними реагентами по фторуванню води. Відмова від фторування аргументована великою кількістю баластних хімічних речовин, які утворюються внаслідок цього процесу.

висвітлення води за допомогою реагентів потрібний інтервал рН складає 6,5-8,5.

Каламутність також є непрямим показником ефективності очищення води, зокрема від вірусів, на спорудах водопроводу. Її концентрація не повинна перевищувати значення 0,5 мг/дм3. З графіку 3 видно, що у вересні 2005 р. цей показник перевищував норму на 0,2 мг/дм3. В 2006 році цей показник піднімався до граничнодопустимого значення. Така ситуація є епідемічно небезпечною і потребує проведення спеціальних заходів на спорудах водогону і використання засобів масової інформації для попередження населення. В 2007 році з переходом на споживання води з Дніпра цей показник перестає сягати гранично-допустимої концентрації, але це не є підставою для припинення ведення моніторингу по каламутності з 2007 травня.

Отже, рекомендовано відновити вимірювання концентрації каламутності питної води для попередження епідемічно-небезпечних ситуацій.

Кольоровість