- чорнозем південний слабогумусний, типовий для Миколаївської області, відбирався на ділянці, де була відсутня рослинність. Ґрунт перемішувався з подрібненою соломою пшениці озимої у співвідношенні 1:1 та 1:0,5. Компости завантажені в контейнери доводилися до оптимальної вологості водою (контроль) та розчинами препаратів Байкам - ЭМ1, ЭМ-А. Концентрація розчинів розраховувалась відповідно до рекомендації виробників 1:100. Маса зразка компосту 1:1 - 630 гр.; 1:0,5 - 800 гр. Повторність у дослідах чотирикратна. З контейнерів протягом 3,5 місяців відбиралися зразки ґрунтової суміші через 7, 21, 35, 49, 63, 77, 91 днів, для яких робився агрохімічний аналіз, де визначалось вміст фосфору, калію, органічної речовини гумусу та рН. За результатами були побудовані графіки 1, 2, 3, 4, які відображають динаміку параметрів, що досліджуються протягом експерименту. Вологість компосту підтримувалась періодичним доливанням води і розчинів. Був зроблений агрохімічний аналіз чистого ґрунту, а також внесеної соломи. Органічна речовина ґрунту визначалась за Кравковим, рухомий фосфор, обмінний калій за Чиріковим.
Результати та обговорення. Як показують дані, у порівнянні з чистим ґрунтом внесення органічної речовини вплинуло на вміст рухомих форм фосфору і калію, сприяло встановлення рівня рН до нейтрального (сам ґрунт мав слабо лужну реакцію), а також збільшило кількість органічної речовини в ґрунті.
Співвідношення ґрунту до соломи теж позначилось на вмісті поживних речовин і значенні рН, а саме: більша кількість внесеної соломи - більша кількість поживних речовин, менше значення величини рН і навпаки. Вплив соломи на рН - це, у першу чергу, здатність соломи адсорбувати з ґрунту речовини, що впливає на кислотність середовища.
Обробка препаратами ґрунтової суміші на вміст поживних речовин теж позначилась на збільшенні фосфору і калію в сумішах, так, згідно з результатами аналізів, у препараті «ЭМ-А» більше калію, а в препараті «Байкал-ЭМ1» - фосфору.
Дія препаратів показана на графіках, які відображають перебіг процесу розкладання в часі, тут можна зазначити, що процеси. які проходять при цьому, майже схожі і відрізняються лише інтенсивністю, яка може виявлятися за ступенем крутизни підйому або спаду на певному відрізку часу.
Вивчаючи динаміку гумусу, слід зазначити загальне збільшення вмісту органічної речовини наприкінці досліду. Так, якщо на початку вміст органічної речовини для всіх варіантів коливався в межах 2,6-3,4 %, то на кінець експерименту цей показник сягнув 3,4-5,5 %. Але при цьому вміст фосфору, хоча і чітко диференційований за варіантами, але в часі знаходився в чіткій залежності від вмісту органічної речовини, що дозволяє зробити висновок про використання фосфору з ґрунту і недостатньої його кількості в самій соломі для її розкладання мікроорганізмами. Особливо це помітно на 49 день, у порівнянні з 7 днем його вміст знизився з 225 мг/кг до 75 мг/кг (Байкал-ЭМ1; 1:1), причому вміст органічної речовини в цей час знаходився на максимальному рівні. Отже, можна припустити, що в препаратах, які досліджувалися, основними видами бактерій є азот, ефективність яких прямо залежить від наявності доступного фосфору. Вміст фосфору у соломі низький (0,13 %), а цього виявляється недостатньо для нормального процесу розкладання за участю мікроорганізмів. Тому для збільшення ефективності даних препаратів їх потрібно комбінувати з внесенням фосфорних добрив або на ґрунтах з високим фоновим вмістом цього елемента.
Отримані данні свідчать про те, що в досліджуваному ґрунті солома, перш за все, розкладається до більш простих органічних речовин, з яких потім частина (70-80 %) розкладається до мінеральних простих, а інша частина йде на утворення гумусу (гуміфікується), на це вказує рівень рН, адже більша частина простих і гумусових речовин - це кислоти, які підкислюють середовище, рівень цього показника, починаючи з 35 дня, поступово знижувався від слаболужної до нейтральної реакції ґрунтового розчину (більш кращої).
Щодо самих препаратів, то «Байкал-ЭМ1» у варіантах 1:1 і 1:0,5 відрізнявся від інших препаратів, а саме: кінцевий вміст органічної речовини за участю препарату знаходився на рівні 3,8 %, у варіанті 1:0,5 - 3,6 %, що в порівнянні з препаратом «ЭМ- А 1:1» менше на 2 % і майже на 1 % менше, ніж у контрольних варіантах. Зменшення органічної речовини у ґрунті обробленому препаратом «Байкал- ЭМ1», вказує на більш інтенсивний процес мінералізації і підводить до висновку про те, що розкладання соломи йде швидше. На цей важливий факт вказує і вміст калію в кінці експерименту, так, у варіантах з «Байкалом 1:1» його вміст вищий, ніж у контрольному варіанті і становить 485 мг/кг проти 475 мг/кг ґрунту. У варіантах 1:0,5 цей препарат проявив себе ідентично.
Динаміка фосфору також підтверджує факт значного впливу препарату «Байкал-ЭМ1» на інтенсивність розкладання соломи. Так, якщо з препаратом «ЭМ-А» вміст фосфору майже повністю співпадає за вмістом у контрольних варіантах, то варіант з «Байкал-ЭМ1; 1:1» показує, що вміст рухомого фосфору в ґрунті більше, ніж у інших варіантах, отже процес мінералізації пришвидшився за участю препарату «Байкал-ЭМ1».
Більш інтенсивне розкладання призводить до зміщення рН в сторону кислого середовища за рахунок утворення різних органічних і неорганічних кислот. Так, у сумішах, оброблених препаратом «Байкал-ЭМ1» (варіанти 1:1 і 1:0,5), рівень рН знаходився у межах (7,2-7,3), у той же час, в інших варіантах цей показник не менший ніж 7,4-7,5, а саме середовище більш лужне, як для ґрунту, який