Формування нової методології сталого землекористування в Україні відкриває можливості застосування її результатів не тільки для економічного регулювання, а й організації раціонального використання земельних угідь, визначення та обґрунтування системи організаційно- господарських заходів щодо відновлення їх продуктивності.

Результати досліджень та їх обговорення. Основні проблеми екологічного стану земельного фонду України концентруються навколо постійного зниження вмісту гумусу, елементів живлення, посилення процесів водної та вітрової ерозії, підкислення, засолення, заболочування, погіршення агрофізичних властивостей тощо. Практика постійного розширення площ ріллі як єдиного засобу ведення галузі призвела до того, що нині в Україні розорано кожні чотири з п'яти гектарів сільгоспугідь.

Як відомо, розораність земель в Україні є найвищою в Європі. Більше чверті ріллі Європи припадає на Україну, тоді як частка її території менша, ніж 6 % [6-7]. Подібне використання земельних ресурсів не відповідає вимогам раціонального природокористування. Співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що склалося, негативно впливає на стійкість аґроландшафту.

Ерозія ґрунтів є основним дестабілізуючим фактором екологічної ситуації агроландшафтів, та основною причиною забруднення і замулення водних джерел.

Такого рівня розораності угідь (56,1 %) [7] немає в жодній із розвинутих країн світу. За цих умов у нашій державі особливо небезпечних масштабів набула деградація ґрунтів, відбувається природне або антропотехногенне спрощення аґроландшафтів, погіршання якісних характеристик ґрунтів. Недобір врожаю на слабозмитих ґрунтах складає 10-20 %, на середньозмитих - 30-50 %, на сильнозмитих - 60 -80 % [6-7]. Тому без достатньої кількості добрив, упровадження нових сортів, проведення меліорації та протиерозійних заходів, а також інших елементів науково-технічного прогресу неможливо одержати сталі врожаї.

Станом на 01.01.2007 р. земельна територія України залишалася незмінною і складала 60,4 млн. га. Структура земельного фонду характеризувалася наступними показниками: сільськогосподарські землі займали 71,3 % території України, в т.ч. сільськогосподарські угіддя - 69,2 %. Останні на 77,7 % представлені орними землями; на 13,3 % - пасовищами; на 5,8 % - сіножатями; на 2,2 % - багаторічними насадженнями; на 1 % - перелогами. Ліси та інші лісо-вкриті землі займали 17,3 % території країни, забудовані землі - 4,1 %, води - 4,0 %, заболочені землі - 1,6 %, інші - 3,7 % [7].

Якісний стан орних земель систематично погіршується також унаслідок глибокого порушення екологічної рівноваги в балансі основних поживних елементів, який у 2004 р. в середньому

ЛІТЕРАТУРА по Україні становив мінус 78 кг/га, в т.ч. по азоту - мінус 22, фосфору - мінус 9, калію - мінус 46- кг/га, а показники інтенсивності балансу дорівнювали відповідно 48 %, 41 % та 16 % [7].

З метою ліквідації від'ємного балансу поживних речовин, підвищення родючості ґрунтів вкрай необхідно вносити оптимальні норми мінеральних та органічних добрив.

Екологічний стан ґрунтів країни значною мірою погіршився і через їх забруднення промисловими викидами та відходами, а також у результаті різного роду техногенних аварій.

З метою оптимізації використання забруднених радіонуклідами земель, зниження вмісту радіоактивних елементів у рослинній і тваринній продукції необхідно завершити на радіоактивно забруднених територіях виконання заходів, передбачених програмою радіаційного захисту населення, що проживає на забруднених землях.

Державним бюджетом України передбачено фінансування заходів щодо охорони земель. Кошти було використано на: будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд; рекультивацію порушених земель; поліпшення малопродуктивних сільськогосподарських угідь; консервацію деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель.

З огляду на значні економічні труднощі, що склалися в Україні, склад та обсяги першочергових заходів щодо вдосконалення системи землекористування, відповідно до Загальнодержавної програми формування національної екомережі України та програми "Реалізація сталого розвитку" на 2003-2015роки", відтворення і збереження родючості ґрунтів мають визначатись у кожній області гостротою потреби проведення на відповідному етапі реформування земельних відносин, виходячи з реальних матеріально-технічних і фінансових ресурсів держави, землекористувачів та землевласників.

Висновки. Принципи сталого землекористування та охорони земель повинні забезпечувати ефективне використання земельних ресурсів, відтворення продуктивності сільськогосподарських угідь та їх захист від деградації в процесі сільськогосподарського виробництва. Адже здорове навколишнє середовище забезпечує екологічні компоненти (чиста вода, ґрунт), від яких залежить усе живе і які підтримують життєдіяльність на планеті.

Данилишин Б.М. Пути экологизации агроландшафтов Украины // Экологические проблемы Украины, пути их решения. - К.: СОПСАНУ, 1991.

Данилишин Б.М. Сталий розвиток України: реалії і проблеми: Зб. наук. доповідей "Проблеми сталого розвитку України". - К.: БМТ, 2001. - С. 133-150.

Данилишин Б.М., Дрогунцов С.І. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. - К.: РВПС України, 1999. - 716 с.

Новаковський Л.Я., Тараріко О.Г., Трегобчук В.М. Еколого-економічні проблеми розвитку національного АІЖ, використання земельних і лісових ресурсів // Вісник аграрної науки, 1996. - № 8. - С. 5-8.

Патика В.П. Наукова концепція сталого розвитку агросфери України // Агроекологічний журнал, 2002. - № 2. - С. 10-14.

http://ref.neword.ru/sectref/type79/element6615.html

http://www. Menr.gov.ua/document sn/nd 2004.pdf

СИНИЦЬКИЙ С.Л., ХИТРУК О.Г., МАМЧУР Ю.А., ТКАЧЕНКО Т.В., ПАВЛЕНКО Л.І., ПАНФІЛОВА Т.І.

Кіровоградський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції

ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ЇХ РОДЮЧІСТЬ

Подано оцінку стану земельних ресурсів Кіровоградської області в розрізі грунтово-кліматичних зон. Проведено аналіз розораності та залісненості території області, структури посівних