та концентрація залишкового алюмінію є також непрямими показниками ефективності очищення води від вірусів. Але за період 2005-2007 років дані показники не перевищили гранично-допустимих значень (для кольоровості до 20 градусів та для концентрації залишкового алюмінію - до 0,2 мг/дм3).
Окислюваність є інтегральним компонентом, концентрація якого може охарактеризувати якість питної води з кількох сторін. Як свідчать дані, окислюваність перевищує норму 4 мг/куб.дм на 2,25-5,25 мг/куб.дм.
На сьогодні видалення органічних речовин з води на очисних спорудах міста Миколаєва не є ефективним. Подальша обробка газоподібним хлором води, яка покликана видалити бактерії та живу органіку, призводить до утворення хлорорганічних з' єднань, за вмістом яких не проводиться моніторинг у лабораторіях очисних споруд. Обласна Санстанція вимірює на хромотографі таку хлорорганічну речовину, як тригалогенметан (хлороформ, тетрахлорвуглець, дибромхлорметан) один раз на квартал. На березень 2007 року його вміст складав 0,24 мг/ куб.м, що в 2,4 рази перевищує ГДК (ДсанПіН № 2.04.02-84). Його середньорічний показник за 2007 рік перевищує гранично допустиму норму за стандартом, який прийнятий в Європейському союзі майже на 60 %.
Хлорорганічні з'єднання (ХОС) - гексахлоран, гексабензол, ДДТ та ін. добре розчиняються в жирах і ліпідах, тому накопичуються в нервових клітинах, блокують дихальні ферменти в клітинах. Хлорорганічні з' єднання відносять до суперекотоксикантів - чужорідних речовин, які відрізняються унікальною біологічною активністю. До хлорорганічних з' єднань відносять також поліхлорирований діоксин, дібензофуран, біфеніл, а також хлорорганічні пестициди.
Небезпека хлорорганічних з' єднань полягає не стільки в гострій токсичності, скільки в кумулятивній дії і віддалених наслідках. У даний час визнана неприпустимою присутність діоксину в продуктах харчування, повітрі і питній воді. Проте досягти цього практично неможливо. Тому санітарно-гігієнічними
Отже, можна зробити висновок, що вміст хлоридів за період 2005-2007 років не перевищує ГДК, а в 2007 році концентрація хлоридів, у порівнянні з 2006 роком, зменшилася на 0,9 мг/куб.м.
Сольові атропатії мають коефіцієнт кореляції з твердістю питної воді 0,65, що характеризується як значний зв'язок. З графіка 6 видно, що службами і органами охорони природи більшості розвинених країн встановлені норми допустимого надходження діоксину в організм людини, а також граничнодопустимі концентрації або рівні його вмісту в різних середовищах. В Україні такі норми не встановлені і питна вода не перевіряється на концентрацію цих речовин.
На сьогодні головна проблема якості питної води на Миколаївських очисних спорудах - видалення органічних речовин. Через високу концентрацію органічних речовин при обробітку води хлором утворюються хлорорганічні з' єднання. Для уникнення утворення великої кількості хлорорганічних речовин потрібно зменшити окисненість води. Спосіб здійснити це - тема окремих досліджень, які на сьогоднішній день ведуться Інститутом колоїдної хімії (м. Київ).
Керівник лабараторії зазначених вище очисних споруд константує, що з переходом на воду з Дніпра дози хлору зменшились у порівнянні з 2005-2006 роками. Щонедільно дослідним шляхом у лабараторії очисних споруд міста Миколаєва визначається доза хлору, яка потрібна, в залежності від показника хлоропоглинання, який міняється щоденно. Обираються оптимальні значення. Дійсно, як видно з графіка зміни концентрації хлоридів, у 2007 році найвища концентрація склала 47 мг/куб.м, тоді як ще в 2006 році вона сягала 56 мг/куб.м. В 2005 році середнє значення концентрації хлоридів становило 46,33 мг/куб.м, в 2006 - 43,25 мг/куб.м, а в 2007 знизилася до 33,75 мг/куб.м, що говорить про значне покращення показників води на вході (до очищення, адже первинне часткове хлорування здійснюється ще в місті водозбору, в селі Нікольському, за 72 кілометри від Миколаєва). Показники по концентрації хлоридів не перевищують встановленого ГДК - 250 мг/куб.м
концентрація солей магнію та кальцію, що зумовлюють твердість води за 2005-2007 роки значно перевищує ГДК. Отже, є вірогідність підвищеної захворюваності на сольові атропатії по місту Миколаїву. Хоча в 2007 році концентрація вказаних солей значно зменшилась у порівнянні з 2006 і 2007 роками.
У цілому можна зробити висновок, що в порівнянні з 2005-2006 роками за 2007 рік якість питної води покращилася. Але на очисних спорудах міста Миколаєва відсутній відділ паразитології, через заборону зберігати культури мікроорганізмів, і в питній воді не визначаються гельмінти, коліфаги та інші мікроорганізми, на вміст яких вода повинна перевірятися щомісяця. Такі спостереження ведуться в санстанції міста Миколаєва один раз на квартал.
Джерелом забруднення води може стати також система розподілу води та її окремі вузли. У системі водопостачання відбувається зростання популяції мікроорганізмів, а надмірне хлорування води проблеми не вирішує. Основна небезпека при експлуатації мереж водопостачання пов' язана з корозійним їх руйнуванням, внаслідок якого відбувається вилуджування важких металів з труб, зварних швів тощо.
Все вищевикладене дозволяє зробити висновок, що питна вода в багатьох випадках потребує доочищення на місці споживання. Отримати невелику кількість води поліпшеної якості можна за допомогою малих систем водоочищення, які в залежності від завантаження пом' якшують, опріснюють, знезаражують воду, видаляють органічні домішки і залишки дезінфектантів, а в деяких випадках і важкі метали.
Останнім часом набуває широкої популярності використання побутових фільтрів для доочищення води. Проте далеко не всі споживачі мають інформацію про те, як безпечно й ефективно експлуатувати цей пристрій. Не можна вживати в "сирому" вигляді воду, очищену побутовим фільтром, особливо якщо фільтр використовується не постійно, а епізодично. Адже коли сорбційним фільтром не користуватися довгий час, на
