УДК 502.1

Добровольський В.В.

ЕКОЛОГІЧНИЙ РИЗИК: ПРИЧИННО- НАСЛІДКОВІ ЗВ'ЯЗКИ В ЕКОСИСТЕМІ

Виконано аналіз різнотлумачень понять «<безпека», «<небезпека», «загроза», «ризик». Запропонована класифікація об'єктів екологічного ризику з урахуванням рівня об'єкта в екосистемі й особливостей ризику.

Ключові слова: безпека, небезпека, загроза, ризик, екологічний ризик, природний ризик, господарський ризик, індивідуальний ризик, груповий ризик, техногенний ризик.

Выполнен анализ различных объяснений понятий «безопасность», «опасность», «угроза», «<риск». Предложена классификация объектов экологического риска с учетом уровня объекта в экосистеме и особенностей риска.

Ключевые слова: безопасность, опасность, угроза, риск, экологический риск, природный риск, хозяйственный риск, индивидуальный риск, групповой риск, техногенный риск.

Analysis of the various explanations of «security», «danger», «threat», «risk» concepts is made. A classification of environmental risk objects with the consider of object level in ecosystem and the characteristics of risk is offered.

Key words: safety, danger, threat, risk, environmental risk, natural risk, practical risk, individual risk, group risk, industry-related risk.

Вступ

Незважаючи на значні зусилля людства щодо зменшення негативного впливу техногенної діяльності, стан середовища існування людей у світі в цілому і в Україні зокрема, невпинно погіршується. Збільшується кількість катастроф, погіршується якість повітря, води і ґрунту, зростає знелісення і опустелення, зникають природні види рослин і тварин тощо. Серед багатьох причин цього небезпечного для біосфери процесу вагомою є невідповідність науково-теоретичної бази екології практичним задачам.

Сьогодні екологічна наукова діяльність внаслідок відсутності офіційного визнання екології самостійною галузевою наукою зосереджена в прикладних секторах - техноекології, агроекології, урбоекології. Наприклад, у паспорті наукової спеціальності 21.06.01 - екологічна безпека - першим напрямом досліджень є обґрунтування теоретичних основ оцінок техногенного ризику, розроблення та пошук за їх допомогою оптимальних форм управління екологічною безпекою. У цьому документі також вказано, що техногенна безпека є складовою частиною екологічної безпеки. Виникає закономірне питання: чи можна розробляти теоретичні основи частини (тобто техногенного ризику і безпеки), не маючи теорії цілого (тобто екологічного ризику і безпеки)? Історія науки свідчить, що такий шлях можливий, але він дуже непродуктивний внаслідок відсутності низки обов'язкових для наукового дослідження компонентів теоретичного та методологічного забезпечення, зокрема понятійно- категоріальної єдності.

Метою роботи є аналіз змісту понять «ризик», «безпека», «загроза», «небезпека» в контексті екологічної системи.

Аналіз літературних даних

Поняття «ризик», «безпека», «загроза», «небезпека» часто вживаються в побуті, офіційних документах [2; 3; 5; 8 та ін.], в навчальній [1; 9 та ін.] та науковій [6; 7 та ін.] літературі. Зміст цих термінів при вживанні не має значних різнотлумачень.

Слово «безпека» має широке використання в повсякденному житті і в професійних сферах: безпека життєдіяльності, протипожежна безпека, безпека здоров'я і життя людини, безпека на дорогах, безпечна техніка і тому подібне. Мається на увазі гарантований, в часі стійкий, незмінний, сталий, стабільний стан явища, системи, об'єкта, властивості. Це свідоцтво захищеності об'єкта від небажаних (небезпечних) впливів і його здібність протистояти таким впливам. Алимов і Тарасова [1] трактують небезпеку як об'єктивно існуючу можливість негативного впливу на суспільство, особистість, природне середовище, внаслідок якого їм може бути спричинено будь-яку шкоду, що погіршує стан, надає їх розвитку небажану динаміку чи параметри (режим, форми тощо).

За [2] небезпека - це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища, процеси, об'єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

Різнотлумачення вказаних понять спостерігаються на рівні секторального вживання змістового терміна - екологічний, техногенний тощо.

Наприклад, в Законі України «Про екологічну експертизу» бачимо такі словосполучення - «забезпечення екологічної безпеки», «оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності», «оцінка екологічного ризику і небезпеки для здоров'я людей», «підвищена екологічна небезпека», «потенційна небезпека об'єктів», «кількісні та якісні показники оцінки рівнів екологічного ризику», «зменшення рівня екологічного ризику і забезпечення вимог екологічної безпеки», «ступінь екологічного ризику». Аналіз наведеного викликає запитання: чим «ступінь» безпеки відрізняється від «рівня» безпеки? Що таке «підвищена» небезпека? Чому «безпека діяльності» і «небезпека для здоров'я людей» - споріднені терміни вживаються і до об'єкта і до суб'єкта?

Схожі неузгодженості зустрічаються і в спеціальній літературі. Наприклад, відомі вчені Алимов В.Т. і Тарасова Н.П. використовують такі назви ризиків: природні (що пов'язані з проявом стихійних сил), техногенні (що надходять від технічних об'єктів), екологічні (пов'язані із забрудненням навколишнього середовища) [1]. Якщо перші два типи ризиків однозначно характеризують суб' єкт дії, то третій не має чіткого визначення. Причиною забруднення навколишнього середовища можуть бути як природні сили (виверження вулкану, буря тощо), так і техногенні об' єкти. То що тоді розуміти під екологічним ризиком?

У Державному стандарті України ДСТУ 2860-94 «Надійність техніки» зазначається, що «безпека - властивість об'єкта забезпечувати відсутність ризику нанесення шкоди здоров'ю людей, майна та навколишньому середовищу». У ДСТУ 2156 наголошено, що «безпека - це відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди». Там же вказано, що «екологічна безпека - це відсутність дій, станів та процесів, які прямо чи непрямо призводять до суттєвих збитків для навколишнього природного середовища, населення та матеріальних об'єктів».

Офіційне визначення поняття «екологічна безпека» наведено в статті 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (НПС). Екологічна безпека