1 % дає буріння на шельфі, ці забруднення складаються з емульгованої, розчиненої та плівкової нафти;

10 % припадає на нафту, що надходить з атмосфери в розчиненому та газоподібному стані;

28 % приносять річні води, що містять нафту у всій її різноманітності форм.

Останні два джерела є «транспортерами»: вони сумують нафтові забруднення від різноманітних об'єктів, що розташовані далеко від моря (повітряні маси - із забруднених міст по шляху слідування, річки - зі свого басейну), та виносять їх в океан.

Цікаво простежити за трансформацією нафтових забруднень та зміною форм існування нафти при переході з одного середовища в інше. Кожна з форм нафти по-своєму впливає на фізичні, хімічні та біологічні процеси, що протікають у водневому середовищі, на межі середовищ та на гідрохімічних бар' єрах, має властивий тільки їй механізм трансформації, біологічного та хімічного окислення. Кількісне співвідношення в морі міграційних видів нафти визначається не тільки формою її надходження, але і властивостями самої нафти, гідрологічним режимом моря, рівнем та характером фонового забруднення, концентрацією в нафті та у воді поврехнево-активних речовин. Це співвідношення не залишається постійним у просторі та часі. Тим не менш домінуючою формою нафти в об'ємі вод є емульгована. Не складають винятку і райони аварійних розливів нафти та нафтопродуктів.

Переважання термодинамічнонестійкої емульгованої форми нафтового забруднення вод обумовлено тим, що нафта у море надходить у вигляді емульсії. Крім того, нафтові забруднення місять велику кількість поврехнево-активних речовин - природних емульгаторів, що сприяє самоемульгуванню забруднень в об'ємі вод. Емульгуванню нафти у морському середовищі сприяють також гідродинамічні процеси.

У свою чергу, емульгована нафта з різним ступенем стійкості в результаті коалесценції може утворювати плівки на поверхні водойми. Цей механізм починає «працювати» під впливом факторів, які знижують стійкість емульсій: зміни властивостей середовища на геохімічних бар'єрах (наприклад, на межі змішування річка-море), зміни висолюючої дії морської води, збільшення об'єму дисперсійного середовища при потраплянні в море. Утворення нафтової плівки супроводжується зниженням вільної поверхневої енергії на величину, пропорційну зменшенню поверхні. Цей самовільний процес дуже характерний для дисперсійних систем водонафтових емульсій, баластних та промивних вод, якщо до скиду їх в море на судні не застосовувались мийні засоби, що містять поверхнево-активні речовини, наприклад, препарати типу МЛ.

В аналітичній лабораторії Інституту океанології ім. П.П. Ширшова АН СРСР був досліджений характер та ступінь дисперсності водо-нафтових емульсій, що скидаються з танкерів, після їх очистки морською водою за системою «завантаження понад залишки» та з використанням мийних розчинів препарату МЛ-72. У першому випадку, як і очікувалось, утворюються більш крупно дисперсні та менш стійкі емульсії. Скоріш за все, цим пояснюється приуроченість нафтових плівок на поверхні морів та океанів до основних трас нафто перевозок, де з суден звичайно скидають баластні та промивні води, в яких нафта знаходиться в емульгованому стані.

Емульгована у морській воді нафта частіше всього утворює емульсії зворотного типу (вода у маслі), оскільки високомолекулярні з'єднання, що містяться в нафті (смоли, асфальтени та ін.), є стабілізаторами саме такого типу емульсій. Ці ж з'єднання сприяють створенню високов'язких структурованих утворень, таких як «шоколадний мус» та «смоляні кульки». Вони здатні тривалий час зберігатись на поверхні моря, переноситись течіями, викидатись на берег чи осідати на дно. Стійкості цих форм нафтового забруднення морського середовища сприяють мікроорганізми, що заселяють нафтові агрегати. Смоляні утворення доволі широко поширені у поверхневих водах Світового океану, але особливо часто вони зустрічаються в гідродинамічно спокійних зонах та по основних трасах нафтоперевезень. Останнє пояснюється тим, що іноді смоляні грудки формуються безпосередньо в танкерах під час їх очищення. Наприклад, смоляні грудки були виявлені на дні танків та у скидних промивних водах при очистці танкерів, що перевозили нафту з підвищеним вмістом високомолекулярних вуглеводнів, механічних домішок, у тому числі продуктів карбонізації - карбенів та карбоїдів. Вони виникають у нафті, коли її багаторазово підігрівають перед відкачуванням чи довгий час не зачищають танки.

Смоляні грудки утворюються і в результаті природної трансформації нафти під впливом фізико- хімічних, механічних та інших процесів, що протікають у морському середовищі. Для природної трансформації вагомі властивості самої нафти. Так, нафта Ель-Брега (Лівія) з невеликим вмістом асфальтенів легко втрачає леткі компоненти та не утворює стійких емульсій. Навпаки, нафта з Гочсарана (Іран) утворює емульсії досить стійкі та схильні до карбонізації. Це пояснюється тим, що у важких високосмолистих нафтах асфальтени знаходяться у колоїдному стані та уявляють собою дисперсну фазу, розподілену в летких вуглеводнях та смолах. При поступовому накопиченні може бути досягнута критична концентрація асфальтенів, в результаті чого вони починають випадати у вигляді крупнодисперсного твердого осаду, утворюючи смоляні грудки. Асфальтени та карбоїди інтенсивно виділяються, коли зміщуються різні за складом нафтопродукти, оскільки при цьому змінюється стійкість часток.

Вивчення міграційних форм нафти дозволило автору статті розробити концепцію боротьби з нафтовим забрудненням моря. Вона передбачає: - створення методів та засобів, що попереджують забруднення шляхом вдосконалення технологічних процесів та засобів, які виключають утворення форм нафти, що важко видаляються з води;

- за можливості повне видалення нафтового забруднення (якщо воно випадково чи спеціально виникло в результаті розливу нафти на поверхні моря) або інтенсифікація природного біологічного та хімічного розкладання шляхом управління формами