При встановленні меж екології та її взаємодії з традиційними науками необхідно враховувати наступне:*

розмежування наук повинно сприяти прогресу людської цивілізації;*

екологія не повинна гальмувати чи обмежувати розвиток традиційних наук;*

ефективність традиційних наук необхідно підвищити за рахунок концентрації їх зусиль на найбільш актуальних напрямках.

Важливо встановити рівень інтегрування традиційних наук екологією. Незважаючи на досягнення сучасних комп'ютерних технологій мріяти про заповнення екологією всієї площини сфери пізнання (див. рис. 1, а), тобто масиву сумарних наукових знань, нереально. Та таке і непотрібне - екологія не може поглинути всі традиційні науки. Кожна наука повинна вивчати свої об'єкти (системи), пізнавати закономірності їх поведінки, шукати засоби використання отриманих знань на користь людям.

Екологія за своїм визначенням передбачає розгляд двох складових - біологічного об'єкта та його довкілля. Оскільки біологічним об'єктом може вважатися все живе різного рівня, то поняття довкілля - це відносне поняття. Для біосфери Землі - це Космос, а для клітини - це її мікрооточення. Саме в цьому одна з причин великої кількості "екологій". Наприклад, в класифікації М.Ф.Реймерса передбачена молекулярна екологія, екологія клітин і тканин, фізіологічна екологія.

Разом з тим не можна не відмітити, що більшість фахівців предметом екології вважають біооб'єкт, не менший за особину. Тим самим вивчення зовнішнього впливу на мікробіооб'єкти (тканини, клітини, молекули, мембрани) виводяться за межі екології і залишається предметом традиційної біології. На рис. 1, в поле інтересів екології буде обмежене внутрішніми колами - рівнями особистості і спільнот (затемнена площина).

Наступним кроком встановлення меж екології є розподіл функцій між традиційними науками та екологією в області сумісних інтересів (затемнена площина на рис. 1, в).

Кожен об'єкт пізнання має свої параметри, показники, властивості, які можуть змінюватись під впливом зовнішніх факторів. Домовимося залежність (математично чи графічно відображену) показника об'єкта П від зовнішнього фактору Ф називати біологічною характеристикою об'єкта (системи):

При такому підході поле пізнання традиційної біологічної науки треба розглядати як сукупність окремих показників, властивостей, параметрів та характеристик. Якщо це поле умовно поділити на дві частини і сконцентрувати інформацію про характеристики в межах невеликого внутрішнього кола "Е", то площа цього кола і буде характеризувати об'єм інтересів екології як науки. Тобто всі традиційні біологічні науки мають великий об'єм інформації, якою екологія не повинна цікавитися. Це площа між зовнішнім і внутрішнім колами на рис. 1, в. Тут розміщені відомості про процеси, параметри, властивості, показники об'єктів (систем), які вивчаються традиційною наукою, тобто відомості, які описуються внутрішніми зв'язками системи.

Якщо біосферні об'єкти цікавлять лише науки біологічного циклу, то фактори впливу - практично

всі науки. Природознавчі науки займаються вивченням абіотичних та біотичних факторів, суспільні науки - соціальних, антропогенних, технічні та інші - техногенних.

Зовнішній фактор впливу на біооб'єкт - це результат складних фізичних, хімічних, біологічних чи змішаних явищ або процесів природного чи штучного походження. Їх вивчення - сфера дії традиційних наук.

Значення фактору непостійне - в залежності від типу фактору він змінюється чи з порою року, чи протягом дня, чи відповідно до режиму експлуатації та таке інше. Таку залежність фактору домовимось називати екологічною характеристикою.

Взаємообмін інформацією між традиційними галузевими науками, який існує зараз, виконується через кордони в межах площі між колами (див. рис. 1, в). Але головна (узагальнена) інформація з усіх наук надходить до кола "Е", тобто до екології, де вивчається, оброблюється і узагальнюється. Саме тут стикуються характеристики біооб'єкта П чи Я з факторами впливу Ф. На рис. 2 для прикладу показана взаємодія між біологічною та технічною науками.

Сказане дозволяє дати таке визначення екології. Екологія - це інтеграційна наука, яка виробляє (обгрунтовує) міжгалузеві рішення шляхом аналізу комплексних характеристик об'єктів традиційних галузевих наук.

Викладене уявлення про екологію, як науку, значно спрощує отримання відповідей на такі актуальні питання: що повинен знати і вміти фахівець-еколог, які навчальні дисципліни і в якій послідовності він повинен вивчати, як враховувати екологічні аспекти при вивченні традиційних наук.

Зокрема суто екологічними навчальними дисциплінами виявляються: біогеохімія, теорія екосистем, екологічна експертиза та інші. В дисциплінах традиційних наук головна увага повинна приділятись розділам, присвяченим біологічним та екологічним характеристикам.

Література

1. Гиляров А.М. Популяционная экология. - М.: МГУ, 1990.

2. Моисеев М.М. Коэволюция природы и общества // Экология и жизнь. - Весна-лето, 1997.