Таким чином, з боку природи на людей сьогодні діє два негативних зв'язки - біологічний, який характеризує негативну реакцію біосфери на людство, як суперактивний вид біоти, що витісняє інші види з їх традиційних екологічних ніш, та бумеранговий. Останній - це прояви погіршення стану навколишнього природного середовища внаслідок техногенного впливу.

Ці негативні дії природного середовища подвійного походження сприймаються людством як одна сукупна - погіршення стану навколишнього середовища. Люди відносять це погіршення цілком на рахунок техносфери, що принципово невірно. Тому одне з головних завдань науки - розділити ці два зворотні зв'язки з метою точного визначення негативних наслідків техногенної діяльності. Це допоможе знайти відповіді на важливі проблеми сучасності, зокрема на явище демографічного вибуху.

За даними дослідників [8], середньорічний приріст населення досягне найбільшого значення (83 млн.) у 2000 році, а найбільша кількість землян (10-11 млрд.) буде в період 2080-2100 рік. Наші

розрахунки вказують на те, що приріст чисельності жителів Землі припинився у 1990 році, а демографічний вибух закінчився у період 1970-80 років. За яким законом буде розвиватися демографічна ситуація у наступному тисячолітті, поки що залишається для людства найактуальнішим питанням.

Висновки і пропозиції.

Розробка наукового обгрунтування шляхів подальшого розвитку окремих регіонів і людства в цілому - задача комплексна і повинна базуватися на досягненнях різних галузей наук на принципах системного підходу, використання якого передбачає виконання принципово нових методологічних основ.

Враховуючи обмеженість часу, відведеного людству на коригування шляху розвитку, екології, як інтегруючій науці, треба спрямувати зусилля на вирішення таких головних завдань:*

узагальнення і математичну формалізацію експериментальних матеріалів природничих та суспільних наук;*

розробку моделей екосистем і соціоекосистем різного рівня - від глобальної гіперсистеми "Природа - Людство" до локальних мікроекологічних систем;*

дати визначення для системи кожного рівня внутрішніх та зовнішніх зв'язків, обмежуючих умов, оціночних критеріїв ефективності, фонових характеристик;*

доповнити експериментальні дані на локальному рівні з метою забезпечення необхідної деталізації і повноти відображення системних зв'язків;*

провести пошуки найкращого сценарію розвитку систем різного рівня методами математичного моделювання.*

розробити галузеві і загальнодержавні правові норми по забезпеченню реалізації науково обгрунтованих концепцій коеволюційного розвитку людства і вдосконалення загальнопланетарної і регіональної екологічної ситуації.

Література.

1. New Scientist. - 1995. - Vol. 145. - № 1967. - Р. 11

2. Моисеев Н. Н. Коэволюция природы и общества // Экология и жизнь. - 1997. - Весна-лето.

3. Изаков М.Н. Сумеем ли мы сохранить биосферу // Экология и жизнь - 1997. - № 4; 1998. - № 1.

4. Прикин Б. В. Новейшая теоретическая экономика. - М.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 1998.

5. Петров К. М. Общая экология. - СПб: Химия, 1998.

6. Зубаков В. А ХХІ век: Сценарии будущего: Анализ последствий глобального экологического кризиса. - СПб, 1995.

7. Малахов І. Екологічна криза: Джерела і вихід // Ойкумена. - 1994. - № 1-2.

8. Merrick T.W. World Population in Transition // Population Bull. - 1988. - Vol. 41.