УДК 504:371 Мазуркевич Л.І.

Проблеми шкільної екологічної освіти

Першочерговим завданням світового співтовариства є відвернення можливої глобальної екологічної катастрофи. Екологічна освіта і виховання населення - обов'язкова умова розв'язання сучасних екологічних проблем, і особливе місце в цьому процесі займає робота з дітьми, починаючи з найбільш раннього віку.

Незважаючи на те, що дитячі "жарти" іноді завдають відчутної шкоди природі (лісові пожежі, знищення корисних видів тварин і рослин тощо), діти особливо яскраво сприймають навколишній світ, їм органічно властива любов до тварин, рослин, птахів, квітів. Адже, на відміну від більшості дорослих, діти не вважають себе таким собі "царем природи", що дивиться на підвладне царство зверхньо.

Одним із важливих завдань екологічного виховання й освіти слід вважати збереження такого ставлення до природи.

При цьому відповідно зростає статус екологічної освіти, що забезпечує засвоєння знань про довкілля, формування екологічно доцільних навичок поведінки в ньому.

Екологічну освіту не слід розглядати як один з нових навчальних предметів у системі традиційних. Її необхідно включати до чинних програм з різних дисциплін шкільного курсу протягом усіх років навчання.

Сучасна школа створює традицію викладання екології, складаються різноманітні програми, що відрізняються методологічно, змістовно, методично. Розробка початкового ступеня екологічної освіти ускладнюється існуючою практикою організації навчальних курсів за принципом понятійної інтеграції, який, безумовно, спрощує орієнтири сучасної філософії пізнання.

Прагнення розвинути у дітей навички екологічної культури, ознайомити їх з "живою етикою" екологічного імперативу зумовило обгрунтування, розробку й апробацію програми "Природознавство" [1-3]. Фундамент її - філософія холізму, головна ідея - з'ясування і прогнозування адаптації організмів усіх рівнів в різних середовищах і між собою у просторі і часі.

Мета програми - сформувати у дитини цілісну картину світу, уявлення про самоорганізацію, саморозвиток природи, пояснити взаємовідносини тваринного, рослинного й антропогенного світів. Така мета реалізується при адекватному тлумаченні загальних екологічних питань з позиції сучасної теоретично-методологічної інтеграції.

Завдання курсу є формування елементарної екологічної культури учнів, нагромадження морально-етичних уявлень, виховання загальнокультурних елементів та ерудиції, розширення знань про пристосовні можливості людського організму.

Передбачається розвиток у школярів інтересу до вивчення живої природи, розуміння взаємозв' язків і єдності живих організмів, цілісного сприйняття явищ і процесів, еволюційного погляду на середовище проживання. Основою змісту курсу є питання виникнення, розвитку і взаємодії живих організмів та їх поєднання. У процесі вивчення курсу учні з' ясовують особливості проявів живої та неживої природи, основні процеси життєдіяльності тварин і рослин, відмінність рослинних і тваринних організмів, пристосування до проживання в різному середовищі, вплив екологічних чинників, складність біотичних відношень, різноманітність пристосування до умов життя, причини й показники існування біоценозів. Особлива увага приділяється вивченню життя на рівні біомів, що наближає школярів до реальності. Спираючись на синтетичну еволюційну теорію, курс дає уявлення про шляхи виникнення життя на Землі, історичний розвиток органічного світу, основні ароморфози (клітинні, фотосинтез, статевий процес, наземність дихання, голонасінні, покритонасінні, плацентарні, теплокровні). Учні логічно, обгрунтовано вивчають геохронологію "дерева життя", відзначаючи якісні переходи ер і періодів.

З урахуванням соціобіологічного характеру виду Людина розумна є доцільним звернення до питання екології людини і її життєзабезпечення. Учні простежують основні етапи і причини антропосоціогенезу, оцінюють вплив людини на живу природу й перспективи цього впливу, оволодівають інтегративними знаннями та вміннями з орієнтування, сигналізації, водопостачання, харчування, профілактики захворювань і протидії негативним чинникам середовища.

Пропонований курс пройшов апробацію протягом 1992-1997 років у навчальних закладах України та Білорусі. Отримані результати свідчать про плідність та ефективність обраного напрямку.

Екологічна освіта - це інтегруючий чинник, який забезпечує взаємозв'язок між природним та гуманітарним знанням, між морально-етичним і трудовим, правовим та економічним, патріотичним і фізичним вихованням і таким чином сприяє формуванню особистості, яка матиме уявлення про цілісну сучасну наукову картину світу.

У кожній зі шкільних дисциплін послідовність вивчення взаємодії суспільства і природи має п'ять етапів.

На першому етапі у школярів формуються мотиви необхідності і бажання, прагнення й інтересу до пізнання об'єктів та явищ живої природи і людини як природної істоти.

На другому етапі розглядаються проблеми як наслідок реальних суперечностей між людським суспільством і живою природою. Пізнавальний інтерес на цьому етапі розвивається на основі дослідження діяльності людини як екологічного чинника, її економічної і позаекономічної оцінок, початкової характеристики екологічних проблем і уявлень щодо прогнозування можливих змін у природних системах.

На третьому етапі досягається усвідомлення школярами історичних причин виникнення сучасних екологічних проблем, розглядаються шляхи їх розв'язання на основі міжнародного співробітництва.

На четвертому етапі розкриваються наукові основи оптимізації взаємодії людини і суспільства з екологічними системами на базі ідей охорони природи, керованої еволюції і перетворення біосфери на ноосферу.

П'ятий етап - практичний - є важливим у формуванні відповідального ставлення до природи. На цьому етапі забезпечується реальний внесок школярів у справу охорони довкілля, оволодіння нормами і правилами поведінки в природному середовищі.

Така послідовність вивчення взаємозв'язків людини і природи дає змогу поглибити знання учнів за допомогою встановлення залежності між біосистемами і людською діяльністю і сприяє розвитку мотивів охорони здоров'я людини, середовища її існування, зростання інтересу до екологічних проблем і потреб, особистої участі в їх розв'язуванні.

Предмети природничого циклу повинні формувати знання про закони природи і вміння використовувати їх в інтересах людини, знайомити зі структурою і функціями біосфери, різними формами життя,