Estimation of the state of the landed resources of the Kirovogradskiy region is given in the cut of ground-climatic areas. The analysis of thrown open and woded territory is conducted regions, structures of sowing areas under the separate types of cultures, displays of degratation processes in earths of the agricultural setting.

Вступ. Кіровоградська область розташована в центральній частині України на межі переходу Лісостепу у Степ. Тому її ґрунтовий покрив досить строкатий. У цілому ж він представлений переважно ґрунтами чорноземного типу на лесах [1]. Свого часу їм була властива висока природна родючість. Однак останніми роками у процесі реформування сільськогосподарського виробництва стан земель суттєво погіршився. Перш за все це обумовлено однобічною орієнтацією сільськогосподарських товаровиробників на вирощування культур, що користуються попитом на ринку, порушенням технології їх вирощування та дуже високим рівнем розораності території.

Методика досліджень. На основі даних головного управління земельних ресурсів Кіровоградської області і щорічних статистичних звітів [2, 3] було проведено оцінку стану земельних ресурсів Кіровоградської області в розрізі грун- тово-кліматичних зон. Проаналізовано динаміку розораності території області, показники екологічної стійкості угідь, структуру посівних площ сільськогосподарських культур та прояви дегра- даційних процесів на землях сільськогосподарського використання.

Результати досліджень. Розораність території, тобто відношення площі орних земель до загальної площі, у Кіровоградській області складає 71,7 %, що на 17,3 % більше, ніж у середньому по Україні. До речі, розораність території в Україні є однією з найбільших у світі. Так, у Європі найвищі рівні розораності мають Данія (53 %), Угорщина (49 %) і Польща (44,5 %), що відповідно в 1,03, 1,11 та 1,22 разу менше, ніж Україна.

Вважається оптимальним явищем, коли відношення чинників, що посилюють негативні дестабілізуючі процеси в ґрунті (рілля, багаторічні насадження під паром), до чинників, які зменшують їх, тобто стабілізують позитивні процеси (природні кормові угіддя, задернені багаторічні насадження, ліси і лісосмуги), становить менше одиниці. До цього розрахунку не входять урбані- зовані й техногенно змінені території. Виходячи з цього, розораність ґрунтового покриву всієї території не повинна перевищувати 40 %, у тому числі земель сільськогосподарського призначення 50 % [4].

Таким чином, сучасний рівень розораності території Кіровоградщини порушує екологічну рівновагу і не відповідає вимогам раціонального та екологічно виваженого використання земель у сільському господарстві. На такій значній території за нинішнього екстенсивного та надмірного землемісткого аграрного виробництва практично неможливо забезпечити його стабільний, конкурентоспроможний та екологічно безпечний розвиток.

Високий рівень розораності території області, в першу чергу, обумовлений екстенсивним вико-

Досліджуючи рівень розораності сільськогосподарських угідь у грунтово-кліматичних зонах області за період з 1987 по 2007 рік, слід зазначити, що спостерігається загальна тенденція до зменшення площі ріллі в структурі сільськогосподарських угідь. Так, у цілому по області розора- ність сільськогосподарських угідь зменшилась на 2,4 % і найбільше в лісостеповій зоні - на 2,7 % (рис. 1). Найнижчі темпи зменшення розораності сільськогосподарських угідь - у Степовій зоні, де вони зменшилися на 2,1 %. Що стосується окремих районів, то найбільше, на 4,9-6,6 %, зниження розораності відмічено у Гайворонському, Зна- м'янському, Кіровоградському і Компаніївсько- му районах та найменше, на 0,6-0,8 %, в Ульянів- ському, Новоукраїнському і Долинському. Таким чином, можна було б говорити про позитивні ристанням земель у сільськогосподарському виробництві. Станом на 01.01.2008 р. частка ріллі в землях сільськогосподарського призначення в середньому по області складає 86,4 %, у тому числі в лісостеповій зоні - 87,1 %, перехідній - 85,5 % і степовій - 86,5 %.

тенденції, що намітилися в структурі сільськогосподарських угідь. Однак при цьому слід зазначити, що майже 3,3 тис. га земель сільськогосподарського призначення у Знам'янському, Кіровоградському і Компаніївському районах було відведено під житлове та промислове будівництво, кар'єри і т.п.

Також дуже важливе значення у зменшенні екологічного ризику, який включає ерозійні та дефляційні процеси і т.п., відіграє залісення території. Так, за даними Інституту землеробства, при залісенні агроландшафту до 2 % втрати з ґрунту з поверхневими стоками становлять: азоту - 50, фосфору - 0,12, калію - 0,91 кг/га. При збільшенні залісення до 27 % втрати елементів живлення від змиву ґрунту зменшилися майже втричі.

В цілому по області залісення території зросло за 20 років на 0,5 %. Найбільше зросло залісення території у степовій зоні - на 0,7 %. Однак при цьому слід зазначити, що воно в даній зоні є найнижчим і становить 4,1 %, що у 1,8 разу менше, ніж у середньому по області [рис. 2]. Вважається оптимальним, коли залісення території складає біля 20 %. Таким чином, жодна зона області не відповідає цьому критерію, за винятком,

В цілому структура угідь за останні 20 років майже не змінилася, хоча все ж таки спостерігається позитивна тенденція до її вдосконалення. Так, у цілому по області площі орних земель порівняно з 1987 роком зменшилися на 3 %, а пасовищ і сінокосів, навпаки, збільшилися. Унаслідок цього показник екологічної стійкості угідь (ЕСУ) поліпшився на 0,6 одиниці. Що стосується окремих грунтово-кліматичних зон, то найвищою стійкістю характеризується зона Лісостепу, де ЕСУ становить 3,2 одиниці, а найнижчою - зона

Простежуючи зміни, яких зазнали посівні площі протягом останніх