УДК 615.849 - 614.7 : 613 Томілін Ю.А., Григор'єва Л.І.

Порівняння накопичення радіонуклідів сільгоспрослинами в умовах різних зрошувальних систем

Вступ.

У головні зрошувальні системи Миколаївської областї (Інгулецька, Південнобузька та Білоусівська) вода надходить з Дніпра, Південного Бугу, Інгульця. Тому будь-які екологічні зміни у цих річках будуть впливати на хімічний та радіонуклідний склад поливної води, якою зрошуються угіддя господарств області.

Опубліковані у останні роки матеріали радіоекологічних досліджень у водних системах Дніпра, П.Бугу [1-3] показують, що радіонукліди, які випали внаслідок Чорнобильскої аварії на територіях водозбору цих річок, поступово переходять у річні системи та, мігруючи у водних компонентах, переміщуються вниз по течії у регіони інтенсивного поливного землеробства. Так, головна водна артерія України - р.Дніпро - опинилася у зоні максимального впливу аварії, а зміни радіонуклідного складу, зокрема стронцію-90, які під впливом різних факторів відбуваються у Дніпрі, безпосередньо впливають на вміст цього радіонукліду у воді зрошувальних систем.

У зв'язку із забрудненням Чорнобильським викидом північних територій Миколаївської області та територій

інших областей, по яких тече р.П.Буг, на радіаційний стан Південно-Бузької водної системи має також вплив радіаційна обстановка у цих регіонах.

Одним з факторів формування радіаційного навантаження на водну систему П.Бугу та його притоків є вплив радіонуклідів, які надходять з рідкими скидами Південно-Української АЕС.

Методика дослідження.

Опрацювання проб, радіохімічний та гамма- спектрометричний аналізи здійснювалися за затвердженими методиками [6]. Радіометрія стронцію-90 виконувалась на низькофоновій установці УМФ-1500, тритію - на рідинно-сцинтиляційній установці Бета-2, гамма-спектро-метрія цезію-137 - на гамма- спектрометрі АМА-03Ф з напівпровідниковим детектором ДГДК-125В.

Результати та їх обговорення.

Через Інгулецьку зрошувальну систему зрошуються угіддя загальною площею 62,7 тис. га. На формування якісного складу води, яка надходить у Інгулецьку зрошувальну систему, чималий вплив має стан забруднених вод Криворізького залізорудного басейну. Загальна кількість мінеральних речовин (сухий залишок) у воді Інгулецької зрошувальної системи у 6 разів вища, ніж у воді р. Дніпро, а концентрація кальцію та магнію - у 3 рази, вміст хлоридів - у 7 разів, сульфатів - у 6 разів.

Водну систему, з якої поповнюють свої водні ресурси Південно-Бузька та Білоусівська зрошувальні системи, складають водоймище-охолоджувач місткістю 32,9 млн. м3, р.П.Буг площею басейну 68800 км2 з притоками р.Інгул, Мертвовод, Арбузинка і Бузький лиман. Південно-Бузька зрошувальна система зрошує площу 13146 га. Білоусівська бере початок з Таборівського водосховища, загальна площа зрошення - 7727 га.

Вода р.П.Буг, як і більшості прісних водоймищ області, має нейтральну або слаболужну реакцію. Характерною особливістю води цієї водної системи є зміна соляного режиму у нижній течі р.П.Буг у разі перемішування річних та лиманних вод. Зміна хімічного складу води поряд з повільною течією у пониззі сприяє виникненню осадових форм радіонуклідів та концентрації їх у донних відкладеннях.

За хімічним складом вода Білоусівської зрошувальної системи відноситься до гідрокарбонатного класу кальцію ІІ типу. Границі коливань мінералізації води 168-867 мг/л, середня її величина - 484 мг/л.

На малюнку 1 зображено динаміку зміни вмісту радіонуклідів у воді кожної зрошувальної системи на протязі 1988-1996 рр.

Забруднення дніпровської води стронцієм-90 чорнобильского поход-ження позначилося на підвищенні його концентрації у воді Інгулецької зрошувальної системи: протягом 1987-90 рр. амплітуда коливань концентрації стронцію- 90 у поливній воді була у межах 80-400 мБк/ л (до Чорнобильскої аварії концентрація стронцію-90 у воді реєструвалася на рівні 4-7 мБк/л), а з 1991 року стала поступово зменшуватися, але й досі залишається у 4-6 разів вищою за доаварійні показники (мал. 1- а). Треба відмітити, що для цього зменшення характерна відсутність повільності, і навпаки, на протязі цього часу концентрація стронцію-90 у зрошувальній воді була підвладна почерговій зміні сплесків та спадів. Причому коливання вмісту стронцію- 90 у воді Інгулецької зрошувальної системи звичайно збігалися з періодами тривалих опадів або танення снігу, які супроводжують інтенсивне перенесення стронцію-90 з верхньої течії Дніпра до низу. Максимальне значення реєструвалося навесні (березень- квітень) та восени (жовтень-листопад), а влітку рівень концентрації стронцію-90 у поливній воді відзначався меншим значенням та більшою стабільністю показників.

Концентрація цезію-137 та тритію у воді Інгулецької зрошувальної системи на протязі усього періоду з 1988 по 1996рр. практично мала стабільний рівень та не перевищувала 8 мБк/л та 10 Бк/л відповідно.

У Південно-Бузькій та Білоусівській зрошувальних системах радіонуклідний склад води зовсім інший (мал. 1). Досягнувши у 1988 р. максимального значення 80 мБк/л, концентрація стронцію-90 у поливній воді поступово зменшувалася і у 1996 р. не перебільшувала

20 мБк/л.

Наслідки Чорнобильського викиду вплинули на різке підвищення у 1988 р. концентрації цезію-137 (до 40-60 мБк/л) у воді р.П.Буг, що відчулося і на поливній воді обох зрошувальних систем (мал. 1-б). У наступні роки вміст цезію-137 у воді Південно-Бузької зрошувальної системи час від часу позначався деякими сплесками (до 60-80 мБк/л). Це можна пояснити змивами цезію-137 із забруднених північних територій. Так, навесні 1996 р., під час інтенсивного танення снігу і весняного паводку, концентрація цезію-137 у річці у районі м.Первомайска піднялася до 100 мБк/л. Причому поява цезію-137 у збільшених концентраціях у воді сприяла утриманню радіонукліду у донних відкладеннях річки. Характерне забруднення цезієм-137 води та донних відкладень створилося у руслі р.Арбузинки, як наслідок

багаторічного (1982-93рр.) скиду забруднених каналізаційних вод ПУ АЕС до р.Арбузинки, яка пов'язана з Білоусівською